Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №420/1874/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1874/26

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДСНС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів.

Ухвалою від 09.02.2026 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Так, у вищенаведеній ухвалі суду зазначалось: “в обґрунтування заяви позивачем зазначено, що 20 листопада 2025 року при виконанні службових обов`язків та отриманні витягу з наказу начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області від 07.10.2025 року №794-НК/60 “Про преміювання” мені - ОСОБА_1 стало відомо, що відносно мене застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке стало підставою зменшення премії у вересні 2025 року на 240%.

З метою отримання копії відповідного наказу та встановлення підстав щодо накладення відносно позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани він звернувся листом до начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області генералу-майору служби цивільного захисту через систему електронного документообігу АСКОД, що підтверджується листом від 08.12.2025 року №60 30/01-1898/60 та документом про відправку 08.12.2025 року листа від 08.12.2025 року №60 30/01-1898/60.

3 09 грудня 2025 року по 22 грудня 2025 року відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ ДСНС в Одеській області полковника служби цивільного захисту О.ШКРОБИ від 09.12.2025 року №481- НВ/60 “Про надання щорічних відпусток, перебування на лікарняних” позивачу було надано відпустку.

23 грудня 2025 року службою кадрів позивачу було повідомлено, що 11 грудня 2025 року через систему електронного документообігу АСКОД до 3 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Одеській області надійшов супровідний лист від ГУ ДСНС в Одеській області від 11.12.2025 № 60 01.2- 9464/60 14 про надання витягу з наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ ДСНС в Одеській області полковника служби цивільного захисту О.ШКРОБИ від 19.09.2025 року №754-НК/60 “Про покарання винних” та надано витяг з наказу”.

Суд вказує, що згідно повідомлених відомостей позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду. Він починаючи з 20.11.2025 року дізнався про наявність наказу від 07.10.2025 року №794-НК/60. Тобто вже з цього часу він міг звернутися безпосередньо до суду. Поважних причин не можливості вчасно звернутися з цим позовом до суду позивачем не зазначено, а лише наведено його дії які ним вчинено задля отримання додаткової інформації.

Крім того перебування позивача у відпустці також не може вважатися належною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Також позивач вказав, що 23.12.2025 року йому вже було повідомлено запитувану ним інформацію.

При цьому до суду позивач звернувся 26.01.2026 року, тобто його строк звернення до суду сплинув навіть за таких обставин 23.01.2026 року.

23.02.2026 року на виконання ухвали суду позивачем зазначено додаткові обставини, а саме те, що з 26 листопада по 28 листопада 2025 року та з 2 грудня по 5 грудня 2025 року був змушений перебувати на лікарняних, що підтверджується рапортом на Начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області генерал-майора служби цивільного захисту Дениса Платонова від 26 листопада 2025 року щодо звільнення від виконання обов`язків на період лікарняного та електроних листів непрацездатності від 26 листопада 2025 № 19757634-2036442127-1 та від 2 грудня 2025 № 19757634-2036551223-1 (додаються). До роботи приступив 8 грудня 2025 року. З метою отримання копії відповідного наказу та встановлення підстав щодо накладення відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани він звернувся з рапортом до начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області генерала-майора служби цивільного захисту через ситему електронного документообігу АСКОД, що підтверджується листом від 08.12.2025 року №60 30/01-1898/60 30 та документом про відправку 08.12.2025 року листа від 08.12.2025 року №60 30/01-1898/60 30.

3 09 грудня 2025 року по 22 грудня 2025 року відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ ДСНС в Одеській області полковника служби цивільного захисту О.ШКРОБИ від 09.12.2025 року №481-HB/60 “Про надання щорічних відпусток, перебування на лікарняних” позивачу було надано соціальну відпустку. Під час зазначеної відпустки позивач знаходився на лікуванні у медичному закладі та мав оперативне втручання, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 18 грудня 2025 року № 1382. Під час знаходження на лікуванні позивач немав можливості та доступу до робочого місця та немав можливості ознайомитися з наказом про догану. Також, під час знаходження у соціальній відпустці та перебуванні на лікарняному позивач не міг користуватися робочим місцем та системою АСКОД, про надання оскаржуваного наказу 11 грудня 2025 року позивач не був повідомлений та технічної можливості його отримати не мав, у звязку з відсутністю доступу до робочого місця.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів – повернуто позивачу без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що з моменту отримання лише 20.11.2025 витягу з наказу начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області від 07.10.2025 року №794 НК/60 «Про преміювання» позивач дізнався про зменшення йому премії у вересні 2025 року на 240% у зв`язку із формулюванням: «ДОГАНА – наказ начальника Головного управління від 19.09.2025 року №754-НК/60». Зазначене формулювання, на думку апелянта не могло бути юридично визначеним для позивача щодо орієнтування на предмет оскарження так званої «догани» до суду, так як воно не давало змоги з`ясувати та сформувати як предмет позову (на той момент були відсутні повна і точна назва зазначеного наказу, його видавник), так і підстави позову (на той момент були відсутні мотиви та підстави прийняття цього наказу), а також визначитись чи порушено цим наказом його права, свободи та інтереси (чи діяв невідомий позивачу видавник цього наказу в порядок і спосіб, що передбачені чинним законодавством).

Зазначає, що позивач, перебуваючи у такій невизначеності, не маючи об`єктивної можливості звернутися із позовом до адміністративного суду, почав вчиняти активні та послідовні дії, спрямовані на отримання цього наказу.

Вказує й про те, що витяг з наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ ДСНС в Одеській області полковника служби цивільного захисту О.ШКРОБИ від 19.09.2025 року №754-НК/60 «Про покарання винних» (далі – Оскаржуваний наказ) було отримано ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області (підрозділ де проходить службу позивач) супровідним листом від ГУ ДСНС в Одеській області від 11.12.2025 № 60 01.2-9464/60 14 (далі – Супровідний лист) через програмне забезпечення СЕД АСКОД, в інший спосіб ці документи не отримувались. Супровідний лист надійшов через СЕД АСКОД до 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області 11.12.2025, а саме до особистого кабінету відділення планування, контролю та документального забезпечення 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області та був зареєстрований за вхідним № 60 30/1493 від цього ж дня. Позивач, на час надходження і реєстрації Супровідного листа у цей спосіб, перебував у додатковій відпустці, як учасник бойових дій з 09.12.2025 р. по 22.12.2025 р. включно.

Позивач не мав об`єктивної можливості ознайомитись із Супровідним листом та витягом з Оскаржуваного наказу (який є додатком до першого документу) в інший спосіб ніж шляхом фізичного прибуття на робоче місце, оскільки використання програми СЕД АСКОД з інших пристроїв, що використовуються для особистих потреб (мобільні телефону, ноутбуку, планшети, комп`ютери тощо) заборонено через локальні обмеження безпеки та відсутність закуплених мобільних ліцензій.

Вказує, що суд не проаналізував поведінки позивача протягом строку з моменту коли він дізнався про ймовірне існування оскаржуваного наказу – до звернення до суду, зокрема прояв позивачем небайдужості, вчинення ним в межах повноважень послідовних дій для отримання оскаржуваного наказу, обмежена можливість у його отриманні через особливості функціонування електронної системи документообігу за місцем служби позивача.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.2 ст.312 КАС України.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що обставина не ознайомлення позивачем з оскаржуваним наказом не є непереборною обставиною, оскільки вже з вересня 2025 року позивачу було відомо про відсутність преміювання. Жодних поважних обставин звернутися до суду починаючи з 01.10.2025 року позивачем не зазначено. Тим більше, що позивач міг звернутися до суду і вказати обставини щодо відсутності наказу з підстав не вручення такого йому особисто, а тому визнає підстави для поновлення строку, які зазначено представником позивача неповажними та дійшов висновку про необхідність повернення позову без розгляду.

Суд також критично поставився до перебування позивача на лікарняному з 26.11.2025 по 28.11.2025 року та з 02.12.2025 по 05.12.2025 року, адже позивач міг звернутися в тому числі за допомогою представника, або скористатися Електронним судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Пунктом 1 ч.4 ст.169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України. Згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вкззані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно дефініції, наведеній у п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Таким чином, служба цивільного захисту як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, 20 листопада 2025 року позивачем отримано витяг з наказу начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області від 07.10.2025 року №794-НК/60 «Про преміювання», з якого він дізнався про зменшення йому премії у вересні 2025 року на 240% у зв`язку із доганою – наказ начальника Головного управління від 19.09.2025 року №754-НК/60».

Колегія суддів зазначає, шо перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.05.2021 по справі №380/2355/20.

На переконання колегії суддів, отримавши наказ про преміювання, позивач мав об`єктивну можливість та обов`язок проявити процесуальну обачність, зокрема ознайомитися з наказом про догану, який став підставою для депреміювання, та оскаржити його у встановлений місячний строк.

Оскільки позовну заяву подано лише 22.01.2026 року – апелянтом пропущено строк звернення до суду з позовною заявою.

Досліджуючи поважність причин неможливості звернення з позовом в межах строку, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо періоду з 21.11.2025 р. по 25.11.2025 р. включно, то позивач зазначає, що знаходився у цей період на службі та не мав можливості звернутися з рапортом про видачу оскаржуваного наказу, у зв?язку з численними виїздами на об?єкти для усунення наслідків надзвичайної ситуації внаслідок атаки шахідів, у зв?язку з військовим станом, що підтверджується записами у Книгах служб відповідних підпорядкованих підрозділів. На підтвердження чого надає копії наказів та копії записів у Книгах служб.

Колегія суддів зазначає, що за результатами перевірки долучених до матеріалів Книг служби за вказані дати, прізвище позивача у переліку осіб, що залучалися до виконання службових обов`язків, відсутнє.

Таким чином, твердження про неможливість з рапортом про видачу оскаржуваного наказу через службову зайнятість не підтверджуються жодними належними доказами, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод.

Колегією суддів враховано перебування позивача на лікарняному з 26.11.2025 по 28.11.2025 року та з 02.12.2025 по 05.12.2025 року та у відпустці з 09.12.2025 р. по 22.12.2025 р. включно.

З виписку із медичної картки стаціонарного хворого №1382 вбачається перебування позивача на лікуванні у період з 18.12.2025 року по 19.12.2025 року,. При цьому, з 19.12.2025 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні по місцю проживання.

З цього приводу варто зазначити, що хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначеними нормами закону.

Зазначений висновок, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 листопада 2019 року у справі №120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому так і через представника.

Аналогічної позиції Верховний Суд притримується і в постанові від 08 вересня 2022 року у справі № 320/2675/21.

Отже, обставини зазначені позивачем як такі, що унеможливлювали звернення з позовом мали тимчасовий характер і не тривали безперервно протягом усього встановленого місячного строку.

Також позивач вказує, що з метою отримання копії наказу від 19.09.2025 року №754-НК/60 «Про покарання винних» та встановлення підстав щодо накладення відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани він звернувся з листом до начальника ГУ ДСНС в Одеській області через систему електронного документообігу АСКОД 08.12.2025 р.

Колегія суддів зазначає, що звернення з рапортом з метою ознайомлення з оскаржуваним наказом лише 08.12.2026 р. свідчить про тривалу бездіяльність позивача, враховуючи, що про зазначений наказ йому стало відомо 20.11.2025 р. і те, що з 21.11.2025 р. по 25.11.2025 р. були відсутні об`єктивні перешкоди для звернення із таким рапортом.

Крім того, позивачем не зазначено обставин про неможливість звернутися із рапортом в інший спосіб, аніж за допомогою АСКОД.

Колегія суддів також вважає за потрібне зазначити про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що з позовною заявою позивач звернувся 26.01.2026 р., оскільки позовну заяву позивачем відправлено до суду поштою 22.01.2026, що підтверджується фіскальним чеком оплати поштових послуг АТ «Укрпошта» від 22.01.2026 із зазначенням на ньому унікального номеру трекінгу 6860100041465 та конвертом (міститься в матеріалах справи), в якому надійшла позовна заява із дублюванням цього трекінгу 6860100041465.

Однак, вищенаведене не впливає на обставину пропуску строку позивачем звернення до суду, що сплив 22.12.2025 р.

Щодо посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2023 у справі № 990/139/23 зазначено, що незнання про порушення через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку. Позивач, будучи обізнаним про факт існування наказу, яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення, не виявив належної зацікавленості у з`ясуванні змісту рішення. Така поведінка свідчить про процесуальну пасивність, яка, згідно з даною позицією Великої Палати Верховного Суду, виключає можливість поновлення строку.

Також, посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 р. у справі 9901/32/20 щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку звернення до суду до уваги не приймається, оскільки висновки щодо строків звернення до суду, які містяться у наведеній постанові, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 квітня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова