Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №420/13838/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13838/25

Категорія: 112010200Головуючий у суді І інстанції: Бабенко Д. А. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) в якому просив:

- визнати протиправними дії, які полягають у відмові в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтування позовних вимог полягає у тому, що у лютому 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком. ГУ ПФУ в Одеській області листом від 15.04.2025 повідомило, що з 04.01.2025 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Далі, 05.03.2025 позивач звернувся до пенсійного органу щодо перерахунку пенсії, її до призначення, у зв`язку з наданням додаткових документів (виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій), відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.03.2025 відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки не зараховано до страхового стажу, що дає право на призначення такої грошової допомоги, період роботи з 24.10.1994 по 30.04.2021, позаяк розділом І «Освіта» Переліку установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, посада керівника фізичного виховання в професійно-технічних навчальних закладах, вказаним Переліком не передбачена.

Позивач вважає таку відмову протиправною, посилаючись на вимоги п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанову Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», яка передбачає, що посада «керівник фізичного виховання» навчального закладу включена до переліку посад педагогічних працівників, що дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.03.2025 №155950023270, яке зареєстроване 25.03.2025 за №45153/01-16, про відмову в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, представниця ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги не зараховано період роботи позивача з 24.10.1994 по 30.04.2021 (зараховано загальним стажем) згідно трудової книжки від 15.08.1988 НОМЕР_1 та довідки Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» від 05.03.2025 № 195 на посаді керівника фізичного виховання Кілійського ПТУ-12 (в подальшому ДНЗ «Кілійський професійний коледж»), оскільки розділом I «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами) передбачені такі посади:

директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої роботи), старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі-педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інші форми гурткової роботи вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади.

Представниця скаржника стверджує, що посада керівника фізичного виховання в професійно-технічних навчальних закладах не передбачена розділом 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Враховуючи вищезазначене та у зв`язку з відсутністю у позивача 35-ти річного стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ГУ ПФУ в Дніпропетровській області правомірно відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Мотиви відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 04.01.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач з 24.10.1994 зарахований на посаду керівника фізичного виховання Кілійського ПТУ-12.

Згідно з довідкою Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» від 05.03.2025 №195, позивач:

24.10.1994 призначений на посаду керівника фізичного виховання Кілійське ПТУ-12 та викладача фізичного виховання з педагогічним навантаженням згідно штатного розкладу (підстава: Наказ №73 від 17.10.1994);

07.11.2005 звільнений, у зв`язку з реорганізацією ПТУ-12 в «Кілійський професійний ліцей» (підстава: Наказ №65 від 07.11.2005);

08.11.2005 призначений на посаду керівника фізичного виховання та викладача фізичного виховання з педагогічним навантаженням згідно штатного розкладу в «Кілійський професійний ліцей» (підстава: Наказ №67 від 08.11.2005);

30.04.2021, у зв`язку зі скороченням штатів звільнений з посади керівника фізичного виховання та переведений на основну посаду викладача фізичного виховання (підстава наказ №34 від 29.04.2021).

ОСОБА_1 на цей час продовжує працювати на посаді викладача фізичного виховання в ДНЗ «Кілійський професійний ліцей». Відпустки без збереження заробітної плати не надавались.

05.03.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою №469 щодо перерахунку пенсії, допризначення, у зв`язку з наданими додатковими документами (виплата грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

За принципом екстериторіальності, дану заяву розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та 05.03.2025 прийнято рішення №155950023270, яким відмовлено в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Мотиви даного рішення полягають у тому, що до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги не зараховано період роботи з 24.10.1994 до 30.04.2021 (зараховано загальним стажем) згідно трудової книжки від 15.08.1988 НОМЕР_2 та довідки Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» від 05.03.2025 №195 на посаді керівника фізичного виховання Кілійського ПТУ-12 (в подальшому ДНЗ «Кілійський професійний коледж»), оскільки розділом І «Освіта» Переліку і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (зі змінами) не передбачена посада керівника фізичного виховання в професійно-технічних навчальних закладах.

Не погоджуючись з такою відмовою щодо нарахування грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що педагогічний працівник закладів професійної (професійно-технічної) освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи позивача з 24.10.1994 до 30.04.2021 на посаді керівника фізичного виховання в Кілійського ПТУ-12 повинен зараховуватися до спеціального стажу у розумінні п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», незважаючи на те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Тому, суд першої інстанції вважав, що відповідач прийняв спірне рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій необґрунтовано.

Разом з цим, суд першої інстанції указав, що позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій не підлягає задоволенню, оскільки виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.03.2025 №155950023270 про відмову в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі – Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Пунктом 7 Порядку №1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

У постанові від 15.06.2022 по справі №200/854/19-а Верховний Суд зазначив, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення указаного Закону грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Як слідує з доводів апеляційної скарги, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішенням від 05.03.2025 відмовило позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги, встановленої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю спеціального стажу тривалістю 35 років.

При цьому, відповідачем до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги, не зараховано позивачу період його роботи на посаді керівника фізичного виховання Кілійського ПТУ-12 з 24.10.1994 по 30.04.2021.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно із записами трудової книжки від 15.08.1988 серії НОМЕР_2 та довідки Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» від 05.03.2025 №195 позивач з 24.10.1994 по 30.04.2021 працював на посаді керівника фізичного виховання Кілійського ПТУ-12 (в подальшому ДНЗ «Кілійський професійний коледж»).

Слід вказати, що згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада «керівник фізичного виховання» навчального закладу включена до переліку посад педагогічних працівників.

Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Проаналізувавши викладені вище норми законодавства, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що педагогічний працівник закладів професійної (професійно-технічної) освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 з 24.10.1994 до 30.04.2021 на посаді керівника фізичного виховання Кілійського ПТУ-12 повинен зараховуватися до спеціального стажу у розумінні п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», незважаючи на те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Отже, посада, на якій працював позивач на момент досягнення пенсійного віку є такою, що відноситься до посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки рішення суду першої інстанції.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач відповідає необхідним умовам для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що виплату указаної грошової допомоги має здійснювати територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, а тому саме цей територіальний орган має виплатити зазначену грошову допомогу, після її нарахування ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, який розглядав відповідну заяву позивача за принципом екстериторіальності.

За таких умов, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький