Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №757/29756/24-п — Київський апеляційний суд

справа № 757/29756/24-п

головуючий у суді І інстанції Шапутько С.В.

провадження № 33/824/885/2026

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року, а саме: 31 грудня 2023 року вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП (постанова судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року у справі №207/94/24), 23 червня 2024 року о 21 год. 25 хв. у місті Києві на бульв. Лесі Українки, 11, керував транспортним засобом марки «ВМW» 320і, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та лікарському закладі КМНКЛ «Соціотерапія» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що протокол про адміністративне правопорушення складено за частиною 1 статті 130 КУпАП, а суд першої інстанції розглянув справу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 2 статті 130 КУпАП з урахуванням уточнюючої довідки органу поліції, за змістом якої співробітники поліції просили суд у графі протоколу вважати вірним запис «за частиною 2 статті 130 КУпАП». Однак, при перекваліфікації правопорушення судом першої інстанції не було враховано, що довідка складена та підписана іншим співробітником поліції, який не складав протокол про адміністративне правопорушення та який не має жодного відношення до цієї справи; у довідці відсутнє уточнення щодо зміни фабули (суті) адміністративного правопорушення, що викладена у протоколі.

Вказує, що суд першої інстанції не вправі перекваліфіковувати діяння та притягати особу до відповідальності за іншою статтею чи частиною статті КУпАП, ніж та, що вказана у самому протоколі про адміністративне правопорушення.

Судом першої інстанції приєднано до матеріалів справи копію відеозапису, що містився на особистому смартфоні поліцейського, який надавав пояснення у судовому засіданні. При цьому, в матеріалах справи були відсутні посилання чи будь-які згадки щодо вказаного відеозапису як можливого доказу у справі.

Указані дії щодо збирання доказів були вчинені судом першої інстанції самостійно, без ініціювання здійснення такого запиту стороною захисту.

Вчинивши дії щодо приєднання до матеріалів справи відеозапису з особистого смартфону поліцейського, суд першої інстанції зібрав додаткові докази обвинувачення особи, які не були наявні в матеріалах справи. Зібравши у такий спосіб додаткові докази винуватості особи, суд вийшов за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами статей 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.

ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 ЄСПЛ.

Вказує, що пояснення ОСОБА_1 , надані безпосередньо в судовому засіданні, не взято до уваги.

Належної правової оцінки доказам, які містяться у справі, судом першої інстанції надано не було. Звертає увагу, що суперечності наявні в матеріалах справи не вирішено. Не зрозуміло, чому суд першої інстанції при вирішенні справи віддав перевагу доказам співробітників поліції, яким в порядку статті 252 КУпАП не було надано належної правової оцінки.

Запис про роз`яснення прав не відповідає дійсності. Працівниками поліції не було роз`яснено права ОСОБА_1 , передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Зазначає, що інспектор поліції не забороняв ОСОБА_1 керувати транспортним засобом після складання протоколу. Будь-яких заходів щодо відсторонення особи від керування транспортним засобом поліцейським вжито не було.

25 лютого 2026 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Горбівського І.Г. до апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, який призначений на 25 лютого 2026 року о 15:00 год., у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні у кримінальному провадженні у Дніпровському районному суді міста Києва.

Клопотання захисника задоволено та розгляд справи відкладено на 01 квітня 2026 року о 15:45 год.

У судове засідання, призначене на 01 квітня 2026 року о 15:45 год. з`явився ОСОБА_1 , який заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою його захисника. Доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні, заявником не додано.

Клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності, задоволено та розгляд справи відкладено на 08 квітня 2026 року о 16:15 год.

У судове засідання, призначене на 08 квітня 2026 року о 16:15 год. ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, від адвоката Горбівського І.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його хворобою. Доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні, заявником не додано.

Оскільки, розгляд указаної справи неодноразово відкладався апеляційним судом, у тому числі за клопотанням адвоката Горбівського І.Г., у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, хворобою (докази на підтвердження обставин, наведених у клопотаннях, заявником не додано), зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника про розгляд справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності представника та ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно розглянуто справу за частиною 2 статті 130 КУпАП з урахуванням уточнюючої довідки органу поліції, оскільки така підписана іншим співробітником поліції, який не складав протокол про адміністративне правопорушення та який не має жодного відношення до цієї справи; у довідці відсутнє уточнення щодо зміни фабули (суті) адміністративного правопорушення, що викладена у протоколі.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 642332 вбачається, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за частиною 2 статті 130 КУпАП.

Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, визначено, що не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

Враховуючи заборону закреслень та виправлень у протоколі, інспектором відділу адміністративної практики УПП у місті Києві Коркуц Д. складено довідку від 26 червня 2024 року, яка долучена до протоколу, про те, що проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 31 грудня 2023 року вчинено правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП (постанова судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року у справі №207/94/24), тому просили розглядати вчинене ОСОБА_1 23 червня 2024 року близько 21:25 год. правопорушення за частиною 2 статті 130 КУпАП.

Таким чином доводи, на які посилається апелянт, з урахуванням складеної довідки, не впливають на зміст встановлених судом обставин, а тому не є тими порушеннями, які б могли вплинути на правильність ухваленого судом рішення.

Апеляційний суд вважає необґрунтованим доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вправі перекваліфіковувати діяння та притягати особу до відповідальності за іншою статтею чи частиною статті КУпАП, ніж та, що вказана в самому протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 642332 вбачається, що дії ОСОБА_1 первісно були кваліфіковані працівниками поліції за частиною 2 статті 130 КУпАП.

Також ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції самостійно вчинено дії щодо збирання доказів, без ініціювання здійснення такого запиту стороною захисту, а саме: приєднано до матеріалів справи копію відеозапису, що містився на особистому смартфоні поліцейського, який надавав пояснення у судовому засіданні.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не здійснював самостійне відшукування доказів винуватості особи у вчиненні правопорушення, а досліджений у судовому засіданні судом першої інстанції відеозапис на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом долучений працівником поліції ОСОБА_2 , який був присутній під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , тобто є особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП, на яку відповідно до статті 251 КУпАП покладено обов`язок щодо збирання доказів.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови вбачається, що такий відеозапис був досліджений судом першої інстанції у судовому засіданні у присутності сторони захисту, яка не була позбавлена можливості подати свої заперечення на нього.

Заперечуючи проти такого доказу захисник ОСОБА_1 - адвокат Горобівський І.Г. посилався лише на те, що такий доказ отриманий не за клопотанням сторони захисту.

Апеляційний суд відхиляє указаний довід, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній постанові, указаний відеозапис отриманий з приладу, який використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (система «Безпечне місто») та наданий свідком у судовому засіданні, указаний доказ є допустимим при вирішені справи по суті.

Щодо доводів про те, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від подальшого керування автомобілем, то такі доводи також повністю спростовуються відеозаписом, який зафіксовано, що працівниками поліції неодноразово повідомлялося ОСОБА_1 про те, що він відсторонений від керування транспортним засобом, зокрема коли пасажир в автомобілі (дівчина) зазначала, що запізнюється на потяг.

Щодо доводів апеляційної скарги про не роз`яснення працівником поліції прав, передбачених статтею 268 КУпАП, апеляційний суд зазначає, що саме не роз`яснення прав передбачених статтею 268 КУпАП не може бути єдиною та достатньою підставою для відсутності в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП.

Крім того, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 скористався правничою допомогою, що свідчить про реалізацію ним свого права на захист.

Таким чином, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - це правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.І. Мостова