Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №160/20964/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20964/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 в адміністративній справі №160/20964/25 (головуючий суддя першої інстанції Луніна О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 18.07.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, які полягають у тому, що розрахунок розміру її пенсії за віком на пільгових умовах був здійснений без врахування довідок про заробітну плату №55, №56, №57 від 12.09.2013 року, виданими філією 4-й тролейбусний парк ім.Щепетільнікова державного унітарного підприємства міста Москви «Мосміськтранс» та без зарахування до страхового стажу роботи періодів роботи водієм міського пасажирського транспорту - тролейбуса в Російській Федерації з 29.12.2001 року по 31.12.2003 року, які викладені в листах ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за №7057-2156/С-01 /8- 0400/25 від 07.02.2025, за №0400-01307-8/58987 від 24.03.2025 та за №26923-18541/С-01/8- 0400/25 від 13.06.2025;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати її пенсію за віком на пільгових умовах з врахуванням довідок про заробітну плату №55, №56, №57 від 12.09.2013 року, виданими філією 4-й тролейбусний парк ім. Щепетільнікова державного унітарного підприємства міста Москви «Мосміськтранс» та зарахувавши до страхового (пільгового) стажу роботи періоди роботи водієм міського пасажирського транспорту - тролейбуса в Російській Федерації з 29.12.2001 року по 31.12.2003 року, починаючи з дати призначення пенсії - з 16.07.2023 року та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Вказує, що до страхового стажу не зараховано період роботи в росії згідно трудової книжки з 29.12.2001 року по 31.12.2003 року, оскільки з 1 січня 2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, тому періоди роботи на території рф зараховуються до страхового стажу по 31.12.1991 року.

У період з 01.04.2026 року по 17.04.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 з 16.07.2023 р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до п.8 ч.2 ст. 114 Закону України №1058-ІV.

16.01.2025р. позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати інформацію щодо періодів, зарахованих до її пільгового стажу, та довідок про заробітну плату, з яких розраховано розмір пенсії.

Пенсійний орган листами повідомив, що пенсія призначена згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/25754/23 від 11.12.2023 року з 16.07.2023 року. Страховий стаж зараховано по 30.06.2023 року, складає 32 роки 1 місяць 10 днів, в тому числі водій міського пасажирського транспорту складає 25 років 11 місяців 18 днів коефіцієнт страхового стажу становить - 0,32083 (32 роки х 12 місяців + 1 місяць = 385 місяці: 12: 100). При призначенні пенсії зараховано до пільгового стажу періоди роботи водієм міського пасажирського транспорту з 01.01.2004 року по 19.10.2013 року. Для розрахунку стажу не був врахований період роботи з 29.12.2001 по 31.12.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 . Також вказано, що при розрахунку заробітної плати довідки № 55, №56, № 57 від 12.09.2013, які видані підприємствами рф, не враховані. До страхового стажу не зараховано період роботи з 29.12.2001 по 31.12.2003 на підприємстві, розташованому на території рф, заробітну плату для обчислення пенсії на період роботи з 01.01.2004 по 31.10.2013 враховані нулем.

Не погодившись з діями пенсійного органу щодо обрахунку стажу та розміру пенсії, позивач оскаржила такі дії до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі по тексту - Закон №1058).

У розумінні абз.22 статті 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 20 до 30 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи, оскільки з 01 січня 2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що частиною першою статті 4 Закону №1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами другої, третьої статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Відмовляючи в зарахуванні спірного періоду роботи до стажу позивача, пенсійний орган зазначив, що з 01.01.2023 року рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 визначено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року.

Колегія суддів звертає увагу, що всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україною у зв`язку з військовою агресією рф припинено співробітництво та обмін поштою з рф.

До того ж, Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 не має зворотньої сили та не може розповсюджуватись на період роботи позивача з 01.01.1992 року по 21.10.2000 року на території рф.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови у зарахуванні періоду роботи з 29.12.2001 по 31.12.2003 року до страхового стажу позивача, а також відмова у врахуванні довідок №55, №56, №57 від 12.09.2013, виданих філією 4-й тролейбусний парк ім. Щепетільнікова державного унітарного підприємства міста Москви «Мосміськтранс», є протиправною.

З огляду на викладені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 в адміністративній справі №160/20964/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 в адміністративній справі №160/20964/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко