Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №400/1340/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1340/26

Категорія: 106020200Головуючий у суді І інстанції: Біоносенко В. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року про повернення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 200 966,07 гривень

в с т а н о в и В:

11 лютого 2026 року Військова частина НОМЕР_1 , через підсистему «Електронний суд», звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з капітана ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у загальному розмірі 219 429,99 грн, що складається з:

200 966,07 грн – сума матеріальної відповідальності (дебіторської заборгованості), визначена чинними наказами командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.04.2024 №880, від 16.05.2024 №1284, від 17.06.2024 №1570, від 31.08.2024 №2113;

18 463,92 грн – сума переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за жовтень 2024 року, встановлена службовим розслідуванням та затверджена наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.11.2025 №1619.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з тим, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, передбачений абзацом другим частиною 2 статті 122 КАС України та не надав заяву про поновлення строку звернення до суду.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без руху, виходив із того, що початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом необхідно рахувати з дати прийняття наказу «Про результати службового розслідування». Ураховуючи те, що такі накази прийняті 08.04.2024, 16.05.2024, 17.06.2024 та 31.08.2024, а з позовом Військова частина НОМЕР_1 звернулась 11.02.2026 наявний пропуск тримісячного строку звернення до суду.

Суд надав позивачу десять днів з дня отримання цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом в якій вказати поважні причини його пропуску.

На виконання вимог цієї ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У цій заяві позивач указав, що накази командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.04.2024 №880, від 16.05.2024 №1284, від 17.06.2024 №1570, від 31.08.2024 №2113 (на загальну суму 200 966,07 грн) встановлювали службовий механізм відшкодування шкоди шляхом утримання за новим місцем служби відповідача і самі по собі не означали наявність у позивача реальної можливості та необхідності негайного звернення до суду.

У даному випадку звернення до суду про стягнення коштів слугувала фактична неможливість їх утримання у службовому порядку. Позивач вживав заходів для виконання зазначених наказів у межах службової процедури, однак після отримання листа Військової частини НОМЕР_2 про неприбуття відповідача до нового місця служби, позивач отримав документальне підтвердження того, що реалізація механізму утримання за новим місцем служби є неможливою, а, отже, з цього часу виникла необхідність звернутися до суду.

До того ж, позивач відзначив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.11.2025 №1619 затверджено результати службового розслідування та визначено підстави і розмір шкоди, що підлягає стягненню, а, отже, саме з цієї дати (дати видання наказу №1619) у позивача виникла підстава для звернення до суду з вимогою про стягнення конкретної суми – 219 429,99 грн. Відповідно, на думку позивача, звернення до суду здійснено у межах тримісячного строку, який починає свій відлік з 11.11.2025.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено.

Суд першої інстанції повернув позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 200 966,07 грн.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що наказом від 10.11.2025 №1619 «Про результати службового розслідування» встановлено, що в період жовтня 2024 виявлено переплату грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 18 463,92 грн, та у зв`язку з цим обліковано цю суму заборгованості в розмірі 18 463,92 грн за капітаном ОСОБА_1 в Книзі обліку грошових стягнень та нарахувань Військової частини НОМЕР_1 .

На думку суду, позивач помилково ототожнює констатацію факту наявності заборгованості ОСОБА_1 , яка виникла в результаті проведених попередніх службових розслідувань, у наказі від 10.11.2025 №1619, з фактом затвердження результатів службового розслідування та визначення підстав і розмірів шкоди.

Згідно наказу від 10.11.2025 №1619 за результатами службового розслідування затверджено суму заборгованості в розмірі 18 463,92 грн, що виникла в результаті переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди з жовтня 2024 року.

Таким чином, суд вважав, саме щодо цієї суми в розмірі 18 463,92 грн позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Щодо суми шкоди в розмірі 200 966,07 грн, відповідно до наказів від 08.04.2024 №880 (на суму 132672,89 грн), від 16.05.2024 №1284 (на суму 53336,91 грн); від 17.06.2024 №1570 (на суму 12200,92 грн); від 31.08.2024 №2113 (на суму 2755,35 грн ), то у заяві про поновлення строку звернення позивачем не вказані такі поважні причини, які об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням тримісячного строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду в частині відмови в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог на суму 200 966,07 грн та повернення позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 200 966,07 грн, а справу в цій частині направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що визначальним для визначення моменту початку строку звернення до суду є не формальна дата будь-якого внутрішнього акта, а момент виникнення саме права на судове пред`явлення вимоги в належному та завершеному вигляді.

У спірних правовідносинах накази від 08.04.2024 №880, від 16.05.2024 №1284, від 17.06.2024 №1570 та від 31.08.2024 №2113 не створювали самі по собі безумовного обов`язку негайного звернення до суду, оскільки на той час існував і застосовувався службовий механізм відшкодування шкоди шляхом утримання за новим місцем служби відповідача. Саме на реалізацію цього механізму були спрямовані дії позивача.

Тому, на думку скаржника, право на звернення до суду виникло не в момент видання кожного з перелічених наказів, а в момент, коли стало об`єктивно відомо, що службовий порядок відшкодування не може бути реалізований, а, отже, подальший захист права можливий лише в судовому порядку.

Скаржник звертає увагу, що у заяві про поновлення строку прямо вказував, що звернення до суду було зумовлене фактичною неможливістю утримання коштів у службовому порядку, а така неможливість була підтверджена після отримання листа Військової частини НОМЕР_2 про неприбуття відповідача до нового місця служби.

Саме з цього моменту позивач отримав документальне підтвердження того, що реалізація службового механізму утримання за новим місцем служби є неможливою, а відтак виникла необхідність звернення до суду.

Також скаржник вважає, що наказ від 10.11.2025 №1619 «Про результати службового розслідування» мав істотне значення для визначення остаточних підстав і розміру позовних вимог. Саме цим наказом було формалізовано результати службового розслідування, обліковано відповідну заборгованість та остаточно оформлено сукупність даних, необхідних для пред`явлення до суду вимоги про стягнення всієї встановленої шкоди.

До того ж, скаржник вважає, що посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду у справі №420/13987/23 застосовано формально, без урахування відмінності фактичних обставин даної справи №400/1340/26.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, тому, відповідно до частини 2 статті 312 КАС України, справа розглянута судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

31 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2019 року №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі – Закон №160-IX), який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (стаття 2 Закону №160-ІХ).

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року по справі №520/11225/23 здійснив комплексний аналіз норм Закону №160-ІХ та зробив висновок, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4). У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина друга статті 8). Поряд із цим, нормами Закону №160-ІХ передбачено випадки, коли причини завдання шкоди, її розмір та винна особа можуть бути встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. У таких випадках службове розслідування може не призначатися. У разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (частина сьома статті 8). Наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством (частина перша статті 14). Разом із цим, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12).

З огляду на зміст наведених положень Закону №160-ІХ Верховний Суд указав, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас відшкодування завданої шкоди у передбачених статтею 12 Закону випадках здійснюється у судовому порядку. При цьому, Закон №160-ІХ не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.

За таких умов, при визначенні строку звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Зокрема, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений абзацом другим частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.

Такий висновок суду апеляційної інстанції побудований на висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 28 січня 2021 року у справі №140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі №420/4099/20, від 06 квітня 2023 року у справі №320/7204/21.

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Для визначення початку перебігу строку звернення до суду з позовом у межах даної справи №400/1340/26, слід звернутися до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 листопада 2024 року (справа № 420/13987/23).

Так, у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що саме дата прийняття наказу №723 «Про результати службового розслідування» - 13 грудня 2021 року є датою початку обчислення процесуального строку для звернення до суду.

Отже, суд апеляційної інстанції, застосовуючи указаний висновок Верховного Суду, вважає, що початок перебігу тримісячного строку у межах даної справи №400/1340/26 пов`язаний з датами прийняття відповідних наказів про результати службових розслідувань, в яких визначена сума матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 :

від 08.04.2024 №880 – на суму 132 672,89 грн;

від 16.05.2024 №1284 – на суму 53 336,91 грн;

від 17.06.2024 №1570 – на суму 12 200,92 грн;

від 31.08.2024 №2113 – на суму 2755,35 грн.

Всього на суму 200 966,07 грн.

Разом з цим, позов Військової частини НОМЕР_1 щодо стягнення з ОСОБА_1 цієї суми матеріальної шкоди поданий через систему «Електронний суд» 10.02.2026, а зареєстрований судом 11.02.2026 (а.с.3), тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 200 966,07 грн.

Переходячи до доводів апеляційної скарги, колегія суддів бажає зазначити таке.

Як свідчить зміст апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 її автор взагалі заперечує факт пропуску тримісячного строку звернення до суду з даним позовом, пов`язуючи це з тим, що право на звернення до суду остаточно виникло після прийняття наказу від 10.11.2025 №1619 «Про результати службового розслідування».

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком скаржника, оскільки зазначеним наказом від 10.11.2025 №1619 виявлено переплату грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 лише в розмірі 18 463,92 грн.

Дійсно, для цієї суми матеріальної шкоди тримісячний строк звернення до суду спливав 10.02.2026.

Однак, колегія суддів вважає, що даний наказ не може слугувати підставою для звернення Військової частини НОМЕР_1 до суду з позовом щодо іншої суми матеріальної шкоди (200 966,07 грн), оскільки така сума була визначена іншими наказами про результати службових розслідувань, які були прийняті ще в 2024 році.

У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє відповідний довід апеляції.

Щодо інших доводів апеляції про наявність службового механізму відшкодування шкоди та вжиття заходів для їх реалізації колегія суддів вважає, що такі дії повинні вчинятися Військовою частиною в межах тримісячного строку звернення до суду з дати прийняття відповідних наказів про результати службових розслідувань, а не протягом невизначеного часу.

Щодо отримання документального підтвердження неможливості утримання з ОСОБА_1 коштів за новим місцем служби, колегія суддів вважає, що це не має правового значення з фактом пропуску строку звернення до суду, оскільки, як вже було вказано вище, початок строку звернення до суду про стягнення матеріальних збитків пов`язується з датою прийняття наказів про результати службових розслідувань.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідний лист Військової частини НОМЕР_2 вих. №51219 від 30.07.2025 про неприбуття ОСОБА_1 до нового місця служби надійшов до Військової частини НОМЕР_1 – 31.07.2025, а з даним позовом позивач звернувся лише 10.02.2026, тобто також з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

За таких умов, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись наведеними правовими нормами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 200 966,07 грн.

У розглядуваному випадку за установлених у справі обставин немає підстав вважати підхід суду першої інстанції до застосування наслідків пропуску процесуального строку звернення до суду надто формальним, невиправдано суворим або таким, що має ознаки безпідставного обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.

Зважаючи на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи не виправдовують пасивної поведінки позивача при виконанні процесуальних обов`язків щодо дотримання встановленого законом строку та не свідчать про поважність причин його пропуску, колегія суддів констатує, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Керуючись статтями 294, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року про повернення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 200 966,07 гривень – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, в порядку статті 328 КАС України, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик