Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №369/6301/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/6460/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року місто Київ

справа № 369/6301/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заінтересованої особи Міністерства оборони Українина рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мартиненко В.С., присяжних: Буханенка О.О., Мазуренко А.П., у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересована особа: Міністерство оборони України, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 біля міста Бахмут Донецької області під час участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, захистом Батьківщини під час виконання бойового завдання.

В мотивування вимог посилалася на те, що вона з 16 грудня 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Вказувала, що 17 січня 2023 року вона отримала сповіщення сім`ї №232 видане ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому вказувалося, що її чоловік ОСОБА_2 , молодший лейтенант, командир 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, зник безвісти 13 січня 2023 року біля населеного пункту Бахмут, Донецької області.

Зазначала, що 18 січня 2023 року мати зниклого безвісти ОСОБА_2 , звернулася до Святошинського УП ГУНП у м. Києві щодо розшуку сина та на підставі зазначеного звернення було відкрито кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за №12023100080000232.

Посилалася на те, що службовим розслідуванням військової частини НОМЕР_2 встановлено, що військовослужбовець військової служби за контрактом командир 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання обов'язків військової служби, зумовлених веденням бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини, в ході відсічі збройній агресії російської федерації.

Вказувала, що оголошення особи померлою необхідно заявнику для оформлення права на спадщину та отримання частини виплат на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Київ, Україна, померлим від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 біля міста Бахмут Донецької області під час участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, захистом Батьківщини під час виконання бойового завдання.

Не погоджуючись з даним рішенням, заінтересована особа Міністерства оборони України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київського області від 14листопада 2025 року було відкрито провадження у справі, залучено до участі в справу як заінтересовануособу Міністерство оборони України, витребувано відомості у Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Вказувала, що копіюухвали суду від 14 листопада 2025 року із заявою ОСОБА_1 та додатками до неї було доставлено до Міністерства оборони України 28 листопада 2025року, а зареєстровано в діловодстві 03 грудня 2025 року. Наведене свідчить про те, що Міністерство оборони України не мало змоги в суді першої інстанції висловити позицію по суті заяви ОСОБА_1 .

Зазначала, що до заяви в даній справі було долучено витяг із наказу військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування, однак самого акта службового розслідування не було надано, хоча в оскаржуваному рішенні суд посилається на його зміст.

Посилалася на те, що заява у даній справі мотивована тим, що чоловік заявника зник безвісти 13 січня 2023 року поблизу м. Бахмут Донецької області.

Вказувала, що м. Бахмут Донецької області з 24 лютого 2022 року по 12 грудня 2023 року було територією активних бойових дій, а з 13 грудня 2023 року - тимчасово окуповане російською федерацією. Натомість, у мотивувальній частині рішення міститься аналіз ситуації, яка склалася в селі Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

Зазначала, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справі військову частину НОМЕР_2 , в якій безпосередньо проходив військову службу молодший лейтенант ОСОБА_2 .

Посилалася на те, що суд першої інстанції мав встановити, чи наявний/відсутній спір між заявником та іншими заінтересованими особами з числа близьких осіб щодо питання оголошення ОСОБА_2 померлим, оскільки у заяві ОСОБА_1 самостійно вказала, що у її зниклого безвісти чоловіка є матір ОСОБА_3 , однак до участі в цій справі її так і не було залучено судом, хоча судовий розгляд може вплинути на її права або обов`язки.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з досліджених документів слідує, що наявна висока вірогідність того, що 13 січня 2023 року військовослужбовець ОСОБА_2 загинув біля населеного пункту c. Кліщіївка Бахмутської міської територіальної громади під час участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, захистом Батьківщини під час виконання бойового завдання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що населений пункт c. Кліщіївка Бахмутської міської територіальної громади з 24 січня 2023 року по 17 вересня 2023 року був тимчасово окупованою російською федерацією територією України та після дати ймовірної загибелі військовослужбовця не належав до територій, на яких ведуться активні бойові дії, більше 6 місяців, суд дійшов висновку про те, що шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, необхідно відраховувати з 24 січня 2023 року, незважаючи на те, що на теперішній час вказаний населений пункт належить до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Київ, Україна, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 , виданим Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис про шлюб №1531.

Сповіщенням сім`ї №57 від 17 січня 2023 року було повідомлено ОСОБА_1 про те, що її чоловік молодший лейтенант ОСОБА_2 , захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України зник безвісти біля населеного пункту Бахмут Донецької області, 13 січня 2023 року.

На підставі заяви ОСОБА_3 від 18 січня 2023 року Святошинським управлінням поліції Головного управлінні Національної поліції у м. Києві розпочато досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023100080000232 від 19 січня 2023 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з актом службового розслідування за фактом зникнення молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , затвердженого наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 №64 від 27 лютого 2023 року було встановлено, що з рапорту командира 2 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_4 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 03.15 год. під час виконання бойового завдання в околицях населеного пункту Бахмут Донецької області було виявлено відсутність серед особового складу - командира 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 .

З витягу журналу ведення бойових дій згідно БР ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №1314/4/9/183 ДСК від 12 січня 2023 року встановлено, що приблизно о 15 годині 15 хвилин 13 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кліщіївка в районі позиції НОМЕР_1 механізованого батальйону, під час висування в сторону позиції для евакуації поранених НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , внаслідок ураження БМП ПТУР, здетонував боєкомплект, знаходячись в башті БМП отримав поранення несуміжне з життям. Тіло загиблого знаходиться на місці ураження. Військовослужбовець був одягнений в засоби індивідуального захисту. Видимих ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння не помічено.

З пояснень старшого механіка-водія 2 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_5 стало відомо, що будучи черговим та знаходячись на локації чергування бойових машин піхоти 13 січня 2023 року о 14 годині 45 хвилин отримав наказ від командира 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 висунутись на позицію 2 механізованого батальйону для евакуації пораненого. Оскільки старший солдат ОСОБА_5 висловив сумнів, що зможе знайти самостійно позицію евакуації, молодший лейтенант ОСОБА_2 прийняв рішення виступити провідником і зайняв місце в башті навідника. Рухаючись до позиції 2 механізованого батальйону з`їхали з дороги і рушили полями в напрямку місця евакуації. Рухаючись полями в якийсь момент старший солдат ОСОБА_5 зауважив яскраву точку що рухалась на зустріч, після стався удар і машина загорілась. Самостійно вибравшись з машини старший солдат ОСОБА_5 побіг полями в зворотному напрямку. Також старший солдат ОСОБА_5 встиг зауважити, що з люка навідника виривається полум`я, молодшого лейтенанта ОСОБА_2 поруч з машиною видно не було, також втікаючи старший солдат ОСОБА_5 бачив декілька вибухів, вочевидь детонував боєкомплект, зрештою добіг до автомобіля медичної евакуації та був евакуйований начальником медичного пункту НОМЕР_1 механізованого батальйону лейтенантом ОСОБА_6 .

Під час бою молодший лейтенант ОСОБА_2 перебував в засобах індивідуального захисту, а саме бронежилеті та шоломі кевларовому. Видимих ознак алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння не було помічено.

Місцезнаходження молодшого лейтенанта ОСОБА_2 невідоме. На момент проведення службового розслідування пошукові заходи власними силами провести неможливо у зв`язку з тим, що місце пошуків перебуває на неконтрольованій території та під вогневим впливом противника.

Службовим розслідуванням встановлено, що останній раз молодшого лейтенанта ОСОБА_2 бачили під час руху до позицій НОМЕР_1 механізованого батальйону, знаходячись в башті БМП, зазнав обстрілу ворожим ПТУР, з детонуванням боєкомплекту БМП 13 січня 2023 року в районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. На зв`язок молодший лейтенант ОСОБА_2 не виходить. Його місцезнаходження невідоме. На момент проведення службового розслідування провести пошукові заходи неможливо у зв`язку з тим, що місце пошуків перебуває на неконтрольованій території та під вогневим впливом противника.

Службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець військової служби за контрактом командир 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 молодший лейтенант ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби, зумовлених веденням бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, в ході відсічі збройній агресії російської федерації.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).

Частиною 1 статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина 3 статті 294 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Окреме провадження ? це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до 2 статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть inabsentia) ? це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptiomortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.

Згідно з п.1 Розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Пунктом 1 глави 5 розділу III вказаних Правил підставами для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23 вказано на те, що особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі №607/1612/23 (провадження №61-6323св23).

За викладених обставин, підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22, дійшла таких висновків, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом».

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (далі - Наказ №309).

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2025 року у справі №740/3257/23 вказав, що установивши, що наявні в справі матеріали не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця та надають можливість зробити вірогідне припущення про смерть внаслідок ракетного обстрілу збройними силами російської федерації під час виконання ним обов`язків військової служби 17 травня 2022 року, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив заяву.

Відповідно до п.2.2 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, c. Кліщіївка Бахмутської міської територіальної громади з 24 лютого 2022 року до 23 січня 2023 року та з 18 вересня 2023 року належало до територій активних бойових дій. Згідно з розділом ІІ Переліку з 24 січня 2023 року по 17 вересня 2023 року вказаний населений пункт був тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

З наведених обставин справи вбачається, що обставини смерті ОСОБА_2 за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України встановлені актом службового розслідування, затвердженого наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 №64 від 27 лютого 2023 року.

Також ОСОБА_2 , в порядку визначеному законом, набув статус особи зниклої безвісти.

З документів наявних у матеріалах справи вбачається, що обставини ймовірності смерті ОСОБА_2 мали місце 13 січня 2023 року в районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області під час участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, захистом Батьківщини під час виконання бойового завдання.

Активні бойові дії у цьому населеному пункті були припинені 23 січня 2023 року, проте розпочались знову 18 вересня 2023 року.

Чинним цивільним законодавством врегульована процедура оголошення особи померлою у зв`язку з воєнними діями чи збройним конфліктом, яка пов`язана зі спливом строків, а також обставинами ведення активних бойових дій на території ймовірної смерті фізичної особи.

Заявник звернулась до суду із заявою 07 квітня 2025 року, тобто, після спливу шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст.46 ЦК України, який відраховується від першої дати припинення бойових дій після обставин 23 січня 2023 року, які вказують на смерть ОСОБА_2 , а відновлення в подальшому активних бойових дій у цьому районі не може впливати на реалізацію прав заявника.

А відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України щодо неврахування судом першої інстанції такого строку і практики Верховного Суду, оскільки висновки суду першої інстанції грунтуються саме на правовій позиції викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22.

За загальним правилом оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. В ході розгляду даної справи такі обставини знайшли своє підтвердження в повному обсязі і доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України цих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що заява у даній справі мотивована тим, що чоловік заявника зник безвісти 13 січня 2023 року поблизу м. Бахмут Донецької області, при цьому м. Бахмут Донецької області з 24 лютого 2022 року по 12 грудня 2023 року було територією активних бойових дій, а з 13 грудня 2023 року - тимчасово окуповане російською федерацією, натомість, у мотивувальній частині рішення міститься аналіз ситуації, яка склалася в селі Кліщіївка Бахмутського району Донецької областіколегія суддів зазначає, що село Кліщіївка відноситься до Бахмутської міської територіальної громади. А тому зазначення судом про оголошення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Київ, Україна, померлим від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 біля міста Бахмут Донецької областіє правомірним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справі військову частину НОМЕР_2 , в якій безпосередньо проходив військову службу молодший лейтенант ОСОБА_2 колегія суддів відхиляє, оскільки у справі заінтересованою особою залучено Міністерство оборони України як орган, що представляє інтереси держави.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав встановити, чи наявний/відсутній спір між заявником та іншими заінтересованими особами з числа близьких осіб щодо питання оголошення ОСОБА_2 померлим, оскільки у заяві ОСОБА_1 самостійно вказала, що у її зниклого безвісти чоловіка є матір ОСОБА_3 , однак до участі в цій справі її так і не було залучено судом, хоча судовий розгляд може вплинути на її права або обов`язкиколегія суддів вважає безпідставними, оскільки незалучення до участі у справі як заінтересованої особи матері загиблого ОСОБА_2 не впливає на вирішення питання про оголошення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим та не свідчить про порушення вказаним рішенням прав апелянта.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заінтересованої особи Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Головуючий:

Судді: