Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №932/2638/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/2638/25

Провадження № 2/932/950/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання-Карапиш А.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Миронова В.В. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування з 2006 року квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач вказав, що вона є донькою померлого ОСОБА_4 . Спадщина після його смерті складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 цієї частки. Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частки не видане. За позивачем зареєстровано право власності на 2/9 частини квартири у порядку спадкування та 2\3-на підставі договору дарування, всього позивачу належить 8/9 частки квартири. Позивач вказує, що на момент смерті ОСОБА_4 відповідач- ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . В усній формі нотаріус повідомив про те, що право на 1/3 частки квартири належить відповідачу, оскільки місцем реєстрації є вказана квартира. Позивач зазначає, що відповідач у квартирі не живе, комунальні послуги не оплачує, у квартирі відсутні особисті речі відповідача. На думку позивача, реєстрація у квартирі відповідача порушує права та інтереси позивача, оскільки нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право спадщини за законом на всю квартиру, а залишає 1/3 частки у праві власності відкритою для відповідача. Крім того, оскільки відповідача тривалий час не проживає у квартирі вважає, що відповідач втратив право користування цією квартирою. Тому позивач змушена звернутися до суду, тому що відповідач створює перешкоди у користуванні квартирою.

У зв`язку з чим, просить визнати відповідача такими, що втратив право користування цим житлом з 2006 року.

Ухвалою від 18.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін .

Відповідач проти задоволення позову заперечував та у відзиві на позов зазначив, що норми ст.71, 72 ЖК України застосовуються лише при регулюванні житлових правовідносин наймачем житлового приміщення, а позивач ніколи не перебував у такому правовому статусі, він був членом сім`ї власників квартири-онуком. Відповідач зазначає, що рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житлом можливе лише на майбутнє, а не стосовно минулих періодів. Відповідач вважає, що позовні вимоги є надуманими, оскільки до повноважень органу судової влади не віднесено зобов`язання терміново оформити спадщину. Відповідач вказує, що у квартирі свого дід з 2006 року він не тільки зареєстрований, а і періодично проживав, тому, на думку відповідача, фактично ініціацією судового процесу ставить на меті спонукати відповідача відмовитися від права спадкування.

У зв`язку з чим, просить відмовити у позові.

Ухвалою від 17.07.2025 заява представника відповідача про відвід головуючого судді визнана необґрунтованою, заява передана до канцелярії суду для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід.

Ухвалою від 18.07.2025 заява представника відповідача про відвід головуючого судді залишена без розгляду. .

Ухвалою від 24.07.2025 зауваження представника позивача на протокол судового засідання від 09.07.2025 залишені без розгляду.

Ухвалою від 19.11.2025 витребувана з Державної прикордонної служби України інформація щодо перетинання державного кордону України відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити, надала пояснення, які аналогічні викладеним у позові.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, будь-яких заяв, клопотань не надали.

У судовому засіданні оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначено на 28.04.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зазначено у свідоцтві про смерть серія НОМЕР_1 від 20.12.2022 (а.с.12).

16.03.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладений Договір дарування 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом І.Ю.Любимової (а.с.21-24)

ОСОБА_2 є спадкоємцем на 2/3 частки майна після ОСОБА_4 , а саме квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.06.2023, спадкова справа № 02/2023, зареєстровано в реєстрі № 1481, приватний нотаріус І.Ю.Любимова (а.с.13).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав розмір частки у спільній частковій власності за обєетом нерухомого майна -квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 складає 2/9 (а.с.14).

У листі Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 15.03.2023 № 14/5-2852 вказано, що за адресою: АДРЕСА_2 станом на 15.03.2023 зареєстровано 2 особи: ОСОБА_5 з 18.10.1976; ОСОБА_3 з 18.01.2006 по теперішній час..

В акті від 05.03.2025, який підписаний мешканцями будинку по АДРЕСА_3 та засвідчений головою ОСББ «Інженерна 1», засвідчено, що, починаючи з 2016 року, фактично не проживав та не проживає ОСОБА_3 (а.с.16).

За інформацією Державної прикордонної служби України відповідач у період з 24.02.2022 по 11.03.2025 перетнув кордон 25.07.2022 (а.с.119).

У зв`язку з чим, позивач просить ОСОБА_3 таким, що втратив право користування з 2006 року квартирою АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За вимогами частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч.1 ст. 810 ЦК України).

Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

За поясненнями представника позивача ОСОБА_3 є внуком померлого ОСОБА_4 його спадкоємцем та був зареєстрований за однією адресою з померлим, проте до теперішнього часу не звернувся зі заявою про оформлення права на спадщину.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст.1268 ЦК України).

Згідно зі ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші незаборонені законом угоди. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з частиною 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно з пунктом другим частини 34 Постанови, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

За матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 має правовий режим спільної часткової власності.

Представник позивач у позовній заяві та у поясненнях, які надані під час судового розгляду, фактично підтверджував, що відповідачу належить частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 . Позивачем не спростований той факт, що відповідач не є співвласником квартири АДРЕСА_1 . За змістом позивних вимог позивач фактично не погоджується з виникненням у відповідача права на спадкування спірної квартири, що не є предметом цього позову.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, зміст спірних відносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що відповідач не є наймачем жилого приміщення, а факт проживання чи не проживання не впливає на можливість позбавити відповідача права користування.

Беручи до уваги, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщення, оскільки право користування майном є складовою права власності.

Згідно із статтями 12 ,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у позові, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9,12,19,81, 82, 141, 263-265, 274,279 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ,

Представник позивача, ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 .

Представник відповідача ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_8 .

Суддя С.С.Потоцька