Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №760/28890/24 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 760/28890/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6915/2026

Головуючий у суді першої інстанції О. М. Букіна

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

08 квітня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк»

відповідач ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Белінським Віктором Анатолійовичем, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді О. М. Букіної, в примішенні Солом`янського районного суду м. Києва

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

23.09.2019 відповідач звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, на підставі якого отримав ліміт використання кредиту у розмірі 80 000,00 грн., що зазначено в Довідці про розмір встановленого Кредитного ліміту.

Після підписання заяви відповідач взяла на себе зобов`язання оплачувати послуги Банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів.

Однак, не дивлячись на взяті зобов`язання, відповідач не дотрималась даних умов, а саме: не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами та Правилами, а також Тарифами.

У зв`язку з порушенням відповідачкою умов договору, позивач просив суд стягнути з неї на користь банку загальну заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» в сумі 100 023,86 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у вказаній сумі.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.09.2019 у сумі 100 023,86 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 3 028,00 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника Белінського В.А. звернулась з апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до положень підписаної 23.09.2019 анкети-заяви: вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами і Таблицею обчислення вартості послуг та паспортом споживчого кредиту сукупно складають Договір про надання банківських послуг, а відтак є його складовими.

Однак, апелянт зауважує, що згідно позовної заяви - у них відсутні й не долучено взагалі тарифи, які застосовувались банком упродовж дії кредитного договору.

Крім цього, з наданих у розпорядження сторони відповідача копії Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank містяться лише частковий їх зміст - надано аркуші Умов 1-9, 14-23, 32-33, 38-41, що фактично позбавляє оцінити правомірність і відповідність посилання позивача на такий документ й взагалі враховувати їх як окремий та самостійний доказ.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що позивачем доказів здійснення електронного підписання ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту та дати такого підписання не надано, що на думку апелянта утворює передумови - усіх необхідних додатків договору надання банківських послуг у додатку до позовної заяви не надано, доказів на підтвердження укладення кредитного договору не надано, а відтак - підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо наданого на підтвердження позовних вимог розрахунку заборгованості за договором від 23.09.2019 станом на 25.08.2024 апелянт зауважує, що хоча кредитний договір згідно заяви приєднання укладено 23.09.2019, усі розрахунки у ньому здійснено починаючи з 05.11.2021.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що підстави утворення заборгованості у загальній сумі 100 023 грн. 86 коп. ні у позовній заяві, ні у будь- якому іншому документі не обумовлено, зазначеному судом оцінки не надано.

Позивач АТ «Універсал Банк» правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Белінський В.А. апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з викладених у ній підстав, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник АТ «Універсал Банк», відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що позивач АТ «Універсал Банк»,відповідач ОСОБА_1 , повідомлені про розгляд справи апеляційним судом належним чином, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача та відповідача та за участі його представника.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Белінського В.А., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухваленого рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що форма та порядок укладання договору між сторонами відбулась саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг «monobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).

У цій справі позивачем доведено на підставі належних доказів, з урахуванням особливостей проекту monobank, волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема погодження банком заявки позичальника на його укладення, а також підставності стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачем згідно з розрахунком за тілом кредиту.

З таким твердженням суду колегія суддів погоджується лише частково, та зазначає наступне.

Судом установлено, що 23 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та АТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (monobank), відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрив поточний рахунок у гривні на її ім`я із встановленням кредитного ліміту на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов.

Проставлянням власноруч свого підпису під цією Анкетою-заявою відповідачка:

- погодився із тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування в AT «Універсал Банк» у разі надання банківських послуг щодо продуктів (MONOBANK| Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг (Договір);

- виходячи з того, що ця Анкета-заява також є заявою на відкриття рахунку, просить відкрити поточний рахунок в AT «Універсал Банк» у гривні на ім`я відповідачки;

- просив встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку;

- просив вважати його власноручний підпис або його аналоги (у т. ч. удосконалений електронний підпис - далі УЕП) обов`язковим під час здійснення операцій за всіма рахунками, що відкриті або будуть відкриті ним в Банку; із цією метою відповідачка засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватися у мобільному додатку для засвідчення її дій;

- визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях; підтвердила, що всі наступні правочини (у т. ч. підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним з використанням простого електронного підпису або УЕП;

- надав право та доручив Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у Банку, без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших грошових зобов`язань перед Банком, що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та Банком.

До Анкети-заяви банк додав витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк», а також додатки із визначенням тарифів та основних умов кредитування.

Згідно з даними розрахунку за договором №б/н від 23 вересня 2019 року, укладеного між «Універсал Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 25 серпня 2024 року заборгованість клієнта становить: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 100 023,86 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання- 0,00 грн; всього 100 023,86 грн.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 23 вересня 2019 року підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».

У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладання якого підтверджує і зобов`язується виконувати його умови (п.2).

Згідно з п.3 анкети-заяви, відповідач підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Підписанням анкети-заяви відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6).

Згідно з п.11 заяви усе листування щодо цього договору відповідачка просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви також було надано: розрахунок заборгованості за договором №б/н від 23 вересня 2019 року, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Тарифи за карткою monobank, паспорт споживчого кредиту чорної карти monobank.

Як вбачається з витягу Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Паспорту споживчого кредиту чорної карти monobankта Тарифів чорної карти monobank, які були додані до позовної заяви, останні не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23 вересня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank набувають чинності 27 листопада 2021 року, а анкета-заява відповідачем була підписана 23 вересня 2019 року.

А відтак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 23 вересня 2019 року, яка виникла станом 25 серпня 2024 року у розмірі 100 023,86 грн.

Як вбачається з довідки АТ «Універсал Банк» відповідачу була видана кредитна картка: № НОМЕР_2 , термін дії до 05/24 (а.с. 24).

Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту 09 березня 2020 року кредитний ліміт був встановлений у розмірі 100, 00 грн., 29 травня 2020 року кредитний ліміт збільшено до 2 000,00 грн., 30 травня 2020 року ліміт збільшено до 3 000,00 грн., 29 червня 2020 року ліміт збільшено до 4 000,00 грн., 29 червня 2020 року ліміт збільшено до 4 500,00 грн., 01 серпня 2020 року ліміт було збільшено до 9 000,00 грн., 12 серпня 2020 року ліміт збільшено до 9 500,00 грн., 11 вересня 2020 року ліміт збільшено до 40 000,00 грн., 04 квітня 2021 року ліміт збільшено до 80 000,00 грн., 13 вересня 2021 року ліміт збільшено до 50 000,00 грн., 10.01.2022 ліміт збільшено до 80 000,00 грн., 26 лютого 2022 року ліміт збільшено до 79 224,00 грн (а.с. 25).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Колегія суддів перевіряючи надані позивачем розрахунок заборгованості відповідача по картці встановила, що відповідач періодично вносила кошти на погашення кредиту.

Відповідно до наданого розрахунку вбачається, що позивачем безпосередньо до загальної заборгованості по кредиту включалося та відповідно проводилося списання відсотків.

Оскільки матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем умов стягнення відсотків, колегія суддів вважає, що позивач безпідставно утримував з грошових коштів відповідачки відсотки.

Однак відповідач звернувшись з апеляційною скаргою та заперечуючи щодо розміру заборгованості заявленого позивачем до стягнення надає також суду довідку-розрахунок за договором від 23 вересня 2019 року, з якої вбачається, що загальний залишок її заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 35 118,66 грн. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказану суму заборгованості ( 35 118,66 грн.) відповідачка визнає, не дивлячись на те, що в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду у повному обсязі і просить банку у позові відмовити.

Банк не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідачки перед банком за кредитним договором, а тому суд виходить з суми заборгованості, яку фактично визнала відповідачка у довідці - розрахунку.

Оскільки відповідачка фактично отримала кредит, користувалась ним та періодично погашала заборгованість, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню сума заборгованості по тілу кредиту по договору б/н від 23 вересня 2019 року у розмірі 35 318, 66 грн., таким чином рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 року підлягає зміні, відповідно стягнута сума заборгованості підлягає зменшенню з 100 023,86 грн. до 35 318,66 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись повністю законним та обґрунтованим і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його зміни.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення суду та зменшенню стягнутої заборгованості, отже судовий збір стягнутий з відповідачки за рішенням суду підлягає також зменшенню з 3 028,00 грн. до 1 069,19 грн.

При цьому, враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково, з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 938,22 грн сплачений нею за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Белінським Віктором Анатолійовичем,задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2025 рокузмінити.

Зменшити розмір заборгованості стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» з 100 023,86 грн. до 35 318,66 грн. та судового збору з 3028,00 грн. до 1069,19 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 938,22 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 28 квітня 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна