Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №420/40315/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40315/25

Категорія: 112010200Головуючий у суді І інстанції: Самойлюк Г. П. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі за позовом адвоката Станіславіва Руслана Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

в с т а н о в и В:

У грудні 2025 року адвокат Станіславів Р. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – ГУ ПФУ у Вінницькій області) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 № 155250037186 від 20.10.2025;

- зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 13.10.2025 та прийняти рішення про призначення пенсії за віком з 13.10.2025 на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 20.05.1986 по 30.09.2002 на Закритому акціонерному товаристві «ОДЕСАКОНДИТЕР» на посаді машиніст холодильно-аміачної установи, а також зарахувати інші періоди роботи на загальних підставах які зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, адвокат пояснив, що його довірителька, маючи намір вийти на пенсію, 13.10.2025 звернулась з відповідною заявою до ГУ ПФУ в Одеській області, яку за принципом екстериторіальності було перенаправлено до ГУ ПФУ у Вінницькій області. За результатами розгляду заяви пенсійним органом прийнято рішення №155250037186 від 20.10.2025 згідно з яким:

- за наданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки наявне виправлення по батькові заявниці, не посвідчене належним чином;

- період роботи з 20.05.1986 по 24.03.2001, згідно довідки від 26.02.2025 № 31-5, виданої Одеським ЗАТ «ОДЕСАКОНДИТЕР», оскільки у довідці відсутній підпис директора по кадровим питанням;

- заявницею не долучено документів, що підтверджують роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Додаток №5), накази про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав робітників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені діючим законодавством та переліки проатестованих робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2).

Адвокат вважає, що така відмова у призначенні пенсії за віком порушує право його довірительки на вихід на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії від 20.10.2025 № 155250037186 є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 № 155250037186 від 20.10.2025.

Зобов`язав ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , а також зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 20.05.1986 по 30.09.2002 на Закритому акціонерному товаристві «ОДЕСАКОНДИТЕР» на посаді машиніст холодильно-аміачної установи, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, представниця ГУ ПФУ у Вінницькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотиви апеляційної скарги полягають у такому.

Представниця скаржника указує, що до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки наявне виправлення по батькові власника трудової книжки, не посвідчене належним чином. Для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки або внести зміни в трудову книжку із врахуванням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Далі апелянт указує, що до загального страхового стажу також не зараховано період з 20.05.1986 по 24.03.2001, згідно довідки від 26.02.2025 №31-5, виданої Одеським ЗАТ «ОДЕСАКОНДИТЕР», оскільки у довідці відсутній підпис директора по кадровим питанням.

Позивачкою не долучено документів, що підтверджують роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Додаток №5), накази про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав робітників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені діючим законодавством та переліки проатестованих робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2).

Отже, на думку представниці скаржника, страховий стаж позивачки склав 18 років 7 місяців 6 днів, а пільговий стаж залишився не підтвердженим, що не дає можливості призначити пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка та її адвокат не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2025 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дана заява позивачка, за принципом екстериторіальності, була передана на розгляд до ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №155250037186 від 20.10.2025 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з таких мотивів:

- за наданими документами, до страхового стажу не зараховано періоди, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки наявне виправлення по батькові власника трудової книжки, не посвідчене належним чином. Для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки або внести зміни в трудову книжку із врахуванням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок;

- період з 20.05.1986 по 24.03.2001, згідно довідки від 26.02.2025 №31-5, виданої Одеським ЗАТ «ОДЕСАКОНДИТЕР», оскільки у довідці відсутній підпис директора по кадровим питанням;

- заявницею не долучено документів, що підтверджують роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Додаток №5), накази про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав робітників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені діючим законодавством та переліки проатестованих робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2).

Вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком та наявність такого права, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1985 підлягають зарахуванню позивачці до стажу роботи, оскільки відповідні записи містяться у трудовій книжці та працівник не може нести відповідальності за допущені роботодавцем неточності при заповненні відповідних документів.

Також суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на те, що у довідці №31-5 від 26.02.2025 відсутній підпис директора по кадровим питанням, що є підставою для неврахування періоду роботи з 20.05.1986 по 30.09.2002 на Закритому акціонерному товаристві «ОДЕСАКОНДИТЕР» на посаді машиніст холодильно-аміачної установи до пільгового стажу. Суд першої інстанції спирався на трудову книжку серії НОМЕР_1 від 19.07.1985, яка містить записи про періоди роботи позивачки на посаді машиніста холодильно-аміачної установки, а також посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів.

З приводу атестації робочих місць, суд першої інстанції, спираючись на правові висновки Верховного Суду, вважав що відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів.

Разом з цим, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції вважав необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі – Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі – Закон № 1058-ІV).

Згідно з абзацом другим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII передбачено, що право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до статті 100 Закону № 1788-XII визначено порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали на день введення в дію цього Закону (01.01.1992) повний стаж на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, що давав право на пенсію на пільгових умовах: пенсії призначались відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

За правилами частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

В силу вимог пункту другого частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого п. 2.2. ст. 114 Закону №1058, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі - наказ № 383), при визначенні права на пенсію застосовуються Списки, чинні в період роботи особи. При цьому для підтвердження стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та виписку із наказу про проведення атестації робочого місця.

При цьому, за період пільгової роботи до 01.01.1992 чинні були Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Професія машиністів холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки, передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Також, в подальшому, як списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, так і списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 передбачено професію машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності) (п. 23 Порядку № 637).

Так, у доводах апеляційної скарги апелянт указує на те, що на титульній сторінці трудової книжки наявне виправлення по батькові позивачки, не посвідчене належним чином, а тому до загального страхового стажу не зараховано періоди, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 .

Відповідаючи на даний довід апеляції, слід зазначити таке.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1985 вбачається, що вона була видана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мовою оригіналу – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, робітники та службовці, які надходять на роботу, зобов`язані пред`являти адміністрації підприємств трудову книжку, оформлену в установленому порядку (п.1.2). У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність (п.2.2). Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження (п.2.10). Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей (п.2.11). Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Вказівка зміни вноситься першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.2.12).

Як правильно зауважив суд першої інстанції, обов`язок ведення трудових книжок законодавцем покладений на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивачку права на включення спірних періодів роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права.

За усталено практикою Верховного Суду працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії (постанова Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11 травня 2022 року по справі №120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1985 підлягають зарахуванню позивачці до стажу роботи, оскільки відповідні записи містяться у трудовій книжці та працівник не може нести відповідальності за допущені роботодавцем неточності при заповненні відповідних документів.

Наступним доводом апеляції є те, що до загального страхового стажу не зараховано період з 20.05.1986 по 24.03.2001, згідно довідки від 26.02.2025 №31-5, виданої Одеським ЗАТ «ОДЕСАКОНДИТЕР», оскільки у довідці відсутній підпис директора по кадровим питанням.

Відповідаючи на даний довід, колегія суддів виходить з такого.

Обставини справи свідчать, що разом із заявою про призначення пенсії позивачка надала довідку Одеського ЗАТ «ОДЕСАКОНДИТЕР» №31-5 від 26.02.2025, згідно якої вона працювала на ЗАТ «ОДЕСАКОНДИТЕР» на посаді машиніст холодильно-аміачної установки, з 20.05.1986 по 30.09.2022.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції порівняв період указаний в цій довідці із періодом, зазначеним у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 19.07.1985 та встановив, що остання містить записи про аналогічний період роботи позивачки на посаді машиніста холодильно-аміачної установки (з 20.05.1986 по 30.09.2022), а також посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів.

У свою чергу, записи завірені підписом повноважних осіб та печаткою, не містять виправлень.

Слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 156/173/17.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки позивачкою надано трудову книжку, яка містить записи, якими підтверджено її право на пенсію, посилання пенсійного органу на те, що у довідці №31-5 від 26.02.2025 відсутній підпис директора по кадровим питанням є неспроможним та не може бути підставою для неврахування періоду роботи з 20.05.1986 по 30.09.2002 на Закритому акціонерному товаристві «ОДЕСАКОНДИТЕР» на посаді машиніст холодильно-аміачної установи до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Наступним доводом апеляції є те, що позивачкою не долучено документів щодо атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав робітників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені діючим законодавством та переліки проатестованих робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Надаючи оцінку даному доводу апеляції колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці», пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, роботодавці зобов`язані проводити атестацію робочих місць за умовами праці.

Згідно з пунктом 4 указаного Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 № 41, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списків № 1 або № 2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, атестація робочого місця є важливою в цілях забезпечення належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII - "за результатами атестації робочих місць" як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера, у даному випадку позивача.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у наведеній вище постанові, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні особі пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження скаржника щодо відсутності правових підстав для призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з непроведенням роботодавцем атестації робочих місць.

З огляду на вищевикладене, ураховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі за позовом адвоката Станіславіва Руслана Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький