Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №183/8100/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/8100/25

№ 2/183/2542/26

27 квітня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток співвласників у праві спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року позивач, в інтересах якого дії представник - адвокат Напара М.В., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 29.12.2025, просить визначити рівними частки співвласників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а саме по 1/3 частці за кожним; припинити право спільної сумісної власності на вказану квартиру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він та відповідачі по справі являються співвласниками квартири, розташованої за вищевказаною адресою, яка належить їм на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.09.2023. Позивач має намір подарувати належну йому частку квартири синові ОСОБА_3 , проте відповідачка ОСОБА_2 не погодилася на укладення договору про визначення часток співвласників та припинення права спільної сумісної власності. Домовленостей про відступлення від рівності часток в спільній сумісній власності не було, а тому частки співвласників є рівними. Оскільки позивач не може розпорядитися своїм майном, він був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

29.12.2025 від позивача надійшла заява про зміну предмета позову (а.с.52-55).

Ухвалою суду від 25.03.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином. 12.01.2026 відповідачка подала до суду заяву в якій просила здійснювати розгляд справи у судовому засідання, призначеному на 14.01.2026 та усі наступні засідання за її відсутності. У цій же заяві вказала, що не отримувала від позивача пропозицій щодо поділу спільного майна чи укладення будь-яких договорів з цього приводу; позивач не повідомляв про намір подарувати належну йому частку синові; дане питання могло бути врегульовано в досудовому порядку шляхом домовленості сторін без звернення до суду, а тому вважає, що відсутній предмет спору (а.с.59-60).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.09.2023, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Свідоцтво видане згідно з рішенням командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.09.2023 №493 (а.с.11). Копія зазначеного рішення щодо приватизації квартири також міститься в матеріалах справи (а.с.13).

Право приватної спільної сумісної власності зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки: 433676265 від 01.07.2025 (а.с.8-9).

До правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбаченийст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частинами 1 та 2 ст. 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи, що домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду не встановлювався відступ від засади рівності часток у праві спільної сумісної власності на квартиру, суд вважає що, частки співвласників у цьому нерухомому майні є рівними.

Оскільки невизначеність розміру часток у праві спільної сумісної власності на квартиру створює перешкоди позивачу у реалізації його майнових прав, суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує, що відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при вирішення питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що як зазначено у позовній заяві, позивач звернувся до суду через необхідність відчужити належну йому частку нерухомого майна. При цьому, судом не установлено підстав вважати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушували або не визнавали права позивача.

З урахуванням наведеного, суд, дотримуючись принципу справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, не вбачає підстав для покладення судових витрат на відповідачів.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визначити рівними частки співвласників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у праві спільної сумісної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме по 1/3 частці у кожного.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - припинити.

Судові витрати покласти на сторони, що їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;;

відповідач – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 27 квітня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.