Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №440/15051/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 р. Справа № 440/15051/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/15051/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (далі – ГУ ПФУ у Полтавській області, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 31.08.2025;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі статті 60 "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 01.01.2004 по 31.08.2025 у Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради";

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 04.05.2025 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду з 01.01.2004 по 31.08.2025, зарахованого до стажу відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 440/15051/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 31.08.2025.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі статті 60 "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 01.01.2004 по 31.08.2025 у Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради".

Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 01.10.2025 перерахунок і виплату (з урахуванням вже виплачених сум) пенсії з урахуванням періоду її роботи з 01.01.2004 по 31.08.2025 у Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради", зарахованого до стажу відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 440/15051/25, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції: “Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 04.05.2025 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду з 01.01.2004 по 31.08.2025, зарахованого до стажу відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням проведених виплат”. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 440/15051/25 вважає законним та обґрунтованим.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначила, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права в частині визначення дати, з якої підлягає здійсненню перерахунок пенсії. Вказує, що суд безпідставно застосував положення частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки вони регулюють випадки перерахунку пенсії у зв`язку з виникненням нових обставин, тоді як у даній справі спір стосується протиправних дій пенсійного органу при первісному визначенні складових стажу. На думку позивача, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду, зокрема стаття 122 КАС України, відповідно до якої позов подано в межах шестимісячного строку з дня, коли позивач дізналася про порушення свого права. ОСОБА_1 зазначає, що, з огляду на дату звернення до суду (03.11.2025), позовні вимоги щодо перерахунку пенсії за період, починаючи з 04.05.2025, заявлені у межах встановленого строку, а тому перерахунок має здійснюватися саме з цієї дати.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 440/15051/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вказує, що після 01.01.2004 пільговий порядок обчислення стажу у подвійному розмірі застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах або за вислугу років, але не для обчислення страхового стажу, який впливає на розмір пенсії. На думку відповідача, період роботи позивачки у психіатричному закладі після 01.01.2004 правомірно зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі, тоді як у подвійному розмірі були враховані лише періоди роботи до 01.01.2004. З огляду на це апелянт вважає, що підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи з 01.01.2004 по 31.08.2025 у подвійному розмірі відсутні, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 07.10.2015 пенсійним органом призначено ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

Страховий стаж зараховано на підставі записів трудової книжки, диплому про навчання, довідки від 06.10.201 №469 про періоди роботи в Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні ім. О.Ф. Мальцева та індивідуальних відомостей про застраховану особу.

До стажу в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховано період роботи з 27.05.1986 по 22.07.1989, з 28.05.1992 по 31.12.2003. Період роботи з 11.07.2007 по 26.11.2023, 01.12.2013 по 31.05.2023 - зараховано в одинарному розмірі. Період роботи по 31.08.2025 не зараховано до страхового стажу для обчислення розміру пенсії, оскільки позивач не набула право на перерахунок пенсії з урахуванням відпрацьованого стажу.

У зв`язку з цим, позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 18.09.2025 щодо зарахування до її страхового стажу періоду роботи у психіатричному закладі після 01.01.2004 у подвійному розмірі, а також щодо перерахунку у зв`язку із цим її пенсії.

За результатами розгляду вказаної заяви ГУПФУ в Полтавській області листом від 16.10.2025 повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004.

Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу позивач у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 31.08.2025, остання звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з 01.01.2004 по 31.08.2025 працювала у закладі з надання психіатричної допомоги, а тому відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі. Суд зазначив, що застосування пільгового порядку обчислення стажу за ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не обмежується періодом до 01.01.2004, а відповідач, не зарахувавши спірний період у подвійному розмірі, діяв протиправно.

Водночас, врахувавши дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії — 18.09.2025, суд дійшов висновку, що перерахунок та виплата пенсії мають здійснюватися з 01.10.2025, а не з 04.05.2025, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволено частково.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України № 1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цієї дати пенсійні відносини було врегульовано Законом № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Колегія суддів наголошує, що вказане пільгове обчислення стажу роботи у відповідних медичних закладах, є діючим і на теперішній час.

Слід зауважити, що положеннями статті 24 Закону № 1058-IV, на які посилається відповідач, дію статті 60 Закону № 1788-ХІІ не зупинено та не скасовано.

При цьому, нормами статті 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права за вислугою років.

А відтак, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я, яка виконувалася особою і після 1 січня 2004 року, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 24 Закону № 1058-IV та ст. 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019, у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020, у справі № 462/1713/17, які, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування.

Суд апеляційної інстанції враховує положення статті 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 року у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 року у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом № 1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону 1788-ХІІ, то він мав би виключити із останнього усі інші положення, чого, в свою чергу, зроблено не було.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що передбачене статтею 60 Закону №1788-ХІІ право на зарахування роботи у закладах з надання психіатричної допомоги до стажу у подвійному розмірі не втратило чинності після 01.01.2004 та не обмежується лише періодами роботи до набрання чинності Законом №1058-IV.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 у період з 27.05.1986 по 11.09.2025 працює повний робочий день в КП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" і, зокрема, за період з 27.05.1986 по 31.08.2025, виконувала безпосереднє обслуговування хворих у психіатричному лікувально-профілактичному закладі за професією/посадою медсестра, старша медична сестра, сестра медична стаціонару 3б, яка передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, що підтверджується її трудовою книжкою та довідкою КП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради" від 11.09.2025 №212.

Зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

Таким чином, з огляду на наведені вище положення, робота у психіатричній лікарні на посаді медичної сестри дає право на зарахування стажу роботи у цих закладах у подвійному розмірі, що в свою чергу, свідчить про наявність підстав для зарахування відповідачем під час обчислення пенсії позивачу періоду роботи з 01 січня 2004 року по 31 серпня 2025 року у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788-ХІІ, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункт 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за №991/27436.

Згідно із абзацом 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Згідно із пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (пункт 4.7 Порядку №22-1).

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, із заявою про зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу у подвійному розмірі та здійснення у зв`язку з цим перерахунку пенсії ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу 18.09.2025, тобто після 15 числа відповідного місяця.

За таких обставин, з урахуванням приписів частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV, перерахунок пенсії підлягає проведенню з першого числа місяця, наступного за місяцем звернення, а саме з 01.10.2025.

Доводи апеляційної скарги позивача про необхідність здійснення такого перерахунку з 04.05.2025, з посиланням на шестимісячний строк звернення до суду, колегія суддів відхиляє, оскільки положення статті 122 КАС України визначають процесуальний строк звернення до суду, однак не регулюють дату, з якої має здійснюватися перерахунок призначеної пенсії. Відтак висновок суду першої інстанції у цій частині є правильним.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту та вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі статті 60 "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 01.01.2004 по 31.08.2025 у Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради", а також здійснити позивачу з 01.10.2025 перерахунок і виплату (з урахуванням вже виплачених сум) пенсії з урахуванням періоду її роботи з 01.01.2004 по 31.08.2025 у Комунальному підприємстві "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради", зарахованого до стажу відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Доводи апеляційних скарг наведених вище висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 440/15051/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич