Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №160/10151/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10151/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року (суддя Серьогіна Олена Василівна) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства національної єдності України, Міністерства розвитку громад та територій України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку громад та територій України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 несплаченої щорічної державної грошової допомоги особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України під час перебування такої особи в місцях несвободи її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої п. 3 Порядку призначення та виплати допомоги особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членам їх сімей, який було затверджено Постановою кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281 «Деякі питання виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей»; зобов`язати Міністерство розвитку громад та територій України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної державної грошової допомоги особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України під час перебування такої особи в місцях несвободи, її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за 2024 рік у встановленому Порядком розмірі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції з огляду на те, що позивач не стверджувала, що саме їй одноособово має бути виплачена щорічна державна допомога, а суд невірно зрозумів, що предметом даного спору була незаконна та протиправна поведінка відповідача, результатом якої стала не просто не виплата даної допомоги саме позивачу, як дружині, а також й матері її чоловіка. Вказує, що жодної вмотивованої відмови від відповідача позивач так і не отримала. Зазначає, що мати ОСОБА_3 , яка також звернулась до відповідача за отриманням щорічної державної грошової допомоги, в розумінні чинного законодавства не являлась та не являється членом сім`ї полоненого чоловіка позивача. Суд, не розібравшись із потенційним складом суб`єктів, які мають право на виплату, упереджено прийняв позицію відповідача про те, що нібито існує спір, який вигадали самі відповідачі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.09.2022 (а.с. 13).

Позивач отримала повідомлення про те, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водій-гранатометник відділення управління старший офіцер батареї 1 мінометного взводу мінометної батерії НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення, потрапив у полон під час зіткнення з підрозділами збройних сил рф на північно-східній околиці м. Бахмут Донецької області. Про факт потрапляння до полону стало відомо 18.03.2023 (а.с. 15).

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 11.09.2023 № 5006 ОСОБА_2 в період з 18.03.2023 по теперішній час перебуває в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Позивач звернулася до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та надала Комісії необхідний пакет документів щодо отримання грошової виплати за 2023 рік у розмірі 100 000 гривень.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 перераховано щорічну державну грошову допомогу за 2023 рік у розмірі 100 тис. грн.

Водночас 20.09.2023 до Комісії при Мінреінтеграції звернулась також ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 ) із заявою про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_2 , яка у подальшому також зверталася із заявою від 06.10.2023 до Мінреінтеграції щодо отримання щорічної державної грошової допомоги в інтересах ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 22.01.2024 звернулась до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (Мінреінтеграції) з заявою про отримання державної грошової допомоги.

Представник позивача 20.12.2024 звернулася до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та 17.01.2025 до Міністерства національної єдності України із адвокатським запитом щодо виплати щорічної державної грошової допомоги за 2024 рік за ОСОБА_2 .

Листами від 23.12.2024 за № 22/6.2-9784-24 та від 20.01.2025 за № 22/6.2-413-25 представнику позивача повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281 затверджено Порядок призначення та виплати допомоги особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членам їх сімей (далі - Порядок). Порядок визначає механізм призначення, виплати та розмір допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку, щорічна державна грошова допомога надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам її сім`ї під час перебування такої особи в місцях несвободи або у разі смерті такої особи. Крім того, відповідно до абзацу восьмого пункту 3 Порядку, щорічна державна грошова допомога особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України під час перебування такої особи в місцях несвободи, може надаватися одному з членів її сім`ї в одному році. Зазначає, що чинним законодавством не встановлено строку для здійснення виплат державної грошової допомоги.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щорічної державної грошової допомоги за 2024 рік за ОСОБА_2 , позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» № 2010-IX від 26 січня 2022 року.

За приписами статті 7 цього Закону щорічна державна грошова допомога надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам її сім`ї під час перебування такої особи в місцях несвободи.

Механізм призначення, виплати та розмір допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» визначає Порядок призначення та виплати допомоги особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членам їх сімей, який затверджено Постановою кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281 «Деякі питання виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».

Пунктом 3 Порядок № 1281 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що щорічна державна грошова допомога надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або членам її сім`ї під час перебування такої особи в місцях несвободи або у разі смерті такої особи шляхом перерахування Мінреінтеграції коштів на їх особові рахунки, відкриті в банківських установах, у розмірі 100 тис. гривень.

Для отримання щорічної державної грошової допомоги особа, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, член сім`ї такої особи, її законний представник або законний представник члена сім`ї такої особи звертаються до Мінреінтеграції із заявою за формою, встановленою Мінреінтеграції.

До заяви додаються: копія документа, що посвідчує особу заявника; відомості або документи, що підтверджують факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України за кожний рік, за який особа звертається для отримання щорічної державної грошової допомоги; довідка з реквізитами особового рахунка, відкритого в банківській установі.

Виплата щорічної державної грошової допомоги особам, визначеним пунктом 15 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 р. № 1281 «Деякі питання виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 92, ст. 5733), здійснюється після внесення такого рішення до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та встановлення дати початку строку позбавлення особи особистої свободи, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дати її звільнення.

Щорічна державна грошова допомога особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України під час перебування такої особи в місцях несвободи, може надаватися одному з членів її сім`ї в одному році.

За результатами опрацювання заяви Мінреінтеграції перераховує відповідні кошти на особовий рахунок особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або члену її сім`ї, реквізити якого зазначені в довідці, доданій до заяви.

У випадку, встановленому абзацом дев`ятим пункту 7 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 р. № 1281 «Деякі питання виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 92, ст. 5733), Мінреінтеграції перераховує відповідні кошти на особовий рахунок уповноваженої особи, щодо якої Комісією визначено право на отримання щорічної державної грошової допомоги для особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

У разі надходження заяв на виплату щорічної державної грошової допомоги за роки позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, за які така допомога була перерахована, виплата щорічної державної грошової допомоги за такі роки не здійснюється.

Як зазначає відповідач, підставою для не виплати позивачу щорічної державної грошової допомоги у 2024 році слугувала та обставина, що на виплату цих коштів також було подано заяву ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 ).

Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2 ), яка має ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААВ № 794477, 20.09.2023 звернулась до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України із заявою про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відносно ОСОБА_2 та одночасно подала заяву про отримання державної грошової допомоги за 2023 рік.

Натомість ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про виплату державної грощової допомоги за 2024 рік, тоді як матеріали справи не містять заяви ОСОБА_3 про отримання державної грошової допомоги за 2024 рік.

При цьому колегія суддів встановила, що Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (перейменоване на Міністерства національної єдності України) не прийняло жодного рішення за заявою ОСОБА_1 .

З огляду на встановлені обставини суд апеляційної інстанції доходить висновку, що Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України не вчинило жодних дій щодо належного розгляду поданої позивачем заяви про отримання державної грошової допомоги за 2024 рік, що свідчить про протиправну бездіяльність названого відповідача.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2025 № 35 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності Міністерства розвитку громад та територій України, зокрема, у постанову Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281 «Деякі питання виконання Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей», а саме: у тексті Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого зазначеною постановою, слово «Мінреінтеграції» замінити словом «Мінрозвитку»; у тексті Порядку призначення та виплати допомоги особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членам їх сімей, затвердженого зазначеною постановою, слово «Мінреінтеграції» замінити словом «Мінрозвитку»; у тексті Порядку створення, ведення, доступу до відомостей Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого зазначеною постановою, слово «Мінреінтеграції» замінити словом «Мінрозвитку».

Натомість право позивача щодо належного розгляду її звернення порушено саме Міністерством національної єдності України, а вітак саме цей органа має усунути недоліки своєї роботи. Більш того, названий орган не позбавлений можливості звернутися до Міністерства розвитку громад та територій України для виплати коштів ОСОБА_1 за наявності на те правових підстав.

Іншим доводам позивача, як то відсутність у ОСОБА_3 права на отримання грошової допомоги, суд апеляційної інстанції не надає оцінку, адже це виходить за межі предмету позову.

Також в апеляційній скарзі позивач просить стягнути понесені судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 3-6 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Натомість, як позовна заява так і апеляційна скарга подана та підписана позивачем особисто, при цьому доказів (договорів, рахунків тощо) понесених витрат на правничу позивачвем не надано, а відтак заявлені вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року в адміністративній справі № 160/10151/25 скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства національної єдності України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.01.2024 про отримання державної грошової допомоги за 2024 рік.

Зобов`язати Міністерство національної єдності України розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2024 про отримання державної грошової допомоги за 2024 рік та повідомити ОСОБА_1 про наслідки розгляду її звернення.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства національної єдності України сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 28 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 28 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова