Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №760/14109/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №760/14109/22 Головуючий у І інстанції - Оксюта Т.Г.

апеляційне провадження №22-ц/824/911/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетманглобал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

установив:

У жовтні 2022 року ТОВ «Гетманглобал»звернулося до Солом`янського районного суду м. Києваіз позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову зазначало, що автомобіль VOLKSWAGEN JETTA реєстраційний номер НОМЕР_1 належить йому, ТОВ «Гетманглобал».

08 лютого 2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN JETTA реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Dacia Solenza. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль VOLKSWAGEN JETTA отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року по справі №760/3497/21 відповідача визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП.

З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, а також ремонту автомобілю, воно звернулося до СТО фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

У результаті звернення ним було отримано рахунок №3036/08/02/21 від 10 лютого 2021 року на суму 14700 грн. Після проведення відновлювального ремонту між ним та ФОП ОСОБА_2 було складено акт виконаних робіт №3036/08/02/21 від 18 лютого 2021 року.

Загальна сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем на його користь становить 14700 грн.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь відшкодування завданих збитків (шкоди) в розмірі 14700 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року зазначений вище позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гетманглобал» матеріальну шкоду в розмірі 14700 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 2481 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, щойого не було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому він був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву.

Вказує, що він отримав в оренду автомобіль позивача, а за умовами договору оренди, який розміщений на сайті та в застосунку позивача, всі орендовані автомобілі застраховані КАСКО, проте, позивачем не надано інформації про те, чи звертався він до страхової компанії, та чи отримував страхове відшкодування. Не залучив, у якості відповідача, страхову компанію.

Також, позивач не навів належними доказами факт оплати за роботу по відновленню транспортного засобу.

Просив суд, скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Гетманглобал» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що автомобіль Volkswagen Jetta державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на праві власності належить йому, ТОВ «Гетманглобал».

Відповідач, перебуваючи за кермом належного йому на праві власності автомобілю, потрапив у ДТП та пошкодив його. Тобто спричинив збитки які повинен відшкодувати та які правомірно стягнуті судом першої інстанції оскаржуваним рішенням.

Той факт, що його цивільно-правова відповідальність, як власника пошкодженого відповідачем у ДТП автомобіля була застрахована, не звільніє відповідача від відповідальності перед ним.

У зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Воно є власником автомобіля який було пошкоджено відповідачем, що є доведеним.

Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено, що автомобіль VOLKSWAGEN JETTA реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ТОВ «Гетманглобал», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

08 лютого 2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN JETTA реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Dacia Solenza. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль VOLKSWAGEN JETTA отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 травня 2021 року по справі №760/3497/21 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Тобто, дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП, яка відбулась 08 лютого 2021 року.

Вбачається, що з метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, а також ремонту автомобілю, позивач звернувся до СТО фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Згідно рахунку № 3036/08/02/21 від 10 лютого 2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLKSWAGEN JETTA реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 14700 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордера №10 від 10 лютого 2021 року, позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_2 було сплачено вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 14700 грн.

Встановлено, що після проведення відновлювального ремонту автомобіля VOLKSWAGEN JETTA реєстраційний номер НОМЕР_1 , між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було складено акт виконаних робіт №3036/08/02/21 від 18 лютого 2021 року на загальну суму 14700 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а відтак суд першої інстанції дійшов до висновку, що сума збитків завданих власнику транспортного засобу в розмірі 14700 грн. підлягає стягненню з особи, дії якої призвели до ДТП, тобто з відповідача ОСОБА_1 .

З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

За правилами ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальний засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6(із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як установлено судом першої інстанції, саме з вини відповідача ОСОБА_1 , який, керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, в результаті чого належний позивачу автомобіль VOLKSWAGEN JETTA реєстраційний номер НОМЕР_1 був пошкоджений.

Таким чином, з вини ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди ТОВ «Гетманглобал».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріальна шкода, завдана внаслідок ДТП ТОВ «Гетьманглобал» підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_1 , як винною особою.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно ст.1 Закону України «Про страхування», страхування-це вид цивільно правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб в разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиком договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що забезпечений транспортний засіб транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Той факт, що цивільно-правова відповідальність позивача, як власника пошкодженого відповідачем у ДТП автомобіля була застрахована, не звільніє відповідача від відповідальності перед позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що не доведено, що шкода спричинена саме в результаті ДТП є безпідставними. Доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції в цій частині не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повідомив відповідача належним чином не заслуговують на увагу.

Так, в апеляційній скарзі, адресою відповідача зазначається адреса за якою судом першої інстанції і надсилалася судова повістка.

Посилання апеляційної скарги на те, що поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом одного місяця, а поштове відправлення надіслане відповідачу зберігалося 13 днів, не свідчать про процесуальні порушення зі сторони суду.

Крім того, у разі повернення конверту із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

У п. 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником ПАТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено її підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про додержання вимог п. 91-1 Правил, а тому суд першої інстанції врахував причину повернення до суду судової повістки.

За змістом п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження №14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 (провадження №К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі №826/20408/14 (провадження №К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі №751/4890/19 (провадження №61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі №756/2137/20 (провадження 61-3782св21) та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19 (провадження №61-18085св21).

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Позивач є власником автомобіля який було пошкоджено відповідачем, що є доведеним.

Згідно з частинами 1-3 ст. 12, частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про задоволення позову, і яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2025 року та у зв`язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба