Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №752/16592/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року місто Київ

справа № 752/16592/25

провадження № 22-ц/824/3788/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Данілової Т.М., -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року позивач КП «Київтеплоенрго» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго». Відповідачі своєчасно не сплачують за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмірі 127 292,06 грн., а також 3 028,00 грн. судового збору.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року позов КП ВО Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго" заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 759,88 грн., інфляційні збитки у розмірі 2 600,38 грн. та три проценти річних у розмірі 629,53 грн., за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2 412,40 грн., інфляційні збитки у розмірі 398,05 грн. та три проценти річних у розмірі 96,36 грн., за спожиті з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 516,63 грн., інфляційні збитки у розмірі 4 870,24 грн. та три проценти річних у розмірі 1 179,05 грн., за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40 844,43 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 5 374,34 грн., три відсотка річних у розмірі 1 275,85 грн., пеня у розмірі1 552,28 грн., за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 1 листопада 2021 року у розмірі 15 806,23 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 2 124,82 грн., три відсотка річних у розмірі 488,98 грн. та пеню у розмірі 594,93 грн., з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1 437,35 грн., з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 195,85 грн., з плати за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 134,48 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3 028 грн. в рівних частинах.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким застосувавши позовну давність до позовних вимог позивача, відмовити у задоволенні цих вимог. В апеляційній скарзі посилається на те, щорішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, суд визнав встановленими обставини, які були не доведені позивачем, отже, висновки суду, викладені у рішенні суд першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Зокрема, зазначає про те, що більша частина вимог стосується періоду часу, який знаходиться поза межами 3 річного строку позовної давності, суд безпідставно не застосував позовну давність.

Крім того, зазначає апелянт про те, що ОСОБА_2 у вказаний період взагалі був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно останній не міг бути споживачем вказаних послуг у відповідний період.

Зазначила, що немає прямого договору на постачання зазначених послуг з відповідачем, а договорі укладено з КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва», з яким у апелянта було багато судових справ про невиконання останнім своїх обов'язків і про недотримання встановлених норм і правил, яких повинен дотримуватись балансоутримувач. Саме це є причиною неотримання відповідачами послуг, що відповідали б умовам договору та законодавства.

В судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явилися, подали до суду заяви, в яких просили апеляційну скаргу розглянути у їх відсутність.

В судовому засіданні представник позивача - Попова С.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом установлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено договорі № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київегнерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням проведених оплат.

З 1 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ).

Також судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з центрального опалення та гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго».

За результатами аналізу оплат з`ясовано, що відповідачі користуються послугами, але не в повному обсязі виконують зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідачі виконують неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.

Сума заборгованості відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить:- за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 759,88 грн., інфляційні збитки у розмірі 2 600,38 грн. та три проценти річних у розмірі 629,53 грн., - за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2 412,40 грн., інфляційні збитки у розмірі 398,05 грн. та три проценти річних у розмірі 96,36 грн., за спожиті з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 516,63 грн., інфляційні збитки у розмірі 4 870,24 грн. та три проценти річних у розмірі 1 179,05 грн., за спожиті з 1 липня 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40 844,43 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 5 374,34 грн., три відсотка річних у розмірі 1 275,85 грн., пеня у розмірі1 552,28 грн., за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 1 листопада 2021 року у розмірі 15 806,23 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 2 124,82 грн., три відсотка річних у розмірі 488,98 грн. та пеня у розмірі 594,93 грн., з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1 437,35 грн., з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 195,85 грн., з плати за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 134,48 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із nого, що відповідачі є споживачами послуг теплової енергії та гарячої води, які надає позивач. Користуючись тепловою енергією та гарячою водою, відповідачі своїх зобов`язань щодо витрати по оплаті за надані та отримані послуги не несуть, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 1частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 9 грудня 2017 року, та частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року N 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами.

Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат.

З 1 травня 2018 КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ).

Правовідносини з постачання ЦО та ЦПГВ (Послуги) регулюються ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, на момент виникнення відносин з відповідачем стосовно надання комунальних послуг, а саме з 1 травня 2018 року, на них поширювалася дія ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV.

Відповідно до норм ЦК України, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовилися (не відключалися).

Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, п.п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи споживачами послуг з теплової енергії та постачання гарячої води, які надає позивач, їх не оплачують, у зв`язку з чим виникла заборгованість, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог КП «Київтеплоенерго».

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є строком для захисту права особи у разі його порушення. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Разом з тим, за змістом частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у суді першої інстанції відповідачами в тексті поданих відзивів не було заявлено клопотання про застосування позовної давності у встановленому законом порядку, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості застосувати її вперше, оскільки апеляційний перегляд здійснюється в межах доводів, заявлених у суді першої інстанції, та з урахуванням положень статті 367 ЦПК України.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних здійснено позивачем відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідальність боржника за порушення грошового зобов`язання, а тому такі вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідачі не отримували відповідних послуг та щодо відсутності договору, не заслуговують на увагу, оскільки самі по собі ці обставини не звільняють власника від утримання свого майна.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за місцем проживання, а позивач є виконавцем таких послуг. Факт надання послуг підтверджується матеріалами справи, а також не заперечується відповідачами, які, у свою чергу, не довели належними та допустимими доказами їх ненадання або надання не в повному обсязі у розумінні статей 76-81 ЦПК України.

Відсутність укладеного між сторонами договору не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку сплачувати фактично спожиті послуги.

Доказів на підтвердження не отримання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, або отримання таких послуг неналежної якості, відповідачами суду не надано. Надані відповідачами до відзиву на позов акти стосуються 2012 року, що виходить за період, за який позивачем у цій справі розрахована заборгованість.

Що стосується доводів апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_2 в спірний період в квартирі не проживав, а проживав за іншою адресою, то такі також не можуть бути взяті до уваги, оскільки докази на підтвердження зазначених обставин мали бути б надані відповідачами до суду першої інстанції, чого останніми зроблено не було.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на їх правильність.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Оскільки рішення суду не підлягає скасуванню, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статей 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 27 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус