Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №175/15359/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/15359/25

Провадження № 2/175/3133/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" квітня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.В., представника позивача Бєлостоцької А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.06.2000 року між позивачкою та ОСОБА_2 було укладено договір міни №1104, за яким ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок загальною площею 44,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24.09.2008 року договір міни №1104, укладений 08.06.2000 року було визнано дійсним. При цьому, земельна ділянка площею 0,060 га, кадастровий номер 1412900000:00:013:3201, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність позивачки не перейшла та залишилася зареєстрованою за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що оформлення права власності у позасудовому порядку є неможливим, що і стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву та просила задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДН №176128 від 29.09.1999 року, земельна ділянка площею 0,060 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була передана у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення Краматорської міської ради народних депутатів від 21.01.1998 року №31. Зазначений державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №0620.

08.06.2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір міни №1104, посвідчений «Універсальною біржою нерухомості «Владислав». Відповідно до умов зазначеного договору, у власність ОСОБА_2 перейшла однокімнатна квартира загальною площею 36,0 кв. м, житловою площею 18,7 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка раніше належала ОСОБА_3 на підставі договору міни від 27.07.1994 року, посвідченого Першою Краматорською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в БТІ м. Краматорська 25.08.1994 року. Натомість у власність ОСОБА_3 перейшло домоволодіння, розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_2 на підставі рішення Краматорського народного суду від 08.09.1977 року №2-2316/77 та було зареєстроване в БТІ м. Краматорська 22.05.2000 року. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 31.01.2007 року по справі №2-516/2007, договір міни від 08.06.2000 року було визнано дійсним. Рішення набрало законної сили 27.10.2008 року.

08.12.2005 року ОСОБА_2 був складений заповіт, посвідчений державним нотаріусом третьої Краматорської державної нотаріальної контори Соловйовою С.С., та зареєстрованого в реєстрі за №2136, яким на випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповідає усе своє майно, яке буде належати йому на день смерті ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 23.01.2006 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що зроблено актовий запис №204.

07.07.2006 року ОСОБА_4 звернулась з заявою до Третьої краматорської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 31.01.2007 року по справі №2-516/2007, договір міни від 08.06.2000 року, було визнано дійсним. Рішення набрало законної сили 27.10.2008 року.

26.07.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області від 26.07.2011 року, про що зроблено актовий запис №413. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_6 , ОСОБА_6 .

31.03.2015 року ОСОБА_4 було складено заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори Уваровою Г.Т. та зареєстровано в реєстрі за №1-998, згідно якого заповіла ОСОБА_7 все належне їй на день смерті майно.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області від 25.08.2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що складено актовий запис №2358.

Відповідно до заяви №393 від 27.08.2015 року, ОСОБА_7 звернувся до державного нотаріуса Першої краматорської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3201873012025 від 16.06.2025 року, земельна ділянка площею 0,060 га, кадастровий номер 1412900000:00:013:3201, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , віднесена до земель житлової та громадської забудови, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2 .

23.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,060 га кадастровий номер 1412900000:00:013:3201. За результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій №81026745 від 25.09.2025 року.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини виникли щодо питань набуття права власності на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомого майна, тому, ураховуючи час виникнення спірних правовідносин, до їх правового регулювання застосуванню підлягають положення Глави 3 «Припинення і перехід прав на землю» Земельного кодексу України (Закон №561-XII від 18.12.1990 року, в редакції від 06.04.1999 року), а також норми Цивільного кодексу Української РСР (в редакції від 30.10.1999 року).

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він

одержує.

Згідно до частини першої статті 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до статті 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Нормами ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що законодавство, чинне на момент набуття позивачем права власності на домоволодіння, в імперативній формі передбачало автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду.

Крім того, Верховним судом України у Постанові Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року п. 3, підпункт «г» визначено, що при переході права власності набудівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті ЗК України, до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31.12.2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України.

Водночас, законодавство, чинне на момент укладення договору, не допускало можливості належності житлового будинку та господарських будівель і споруд одній особі, а земельної ділянки, на якій вони розміщені, - іншій, оскільки з моменту набуття права власності на зазначене нерухоме майно до набувача переходить і право на земельну ділянку, на якій воно розташоване, без зміни її розміру та цільового призначення.

Як вже зазначено вище, 08.06.2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір міни №1104, за яким у власність ОСОБА_3 перейшло домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_2 . При цьому, умовами зазначеного договору не було передбачено переходу права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться вказане домоволодіння, у зв`язку з чим земельна ділянка продовжувала перебувати у власності ОСОБА_2 .

З урахуванням викладених обставин та наведених норм матеріального права, суд доходить висновку, що права позивача є порушеними, оскільки вона позбавлена можливості належним чином реалізовувати свої майнові права, такі порушення мають реальний характер і підлягають судовому захисту у встановленому законом порядку.

Водночас суд звертає увагу, що згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Суд звертає увагу на те, що позивачем в якості відповідача визначено Краматорську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області. Проте, як було встановлено матеріалами справи, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входило нерухоме майно, зокрема, спірна земельна ділянка. Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 була ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку. В подальшому, після смерті ОСОБА_4 , спадкове майно перейшло до ОСОБА_7 як спадкоємця за заповітом, який спадщину прийняв.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним відповідачем у розгляді даної справи є ОСОБА_7 , оскільки останній у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , до складу спадкової маси якої входила спірна земельна ділянка.

Положеннями ст. 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У відповідності до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що жодних клопотань про заміну відповідача позивачем та його представником заявлено не було.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18); постанові Верховного Суду від 16.06.2021 року по справі № 752/3612/19 (провадження № 61-1129св20), від 22.03.2023 року по справі № 509/5080/18 (провадження № 61-11707св22) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що Краматорська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області є неналежним відповідачем у даній справі, суд доходить висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель