Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №420/18609/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18609/25

Суддя першої інстанції - Скупінська О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №420/18609/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просив:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_4 (Нововоронцовка) щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за заявою ОСОБА_1 про внесення відомостей до реєстрів ТЦК та СП з відображенням інформації щодо виключення (зняття) з військового обліку військовозобов`язаних (присвоєння статусу «невійськовозобов`язаний») ОСОБА_1 та присвоєння статусу «невійськовозобов`язаний»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (Нововоронцовка) внести відомості про виключення (зняття) з військового обліку військовозобов`язаних (присвоєння статусу «невійськовозобов`язаний») ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що підстави для відмови у задоволенні позову не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що 20 травня 2025 року апелянт звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якій просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як особи, що визнана непридатною до військової служби, «виключення» з військового обліку та є не військовозобов`язаною особою. Однак, на підтвердження своїх тверджень позивач не надав жодних доказів. Відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказав, що доводи відповідача, викладені у відзиві, зводяться до формального посилання на Порядок № 559 та загальні міркування про інтереси держави в умовах воєнного стану, але не містять правового обґрунтування відмови у внесенні достовірних даних до Реєстру та не спростовують аргументів апеляційної скарги. Відповідач неправильно підійшов до вирішення спору, ототожнивши технічну процедуру ведення Реєстру з визначенням правового статусу особи, а також безпідставно переклав на позивача обов`язок повторного доведення вже встановлених обставин. З огляду на викладене, вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції — скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №420/18609/25.

05 березня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06 березня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив.

18 березня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

03 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 20 травня 2025 року, у якій зазначив, що був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку, тобто не є військово-зобов`язаною особою та у 2013 році був виключений з військового обліку військовозобов`язаних, як осуджена особа на підставі вироку по кримінальній справі за ст.289 ч.2 ККУ. Вказував, що інформацію про виключення заявника з військового обліку було внесено до військово-облікового документа заявника.

У заяві від 20 травня 2025 року ОСОБА_1 просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як особи, що визнана непридатною до військової служби, виключена з військового обліку та є не військовозобов`язаною особою.

До заяви від 20 травня 2025 року ОСОБА_1 додав копію свого паспорту.

На вказану заяву від 20 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 надав відповідь від 29 травня 2025 року №2204, у якій зазначив, що заявник перебуває на військовому обліку та з 21 травня 2025 року знаходиться в розшуку органами Національної поліції України, як порушник військового обліку. Запропоновано особисто звернутись для вирішення питання порушення правил військового обліку та надати оригінали документів, що підтверджують виключення з військового обліку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VІІІ визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1951-VІІІ держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VІІІ органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина восьма статті 5 Закону № 1951-VІІІ).

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VІІІ призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 2 Порядок № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Колегія суддів перевірила матеріали справи та дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог законодавства у сфері військового обліку та ведення відповідних реєстрів, внесення змін до облікових даних здійснюються на підставі належних та достатніх документів, що підтверджують такі зміни.

Суб`єкт владних повноважень не наділений обов`язком самостійно встановлювати обставини, на які посилається особа, без надання нею відповідних доказів, а також не зобов`язаний вчиняти дії за відсутності документального підтвердження підстав для їх вчинення.

Доводи апелянта про втрату військово-облікового документа не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки така обставина не позбавляла його можливості надати інші належні докази на підтвердження заявлених вимог.

За таких обставин, відсутність у відповідача належних та допустимих підстав для внесення змін до реєстру виключає можливість визнання його бездіяльності протиправною.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст судового рішення складений 27 квітня 2026 року.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв