Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №932/2906/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/2906/26

Провадження № 3/932/693/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Міросєді А.І., за участю захисника Неруша О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Дніпропетровській області, відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснені права згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, за ч.1 ст. 130 КУпАП, –

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 416148 від 08.08.2025, 08.08.2025 об 11 год. 15 хв. у м. Дніпро, вул. Старокодацька, 5Б, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння обличчя, нестійка хода). Водій від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 з обставинами викладеними у протоколі не погодився, його захисник Неруш О.В. просив закрити провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на порушення процедури огляду відповідно до ст. 266 КУпАП та відсутності законності зупинки транспортного засобу.

Також у судовому засіданні були досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 416148 від 08.08.2025;

- рапорт від 08.08.2025 інспектора взводу №1 роти №2 батальйонну № 2 УПП в Дніпропетровській області Бандури В.В.;

- відеозапис від 09.08.2025, яким зафіксовано діалог працівника поліції з ОСОБА_1 , а саме працівник поліції інформує його про те, що на лінію «102» надійшов дзвінок про керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, пропозиція працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду, оскільки, як він повідомив, він не перебував у стані алкогольного сп`яніння і поліцейські не виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння. На даному відеозаписі взагалі відсутня процедура проходження огляду на місці події.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа «Озтюрк проти Німеччини», «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства»).

При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».

Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення, повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що за ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона вказаного вище складу адміністративного правопорушення полягає у тому, що особа має керувати транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відсутність об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто, працівники поліції повинні представити суду докази того, що вони встановили факт керування автомобілем особою, в якої наявні вищеописані ознаки, дотримуючись встановленого законом порядку, запропонували особі пройти огляд на обумовлений вище стан на місці зупинки чи в медичному закладі, на що вказана особа погодилася або ж відмовилися, і відповідно у випадку проходження такого огляду чи у випадку відмови від проходження таке повинно бути належним чином зафіксовано та може бути доказом, що підтверджує вину особи.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29.06.2007) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Як визначено в п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до вимог п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Діючим законодавством передбачено, що посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять у собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі.

Суд, у свою чергу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії, шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, та з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, і лише після цього дійти висновку, чи містять дії, які суддя вважає доведеними, ознаки саме такого правопорушення.

Як вбачається з відеозапису, доданого до протоколу, під час перевірки документів у ОСОБА_1 працівниками поліції не було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, що б стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Оскільки, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, відсутність належних і допустимих доказів у даній справі про адміністративне правопорушення свідчить про недоведеність у судовому засіданні складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин доходжу висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ч.3 ч.1 ст.284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра.

Суддя