Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №522/21887/25-Е — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/21887/25-Е

Суддя першої інстанції - Чорнуха Ю.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2026 року у справі №522/21887/25-Е за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1254/5731 по справі про адміністративне правопорушення ч.3 ст.210-1 КУпАП від 22 вересня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, якою було накладено на директора ТОВ «ЮГВИНПРОМ» ОСОБА_1 штраф у сумі 34000,00 гривень.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2026 року у справі №522/21887/25-Е.

Позивач не погодився із судовим рішенням та подав апеляційну, в якій зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не прийнято до уваги жодної фактичної обставини справи, які стали підставою для складання оскаржуваного рішення; зроблено висновки, які не відповідають матеріалам справи; не надано належну, неупереджену, об`єктивну оцінку доказам наявним в матеріалах справи; не прийнято до уваги відсутність заперечень з боку відповідача; не прийнято до уваги, що підставою для складання протоколу та в подальшому оскаржуваного рішення були несвоєчасні дії свідка з реєстрації кореспонденції відповідача; свідок та посадова особа відповідача, що здійснює реєстраційні дії, одна і та сама людина, про що свідчить її підпис в матеріалах справи та відповідь на адвокатський запит відповідача.

За таких підстав, апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеса від 09 березня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

16 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

22 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 03 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 видав розпорядження №1254/5409 керівнику ТОВ «ЮГВИНПРОМ»:

1. здійснити оповіщення військовозобов`язаних, які працюють в ТОВ «Югвинпром» про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та забезпечити їх прибуття 09 вересня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

2. 08 вересня 2025 року письмово повідомити ІНФОРМАЦІЯ_1 про осіб, які не виконали наказ керівника і не прибули до ІНФОРМАЦІЯ_3 в зазначений розпорядженням термін.

Розпорядження було отримане Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГВИНПРОМ» 05 вересня 2025 року, про що свідчить дата і вхідний номер. Вказана обставина також підтверджена представником позивача у судовому засіданні.

08 вересня 2025 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГВИНПРОМ» видав наказ №33 «Про оповіщення працівників щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 », яким наказано:

1. увільнити від виконання службових обов`язків працівників ТОВ «ЮГВИНПРОМ», які підлягають виконанню розпорядження від 03 вересня 2025 року № 1254/5409 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

1.1. ОСОБА_8 , менеджеру (управителю) з адміністративної діяльності, відповідальному за ведення військового обліку, оповістити про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 09 вересня 2025 року на 09:00 год працівників:

- ОСОБА_7 , сторожа

- ОСОБА_3 , сторожа

1.2. Оповістити про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 17 вересня 2025 року на 09:00 год працівника після повернення з відпустки без збереження заробітної плати:

- ОСОБА_4 , вантажника

Оповістити про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 01 жовтня 2025 року на 09:00 год працівника після повернення з відпустки без збереження заробітної плати:

- ОСОБА_5 , головного енергетика

- ОСОБА_2 , налагоджувальника устаткування

2. Оповістити про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 під час прибуття на ТОВ «ЮГВИНПРОМ» для виконання роботи за сумісництвом.

3. Письмово повідомити ІНФОРМАЦІЯ_1 військкомат про працівників, які не виконали наказ та розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 і не прибули за викликом, до 08 вересня 2025 року.

4. Контроль за виконанням наказу залишити за собою.

Листом вих. №37 від 08 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГВИНПРОМ» повідомило начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про вчинені дії на виконання розпорядження № 1259/5409 від 03 вересня 2025 року.

Листом вих. №38 від 08 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГВИНПРОМ» подано копію наказу «Про оповіщення працівників щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08 вересня 2025 року №33; копію листа відповіді на Розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03 вересня 2025 року №1254/5409; розпорядження про отримання повісток ОСОБА_7 , ОСОБА_3 ; копії наказів на відпустки без збереження заробітної плати: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Листом вих. №39 від 17 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГВИНПРОМ» повідомило ІНФОРМАЦІЯ_1 про вжиття додаткових заходів на виконання розпорядження №1259/5409 від 03 вересня 2025 року.

19 вересня 2025 року головним спеціалістом управління ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 складено протокол №1254/447 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ,в якому вказано, що директор ТОВ «ЮГВИНПРОМ» ОСОБА_1 своєю бездіяльністю порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 від пояснення та підписання протоколу відмовився у присутності свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КпАП України).

Згідно із статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до частини першої статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини другої статті 251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із статтею 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - у виді накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони визначаються Законом України «Про оборону України».

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено: особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Згідно ст.1 Закону №3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону №3543-ХІІ обов`язки підприємств, установ і організацій щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:

забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, у редакції станом на дату видачі розпорядження № 1254/5409 від 03.09.2025, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

Колегія суддів дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язок керівника підприємства, установи чи організації забезпечити виконання мобілізаційних заходів.

Порядок реалізації такого обов`язку визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зазначеним порядком прямо передбачено обов`язок керівників підприємств забезпечити доведення до відома військовозобов`язаних розпоряджень ТЦК та СП, а також визначено спосіб такого оповіщення, а саме – вручення під підпис, а у разі неможливості – направлення рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач не забезпечив належного оповіщення частини військовозобов`язаних працівників, зокрема, не здійснив направлення відповідних повідомлень рекомендованим поштовим відправленням, чим не виконав покладені на нього обов`язки.

Посилання на апелянта на відсутність фінансової можливості для направлення поштових відправлень колегія суддів відхиляє, оскільки обов`язки, покладені на керівника підприємства у сфері мобілізаційної підготовки, мають імперативний характер та не ставляться у залежність від фінансового стану суб`єкта господарювання та є обов`язковими до виконання.

Крім того, факт перебування у відпустці та факт роботи за сумісництвом працівника не звільняє керівника від обов`язку забезпечити їх належне оповіщення у спосіб, передбачений законом.

Доводи апелянта про те, що працівники були оповіщені після їх виходу на роботу, не спростовують факту порушення, оскільки законодавством передбачений обов`язок повідомити таких працівників у конкретний спосіб та у строки.

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до матеріалів справи позивач посилається на виконання розпорядження відповідача шляхом направлення відповідного листа, який датований 08 вересня 2025 року. Разом з тим, відмітка про надходження зазначеного листа до відповідача свідчить про те, що він фактично зареєстрований 16 вересня 2025 року, тобто після спливу строку, визначеного для виконання відповідного розпорядження.

Колегія суддів наголошує, що отримавши розпорядження 05 вересня 2025 року в якому містилась інформація про виклик військовозобов`язаних на 09 вересня 2025 року, будучи обізнаним про те, що в силу норм Порядку №1487, директор підприємства повинен видати наказ (розпорядження) про оповіщення військовозобов`язаних, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у період перебування у відпустці - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За таких обставин, ОСОБА_1 повинен був невідкладно видати такий наказ, направити оповіщення працівникам у відпустці рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чого в даному випадку зроблено не було.

Документальних доказів того, що повідомлення працівникам у відпустці відправлене поштою, кур`єрською поштою, тощо, а також доказів надіслання відповідачеві копій підтвердної інформації та документів про здійснене оповіщення у триденний строк, матеріали справи не містять.

За таких обставин датою подання позивачем такого повідомлення відповідачу належить вважати дату його реєстрації в якості вхідної кореспонденції в канцелярії ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто 16 вересня 2025 року.

Інші доводи апеляційної скарги, у тому числі, щодо процедури складення постанови по справі про адміністративне правопорушення є формальними, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не впливають на висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений 28 квітня 2026 року.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв