Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №160/7176/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7176/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 – Ратушної Р.П. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №047150030174 від 22.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 14.01.2025 призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», п.а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до:

пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи у шахті «Заря» Терезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» з 18.05.1987 по 31.07.1987 (2 місяці 14 днів) – учнем гірника очисного забою, з 04.01.1988 по 15.02.1988 (1 місяць 12 днів) – учнем електрослюсаря підземного, з 26.02.1988 по 22.04.1988 (1 місяць 28 днів) – електрослюсарем підземним 4 розряду, з 01.06.1988 по 05.06.1988 (5 днів) – електрослюсарем підземним 4 розряду, з 26.06.1990 по 02.12.1991 (1 рік 5 місяців 7 днів) – електрослюсарем підземним 4 розряду, з 03.12.1991 по 11.10.1994 (2 роки 10 місяців 9 днів) – гірником очисного забою 5 розряду, з 12.10.1994 по 24.11.1995 (1 рік 1 місяць 13 днів) – гірничим майстром дільниці з добичі вугілля, з 25.11.1995 по 22.09.1997 ( 1 рік 9 місяців 29 днів ) – старшим механіком за стаціонарним обладнанням;

пільгового стажу за Списком №1 періодів навчання в Сніжнянському технікумі по спеціальності гірник електромеханік з 01.09.1984 по 17.05.1987 (2 роки 8 місяців 17 днів);

пільгового стажу за Списком №1 період проходження військової служби з 10.06.1988 по 03.04.1990 (1 рік 9 місяців 25 днів) в рядах Радянської армії;

загального страхового стажу періодів роботи в Акціонерному товаристві «Волзький автомобільний завод» м. Тольятті Самарської області (російська федерація) з 12.05.2000 по 11.07.2000 (1 місяць 30 днів) рихтувальником кузовів четвертого розряду у цех сварки та фарбування кузовів, з 18.07.2000 по 17.10.2000 (2 місяці 30 днів ) рихтувальником кузовів четвертого розряду у цех сварки та фарбування кузовів, з 25.10.2000 по 31.10.2000 ( 7 днів) слюсарем механоскладальних робіт четвертого розряду;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити призначену з 14.01.2025 ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», п. а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №047150030174 від 22.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 26.06.1990 по 02.12.1991, з 03.12.1991 по 11.10.1994, з 12.10.1994 по 24.11.1995, з 25.11.1995 по 22.09.1997, з 12.05.2000 по 11.07.2000, з 18.07.2000 по 17.10.2000, з 25.10.2000 по 31.10.2000.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 періоди: з 26.01.1991 по 02.12.1991, з 03.12.1991 по 11.10.1994, з 12.10.1994 по 24.11.1995, з 25.11.1995 по 22.09.1997.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 14.01.2025, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення як незаконне та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що судом першої інстанції не зараховано до пільгового стажу за Списком №1: періоди роботи у шахті «Заря» Терезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» з 18.05.1987 по 31.07.1987 ( 2 місяці 14 днів ) – учнем гірника очисного забою, з 04.01.1988 по 15.02.1988 ( 1 місяць 12 днів ) – учнем електрослюсаря підземного, з 26.02.1988 по 22.04.1988 ( 1 місяць 28 днів ) – електрослюсарем підземним 4 розряду, з 01.06.1988 по 05.06.1988 ( 5 днів ) – електрослюсарем підземним 4 розряду, з 26.06.1990 по 25.01.1991 ( 6 місяців 31 день ) – електрослюсарем підземним 4 розряду, період навчання в Сніжнянському технікумі по спеціальності гірник електромеханік з 01.09.1984 по 17.05.1987 ( 2 роки 8 місяців 17 днів ), 3) період проходження військової служби з 10.06.1988 по 03.04.1990 ( 1 рік 9 місяців 25 днів ) в рядах Радянської армії. Судом першої інстанції зазначено наступне: «На час проходження позивачем практики на посаді учня горноробочого у період з 18.05.1987 по 31.07.1987, учня електрослюсаря у період з 04.01.1988 по 22.04.1988, а також на час роботи електрослюсарем підземним з 01.06.1988 по 05.06.1988 (до початку військової служби), з 26.06.1990 по 26.01.1991 діяла постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» (далі – Постанова №1173), якою затверджені списки виробництв, цехів, професій і посад, що додаються, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах. Посади, які позивач займав на час дії вказаної постанови (до 26.01.1991), не передбачені Списком №1 Постанови №1173. За вказаних обставин, у суду відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів проходження позивачем практики на посаді учня гірничого у період з 18.05.1987 по 31.07.1987, учня електрослюсаря у період з 04.01.1988 по 22.04.1988, роботи електрослюсарем підземним з 01.06.1988 по 05.06.1988 (до початку військової служби), з 26.06.1990 по 25.01.1991 (останній день перед ухваленням постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення” (далі – Постанова №10)”. Твердження суду першої інстанції про те, що посади, які позивач займав на час дії вказаної постанови (до 26.01.1991), не передбачені Списком №1 Постанови №1173 не відповідає дійсності, що підтверджується наступним. Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162. Відповідно до Розділу I. ГІРСЬКІ РОБОТИ постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173: Видобуток вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, слюди, солі та інших рудних та нерудних копалин підземним способом. Будівництво шахт та копалень. Будівництво метрополітенів та інших підземних споруд. 1.Підземні роботи: Усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, копалень та інших підземних споруд, а також усі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників та службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв`язку тощо)). Отже посади, на яких позивач працював у періоди роботи, які не зараховані судом першої інстанції, передбачені Списком №1 Постанови №1173, тому підлягають зарахуванню до Списку №1. Позивач до служби в армії працював за професією, яка передбачена Списком № 1, а саме: електрослюсарем підземним четвертого розряду у шахті “Заря” Терезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту “Торезантрацит”. 10 січня 1992 року відповідно до постанови Верховної Ради України від 20 грудня 1991 року № 2012-XII “Про порядок ведення в дію Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” був введений в дію Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 8 цього Закону час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю. Отже, період проходження військової служби з 10.06.1988 по 03.04.1990 ( 1 рік 9 місяців 25 днів ) підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1 позивача.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишено без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року скасовано в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 періоди з 18.05.1987 по 31.07.1987 на посаді учня гірника очисного забою, період роботи з 04.01.1988 по 15.02.1988 на посаді учня електрослюсаря, період роботи на посаді електрослюсарем підземним з 01.06.1988 по 05.06.1988, період навчання в Сніжнянському технікумі по спеціальності гірник електромеханік з 01.09.1984 по 17.05.1987 та період проходження військової служби з 10.06.1988 по 03.04.1990.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року залишено без змін.

Представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначено, що судом апеляційної інстанції не розглянуті позовні вимоги в частині зарахування до пільгового підземного стажу за Списком №1 періоди роботи позивача у шахті «Заря» Терезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» з 26.02.1988 по 22.04.1988 ( 1 місяць 28 днів) – електрослюсарем підземним 4 розряду, з 26.06.1990 по 25.01.1991 ( 7 місяців) – електрослюсарем підземним 4 розряду. З урахуванням викладеного, просить ухвалити додаткову постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до пільгового підземного стажу за Списком №1: періоди роботи у шахті «Заря» Терезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» з 26.02.1988 по 22.04.1988 ( 1 місяць 28 днів ), з 26.06.1990 по 25.01.1991 ( 6 місяців 31 день ) – електрослюсарем підземним 4 розряду.

Розгляд заяви здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Перелік підстав за яких може бути постановлено додаткове рішення є вичерпним.

Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення.

Задольняючи часткового позов суд першої інстанції дійшов висновку, що на час проходження позивачем практики на посаді учня горноробочого у період з 18.05.1987 по 31.07.1987, учня електрослюсаря у період з 04.01.1988 по 22.04.1988, а також на час роботи електрослюсарем підземним з 01.06.1988 по 05.06.1988 (до початку військової служби), з 26.06.1990 по 26.01.1991 діяла постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 “Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах” (далі – Постанова №1173), якою затверджені списки виробництв, цехів, професій і посад, що додаються, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах. Посади, які позивач займав на час дії вказаної постанови (до 26.01.1991), не передбачені Списком №1 Постанови №1173, за вказаних обставин, відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів проходження позивачем практики на посаді учня гірничого у період з 18.05.1987 по 31.07.1987, учня електрослюсаря у період з 04.01.1988 по 22.04.1988, роботи електрослюсарем підземним з 01.06.1988 по 05.06.1988 (до початку військової служби), з 26.06.1990 по 25.01.1991 (останній день перед ухваленням постанови Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» (далі – Постанова №10).

Розглядаючи вимоги апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції виходив з підтвердженості на наявності підстав для зарахування спірних періодів, при цьому апеляційну скаргу та позовні вимоги у відповідній частині задовольнив частково, з підстав та мотивів викладених у мотивувальній частині постанови.

Отже, суд апеляційної інстанції перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції й ухвалив відповідне судове рішення.

Тож, відсутні підстави вважати, що позовні вимоги в частині зарахування до пільгового підземного стажу за Списком №1 періоди роботи позивача у шахті «Заря» Терезького виробничого об`єднання по видобутку антрациту «Торезантрацит» з 26.02.1988 по 22.04.1988 ( 1 місяць 28 днів) – електрослюсарем підземним 4 розряду, з 26.06.1990 по 25.01.1991 ( 7 місяців) – електрослюсарем підземним 4 розряду залишились невирішеними.

Колегія суддів зазначає, що незгода учасника справи із судовим рішенням може бути реалізована шляхом оскарження такого рішення, а не шляхом його скасування внаслідок прийняття додаткового судового рішення з підстав, встановлених ст. 252 КАС України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що підстави для ухвалення додаткового судового рішення у справі № 160/7176/25 відсутні.

Керуючись статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 – Ратушної Р.П. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко