Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №520/31803/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 р. Справа № 520/31803/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) від 29.01.2026 по справі № 520/31803/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 27.02.2023 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 27.02.2023 включно із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.02.2023 по 10.09.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.02.2023 по 10.09.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 164% місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 41 повний календарний місяць служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 164% місячного грошового забезпечення, розрахованого з урахуванням індексації грошового забезпечення, за 41 повний календарний місяць служби, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2025р. про залишення позову без розгляду - залишено без задоволення.

Позов - задоволено частково.

Суд вийшов за межі позову.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 з приводу невикористання отриманої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця під час нарахування та виплати ОСОБА_1 виду грошового забезпечення - одноразова грошова допомога при звільненні.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_2 здійснити обчислення та нарахування ОСОБА_1 виду грошового забезпечення - одноразова грошова допомога при звільненні із використанням отриманої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених платежів та передати відповідні документи для проведення грошових платежів до Військової частини НОМЕР_3 .

Позов в решті вимог - залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та відмови у розподілі судових витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, що оскаржується та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» жодним чином не може змінювати умови і норми грошового забезпечення військовослужбовців, які отримують грошове забезпечення відповідно до Закону № 2011-ХІІ. При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції проігнорував висновки Конституційного Суду України, викладені в рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 26.12.2011 № 20- рп/2011, від 28.08.2020 № 10-р/2020. Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6- рп/2007). Невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 свідчить про порушення відповідачами - Військовою частиною НОМЕР_1 та Військовою частиною НОМЕР_2 вимог Закону № 2011-ХІІ, Закону № 1282-XII та Порядку № 1078. Відмова у розподіленні судових витрат на правничу допомогу адвоката у розглядуваній справі за умови часткового задоволення позову є порушенням норм чинного процесуального законодавства судом першої інстанції.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечувала та просила відмовити. Вказала, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-ХІІ. Вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.

Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечувала та просила відмовити. Вказала, що оскільки дію Закону № 1282-ХІІ зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затв. Постановою КМУ № 1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-ХІІ, також не діє протягом 2023 року.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу з 18.03.2022 по 27.02.2023 у Військовій частині НОМЕР_4 (яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 ) та у період з 28.02.2023 по 10.09.2025 у Військовій частині НОМЕР_2 ; наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.09.2025р. № 261 заявника виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення на підставі підп. "а" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі).

Заявник через представника звернувся до Військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та листом від 22.11.2025 № 1656/17121 Відповідачем №1 повідомлено, що за період з 01.01.2023 по 27.02.2023 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася через призупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. (згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).

Листом від 02.12.2025 № 11830/2965 Відповідачем № 2 повідомлено, що індексація грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_2 не враховувалась, оскільки пунктом 2 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, визначено вичерпний перелік елементів, що включає грошове забезпечення. Відповідно, індексація грошового забезпечення не входить до складу грошового забезпечення. Крім того, з 01 липня 2023 року військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою-розрахунком нарахованого грошового забезпечення з червня 2023р. по липень 2024р. індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась; з серпня 2024р. по листопад 2024р. індексація грошового забезпечення виплачувалась у розмірі 130,20 грн; у грудні 2024р. індексація грошового забезпечення виплачувалась у розмірі 254,35 грн; з січня 2025р. по червень 2025р. індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась; з липня 2025р. по серпень 2025р. індексація грошового забезпечення виплачувалась у розмірі 133,23 грн; у вересні 2025р. індексація грошового забезпечення виплачувалась у розмірі 44.41 грн.

Окрім того, згідно з довідкою-розрахунком нарахованого грошового забезпечення у вересні 2025р. заявнику було виплачено 46.238,16 грн одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 164% (4% за 41 повний місяць служби).

Вважаючи бездіяльність відповідачів, яка полягає у невиплаті в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 10.09.2025, а також протиправними дії відповідача щодо неправильного розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунковою базою обчислення такого виду грошового забезпечення як одноразова грошова допомога при звільненні є грошове забезпечення військовослужбовця за останньою займаною штатною посадою станом на календарну дату звільнення з військової служби. Суд дійшов висновку, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли до місячного грошового забезпечення військовослужбовця у цілях обчислення розміру одноразової допомоги при звільненні підлягає включенню такий платіж як індексація грошового забезпечення військовослужбовця, позаяк у позначеному випадку об`єктом індексації є саме грошове забезпечення військовослужбовця. У зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити обчислення та нарахування ОСОБА_1 виду грошового забезпечення - одноразова грошова допомога при звільненні із використанням отриманої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених платежів та передати відповідні документи для проведення грошових платежів до Військової частини НОМЕР_3 .

Відмовляючи позивачу в частині вимог щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 10.09.2025, суд виходив з того, що оскільки дію Закону № 1282-XII було зупинено на 2023 рік приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022р. № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік", то підзаконний нормативно - правовий акт, а саме: Порядок проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078) об`єктивно не здатен створити самостійної правової підстави для продовження виплати індексації грошового забезпечення усупереч прямій нормі чинного закону. Починаючи з 01.01.2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року, а не березень 2018р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком № 1078. Починаючи з 2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року.

Суд зауважив, що березень 2018 року як базовий місяць слід застосовувати для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018р по 29.01.2020р, однак не у спірний період з 01.01.2023 по 10.09.2025. Станом на 29.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р., 01.01.2023р. мали місце події зростання грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704 саме з причини збільшення розміру окладу за посадою за рахунок застосування в алгоритмі обчислення прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад арифметичну величину - "1.762,00 грн.".

Відтак, підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 10.09.2025 зі встановленням базового місяця березня 2018 року відсутні з обох наведених вище причин.

Відмовляючи позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу, суд виходив з того, що майновий інтерес заявника у межах даного спору у грошовому виразі складає - 133,23 грн., тобто розмір неврахованої індексації грошового забезпечення при обчисленні заявнику одноразової грошової допомоги при звільненні. За таких обставин, з урахуванням часткового задоволення позову, співвідношення задоволених та відхилених позовних вимог, а також принципів розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн не підлягають стягненню, оскільки до складу одноразової грошової допомоги при звільненні присуджено індексацію грошового забезпечення у розмірі 133,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні частини вимог, однак не погоджується з мотивами такої відмови, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Приписами ст.2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка згідно змінам, внесених згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі по тексту - Порядок № 1078).

Згідно із п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103.

Абзац 2 пункту 1-1 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постановах Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 30.09.2019 у справі № 750/9785/16-а, від 20.11.2019 у справі № 522/11257/16-а.

Отже, заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 26.12.2019 у справі № 610/1175/17.

Стосовно спірного питання у даній справі щодо встановлення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення та відповідним доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, відповідно до приписів наведеної вище норми Порядку № 1078 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" були внесені значні зміни у Порядок № 1078 у зв`язку з чим з 01.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.

Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Отже, із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 за № 1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Позаяк, висновки суду першої інстанції стосовно того, що станом на 29.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р., 01.01.2023р. мали місце події зростання грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704 саме з причини збільшення розміру окладу, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 10.09.2025 зі встановленням базового місяця березня 2018 року, є безпідставними.

Одночасно з цим, Верховний Суд вказав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

На підставі вказаного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Колегія суддів звертає увагу, що в контексті спірних правовідносин у даній справі, із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 за № 1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

При цьому, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийнятий на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.

Колегія суддів зазначає, що навіть за умов виплати відповідачем у період проходження позивачем військової служби на його користь щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто збільшення розміру його грошового забезпечення, вказаним збільшенням не відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" було збільшено грошове забезпечення військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року.

Указ Президента України "Про внесення зміни до Указу Президента України від 14.04.1999 за № 379 та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України" набрав чинності з 01.01.2008.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядком № 1078 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, а для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації (103 відсотка).

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було призупинено дію Закону України Про індексацію грошових доходів населення у 2023 році.

Як вже вказувалось судом, проведення індексації регулюють Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.

З огляду на зазначене слідує, що якщо дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у зазначеній частині чинні та не конституційними не визнавалися.

Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

В свою чергу, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Тобто, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Відповідно до Постанови № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Тобто, базовим місяцем нарахування індексації зарплати буде грудень 2023 року, оскільки нарахування індексації відновили з 1 січня 2024 року. Якщо ж у січні буде підвищено заробітну плату, то базовим місяцем вважатиметься січень 2024 року.

Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індексів споживчих цін у січні 2024 склав 100,4%; у лютому 2024 100,3%; у березні 2024 100,5%; у квітні 2024-100,2%; у травні- 2024 100,6%; у червні 2024-102,2%; у липні 2024 100,0%; у серпні 2024 -100,6%; у вересні 2024-101,5%; у жовтні 2024 -101,8%; у листопаді2024 -101,9%; у грудні 2024 -101,4% загалом за 2024 -112,0%.

Відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло у липні 2024 року, коли ІСЦ перевищив поріг у розмірі 103,0% (1.004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022*1,00=1,043).

Відповідно до статті 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон № 4059) визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Згідно офіційних статистичних даних які містяться на сайті за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua індекси споживчих цін протягом спірного періоду у 2025 складав: лютий -100,8%; березень - 101,5 %; квітень -100,7%, травень -101,3%, червень - 100,8%, липень - 99,8%, серпень - 99,8%, вересень 100,3%.

Враховуючи, що відповідно до Закону № 4059 ІСЦ у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року.

Тобто за лютий квітень 2025 року ІСЦ, обчислений наростаючим підсумком, становив 103,0 % (1,008*1,015*1,007*100).

Отже право на індексацію у січні — червні 2025 року не настало, оскільки не відбулося перевищення порогу індексації (103 %).

В свою чергу згідно довідки-розрахунку нарахованого грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 за період з 01.06.2023 по 10.09.2025, індексація грошового забезпечення за серпень-листопад 2024 року була 130,20 грн., а за грудень 2024 року – 254,35 грн.; індексація грошового забезпечення за липень-серпень 2025 була 133,23 грн., за вересень 2025 - 44,41 грн. /а.с. 49 зворотній бік/

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2023 року по 10 вересня 2025 року задоволенню не підлягають.

Оскільки суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, проте з інших мотивів, що не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог та викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

При цьому як вже зазначалося вище, позивачем рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідачами рішення суду в частині задоволених вимог не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст. 308 КАС України, не є предметом апеляційного перегляду.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині не згоди з рішенням суду про відмову в розподілі судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч.ч.1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу, представник позивача надав суду договір про надання правової допомоги від 31.10.2025, укладений між Адвокатським бюро "Острицький" в особі керуючого Острицького Андрія Олеговича, та ОСОБА_1 ./а.с. 14/

Відповідно до умов Договору, вартість представлення інтересів клієнта (надання правової допомоги) у відповідності до предмету договору справи становить фіксовану суму 18000 грн., які оплачуються клієнтом по етапах: 1. надання правової допомоги в суді першої інстанції - 6000,00 грн.

До вартості предмету договору сторони погодили орієнтовний, але не вичерпний перелік безпосередніх дій адвоката, а саме:

- консультація;

- вивчення предмету проблеми клієнта;

- вивчення та аналіз судової практики в правовідносинах, що склались між Клієнтом та суб`єктом владних повноважень;

- підготовка проекту позовної заяви, клопотань, заяв;

- формування документів для подання до суду;

- участь у судових засіданнях;

- підготовка та подання до суду та інших учасників справи заяв, клопотань, заперечень, обґрунтувань, тощо;

- збирання доказів, в тому числі надсилання адвокатських запитів.

Розглядаючи справу та відмовляючи у вирішенні питання стягнення судових витрат на адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що майновий інтерес заявника у межах даного спору у грошовому виразі складає - 133,23 грн., тобто розмір неврахованої індексації грошового забезпечення при обчисленні заявнику одноразової грошової допомоги при звільненні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та зазначає, що наявність у сторони права на відшкодування витрат на правничу допомогу не пов`язане з наявністю чи відсутністю виключно майнового інтересу, а залежить від реальності наданих послуг, результату розгляду справи та співмірності понесених витрат.

За таких обставин, з урахуванням часткового задоволення позову, співвідношення задоволених та відхилених позовних вимог, а також принципів розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн не підлягають стягненню, оскільки до складу одноразової грошової допомоги при звільненні присуджено індексацію грошового забезпечення у розмірі 133,23 грн.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до ст. 12 КАС України, дана справа відноситься до категорії справ незначної складності.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у положеннях КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/16322/18.

Колегія суддів враховує, що дана справа є справою незначної складності, розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а також враховує часткове задоволення позовних вимог в частині щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити обчислення та нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, в зв`язку з чим вважає за доцільне та співмірне стягнути на користь позивача з Військової частини НОМЕР_2 2000,00 грн. (дві тисячі) понесених судових витрат на правничу допомогу.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин справи в частині розподілу судових витрат, внаслідок чого апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо заяви позивача про солідарне стягнення з відповідачів - Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до умов Договору, вартість представлення інтересів клієнта (надання правової допомоги) у відповідності до предмету договору справи становить фіксовану суму 18000 грн., які оплачуються клієнтом по етапах: 1. надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції - 5000,00 грн.

До вартості предмету договору сторони погодили орієнтовний, але не вичерпний перелік безпосередніх дій адвоката, а саме:

- консультація;

- вивчення предмету проблеми клієнта;

- вивчення та аналіз судової практики в правовідносинах, що склались між Клієнтом та суб`єктом владних повноважень;

- підготовка проекту позовної заяви, клопотань, заяв;

- формування документів для подання до суду;

- участь у судових засіданнях;

- підготовка та подання до суду та інших учасників справи заяв, клопотань, заперечень, обґрунтувань, тощо;

- збирання доказів, в тому числі надсилання адвокатських запитів.

Колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката ( Острицького А.О.) при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19.

Проаналізувавши наданий адвокатом обсяг послуг, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а також те, що доводи апеляційної скарги фактично дублюють доводи позовних вимог, а тому підготовка апеляційної скарги не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на суму 1000.00 грн.

Водночас, враховуючи, що оскаржуваним рішенням встановлено протиправну бездіяльність саме Військової частини НОМЕР_2 , тому і стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає саме з Військової частини НОМЕР_2 .

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/31803/25 - в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 10.09.2025 із застосуванням місяця підвишення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018, - змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 скасувати в частині відмови в розподілі судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 520/31803/25 залишити без змін.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко