Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №280/11494/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11494/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року (суддя Новікова І.В.) в справі №280/11494/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ) про:

визнання протиправним та скасування рішення №084050023086 від 28 жовтня 2025 року про відмову в призначенні йому пенсії;

зобов`язання зарахувати до страхового і пільгового стажу роботи період проходження строкової військової служби з 26 жовтня 2004 року по 27 жовтня 2005 року тривалістю 1 рік 2 дні;

зобов`язання призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20 жовтня 2025 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №084050023086 від 28.10.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового і пільгового стажу роботи період проходження строкової військової служби з 26.10.2004 по 27.10.2005, тривалістю 1 рік 2 дні, а також призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах роботи, відповідно до ч.3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з 20 жовтня 2025 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що страховий стаж позивача складає 43 роки 01 місяць 02 днів, з урахуванням кратності по Списку 1 - 24 роки 02 місяці 15 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно з поданими документами.

Період навчання та період проходження військової служби не є страховим стажем в розумінні частини третьої статті 24 Закону №1058-IV, який зараховується до страхового стажу додатково по одному року.

Суд першої інстанції не врахував, що з 01 січня 2004 року зарахування страхового стажу та обчислення розміру пенсії відбувається виключно за нормами Закону № 1058-IV.

У відзиві позивач просить залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до органів ПФУ з заявою про призначенні пенсії за віком на пільгових, відповідно до частини 3 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 28.10.2025 №084050023086 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Судом встановлено, що у рішенні від 28.10.2025 відповідач вказував на те, що страховий стаж позивача складає 43 роки 1 місяць 2 дні та пільговий стаж (провідні професії №202(25)) – 24 роки 2 місяці 15 днів.

Фактично відмова у призначенні пенсії обґрунтована відсутністю пільгового стажу у 25 років.

Позивачу до пільгового стажу зараховано період проходження військової служби 2 місяці та 6 днів, проте позивач вважає, що до його страхового та пільгового стажу має бути зарахований повний період проходження військової служби тривалістю 1 рік та 2 дні.

Матеріалами справи підтверджується, що загальна тривалість проходження позивачем військової служби за період 26.10.2004 – 27.10.2005 становить 1 рік та 2 дні.

Оскільки відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не зараховано повну тривалість військової служби 1 рік та 2 дні до пільгового стажу, що призвело до протиправної відмови у призначенні пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20 жовтня 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначенні пенсії за віком на пільгових відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 28 жовтня 2025 року №084050023086 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу (25 років).

У рішенні вказано, що страховий стаж позивача складає 43 роки 1 місяць 2 дні, пільговий стаж (провідні професії №202(25)) – 24 роки 2 місяці 15 днів.

До пільгового стажу позивача зараховано період проходження військової служби 2 місяці та 6 днів з періоду проходження військової служби тривалістю 1 рік та 2 дні.

Судом установлено, що період проходження позивачем військової служби у період з 26 жовтня 2004 року по 27 жовтня 2005 року становить 1 рік та 2 дні.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є правомірність рішення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного пільгового стажу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників регулюється статтею 114 Закону № 1058-IV.

Зокрема, частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 114 Закону № 1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відтак, необхідною умовою призначення пільгової пенсії на підставі частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV є наявність відповідного стажу роботи, зокрема, в металургії.

Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 24 Закону № 1058-IV визначені періоди, з яких складається страховий стаж.

Частиною першою статті 24 цього Закону встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За положеннями частини третьої цієї статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Виходячи з доводів апелянта, спірним під час апеляційного перегляду справи є питання зарахування до пільгового стажу періоду проходження військової служби.

Відповідно до пункту в) частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.

Положеннями абзацу 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відтак, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що як до призову на військову службу, так й безпосередньо за періодом військової служби позивач працював на роботах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (постанова №202), що підтверджено записами трудової книжки позивача.

Суд зауважує, що відповідачем як в рішенні про відмову у призначенні пенсії, так й апеляційній скарзі, не обґрунтовує підстав незарахування усього періоду проходження строкової військової служби тривалістю 1 рік 2 дні до пільгового стажу.

Доводи апелянта про те, що період проходження військової служби не є страховим стажем в розумінні частини третьої статті 24 Закону №1058-IV, який зараховується до страхового стажу додатково по одному року, є цілком безпідставними та спростовані наведеним вище правовим регулюванням спірних правовідносин.

Отже, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність незарахування періоду проходження позивачем строкової військової служби до пільгового стажу та про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.

Апелянтом не приведено доводів у спростування обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, тому судом не надається оцінка рішенню суду першої інстанції в цій частині.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року в справі № 280/11494/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року в справі № 280/11494/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 28 квітня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов