Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №758/5310/24 — Київський апеляційний суд

справа № 758/5310/24

головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.

провадження № 22-ц/824/682/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Виноградар Подільського району міста Києва» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року

у справі за позовом Комунального підприємства «Виноградар Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3 % річних та інфляційних, -

в с т а н о в и в :

У травні 2024 року КП «Виноградар Подільського району міста Києва» звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01 вересня 2010 року по 29 лютого 2024 року у розмірі 54 429 грн 65 коп., яка складається з: 21 368 грн 15 коп. основної суми заборгованості, 26 834 грн 26 коп. інфляційних витрат, 6 227 грн 24 коп. 3 % річних.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником/наймачем квартири АДРЕСА_1 , проживає і користується послугами, які надає КП «Виноградар Подільського району міста Києва», власником особового рахунку за вказаною адресою є ОСОБА_2

11 березня 2016 року між КК «Центр комунального сервісу» та ОСОБА_1 укладений договір про надання розстрочки по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги № 17, за яким він визнав своє зобов`язання сплатити заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01 березня 2016 року у розмірі 22 520 грн 71 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги заборгованість ОСОБА_1 перед КП «Виноградар Подільського району міста Києва» за період з 01 вересня 2010 року по 29 лютого 2024 року становить 54 429 грн 65 коп., з яких: 21 368 грн 15 коп. основної суми заборгованості, 26 834 грн 26 коп. інфляційних витрат, 6 227 грн 24 коп. 3 % річних.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання по оплаті послуг з утримання будинків та прибудинкової території не виконує та у нього утворилася заборгованість, КП «Виноградар Подільського району міста Києва» просило стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року частково задоволено позов КП «Виноградар Подільського району міста Києва».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Виноградар Подільського району міста Києва» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 26 834 грн 26 коп.

Відмовлено у задоволені решти вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Виноградар Подільського району міста Києва» 3 028 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем ні в позовній заяві, ні в доданих документах не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних за період, що передує введенню воєнного стану в Україні, а саме: не надано обґрунтованого окремого розрахунку заборгованості за нарахованими 3% річних та інфляційних за період з початку виникнення у відповідача заборгованості до початку введення воєнного стану в Україні, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 26 834 грн 26 коп. - інфляційних витрат, 6 227 грн 24 коп. - 3 % річних за період з 01 вересня 2010 року по 29 лютого 2024 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП «Виноградар Подільського району міста Києва» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року в частині відмови стягнення з ОСОБА_1 інфляційної складової боргу та 3% річних та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зобов`язання відповідача зі сплати за житлово-комунальні послуги є грошовим та не було виконано вчасно, комунальне підприємство «Виноградар Подільського району міста Києва» має право на пред`явлення вимоги про сплату відповідачем заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вказує, що оскаржуваним рішенням задоволено вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в повному обсязі, то й стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу також підлягає задоволенню, адже є способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника (відповідача), який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (позивачу), проте судом першої інстанції протиправно відмовлено у задоволенні такої вимоги.

Позивачем до позовної заяви доданий розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2010 року по 29 лютого 2024 року, де вказані наступні колонки розрахунку: сума боргу для розрахунку; індекс інфляції; втрати для інфляційних процесів; кількість днів прострочення; 3 % річних.

Зазначає, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат боргу здійсненний позивачем за кожен місяць прострочення заборгованості.

Вказує, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, або зобов`язати позивача надати більш повний та детальний розрахунок заборгованості, отже розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2010 року по 29 лютого 2024 року є належним та допустимим доказом у справі.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року оскаржується в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 інфляційної складової боргу та 3% річних, тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у цій частині.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією відділу з питань реєстрації місця проживання-перебування фізичних осіб Подільської РДА від 22 травня 2024 року.

Згідно з пунктом 4.2.1 статуту комунального підприємства «Виноградар Подільського району м. Києва» предметом діяльності підприємства є обслуговування жилого та нежилого фонду: виконання комплексу послуг із забезпечення функціонування жилого та нежилого нерухомого майна (поточне обслуговування та ремонт, контроль систем опалення та кондиціювання, прибирання та загальний догляд за приміщенням тощо).

11 березня 2016 року між КК «Центр комунального сервісу» та ОСОБА_1 укладений договір про надання розстрочки по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги № 17 (а.с. 10-11).

Пунктом 1.1. указаного договору визначено, що боржник визнає свої зобов`язання перед кредитором, що виникли у зв`язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті житлово-комунальні послуги за весь період їх надання, які станом на 01 березня 2016 року становлять суму у розмірі 22 527 грн 71 коп.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредитор надає боржнику розстрочку по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою квартира АДРЕСА_1 на суму, визначену у п. 1.1 договору за умови своєчасного та повного перерахування на розрахунковий рахунок до 01 липня 2019 року.

17 листопада 2016 року між КК «Центр комунального сервісу» (повірений) та КП «Виноградар Подільського району міста Києва» (довіритель) було укладено договір доручення № 11-Ю (а.с. 14-17).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.1.5 указаного договору довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання представляти інтереси довірителя та вчиняти від його імені наступні юридичні дії, зокрема вживати заходи, спрямовані на погашення заборгованості боржників перед довірителем в судовому порядку, в тому числі здійснювати представництво, захист законних прав та охоронюваних інтересів довірителя перед його боржниками, з правами відповідного учасника процесу.

Заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги перед комунальним підприємством «Виноградар Подільського району м. Києва» за період з 01 вересня 2010 року по 29 лютого 2024 року становить 26 834 грн 26 коп. (а.с. 18-21).

Відповідно до змісту статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону визначено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

КП «Виноградар Подільського району міста Києва» у позовній заяві порушується питання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 01 вересня 2010 року по 29 лютого 2024 року у розмірі 54 429 грн 65 коп., яка складається з: 21 368 грн 15 коп. основної суми заборгованості, 26 834 грн 26 коп. інфляційних витрат, 6 227 грн 24 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно з Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 1405 від 29 грудня 2023 року скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.

Із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості убачається, що позивачем було не здійснювалося нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2023 року, що узгоджується з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року (а. с. 21).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 3 % річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.

Відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості наданий позивачем та власний розрахунок не надано.

Також відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

На підставі викладеного, оскільки ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинків та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 , оплату яких останній за період з 01 вересня 2010 року по 29 лютого 2024 року не здійснював, що призвело до утворення заборгованості, доказів погашення заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з нього 26 834 грн 26 коп. інфляційних витрат, 6 227 грн 24 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 271 грн.

Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виноградар Подільського району міста Києва» задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в цій частині.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Виноградар Подільського району міста Києва» інфляційні нарахування у розмірі 26 834 грн 26 коп. та 3 % річних у розмірі 6 227 грн 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Виноградар Подільського району міста Києва» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 271 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська