Постанова від 28 жовтня 2025 р. у справі №367/5022/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7414/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року м. Київ

справа № 367/5022/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Горбачової Ю.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київського області з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій просить стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на його користь 25 418,04 грн. - суми збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 5000 грн. - моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, 07 липня 2022 року у Київській області, в м. Ірпінь, по вул. Ярославська, 30, сталось ДТП за участі водія ОСОБА_3 , автомобіль BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 (власник автомобіля - ОСОБА_4 , страховий поліс №207486974 АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ»), який рухаючись по вул. Ярославська здійснив зупинку біля будинку №30 і почав рух заднім ходом для того, щоб припаркуватись, тим самим не встановив можливість заднього руху, де позаду його машини зупинився автомобіль INFINITІ Q50, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував позивач. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав пошкодження переднього бамперу, фари, решітки. Учасниками ДТП було складено європротокол за участі позивача та винного водія ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що 12 липня 2022 року він направив заяву про виплату страхового відшкодування разом із повідомленням про ДТП до АТ «СК Мега -Гарант», проте АТ «СК Мега-Гарант» перебуває в стані припинення.

Відповідач не здійснив жодної виплати за заподіяння матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, у зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 2000 грн (франшизу) та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, оскільки не взяв до уваги, що на ОСОБА_3 поширюється обов`язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, у тому числі франшизи. З огляду на те, що страховиком Акціонерним товариством «СК «Мега-гарант» підлягає виплата позивачу в розмірі 23 418,04 грн., то розмір франшизи за полісом страхування, яку відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний був сплатити позивачу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України, складає 2000 грн, адже розмір завданої позивачу майнової шкоди за висновком експерта становить 25 418,04 грн.

Крім цього, вказує, що, посилаючись на рішення Київського районного суду міста Харкова, яким було стягнуто на користь позивача моральну шкоду зі страхової компанії, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права (статті 23 і 1167 ЦК України), оскільки моральна шкода підлягає відшкодуванню з особи, яка винна у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, натомість страхова компанія відшкодовує виключно майнову шкоду. Звертає увагу, що за рішенням Київського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2023 року моральну шкоду було відшкодовано на користь позивача у зв`язку із затягуванням страховиком здійснення відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що становило порушення умов договору страхування, а не за саму дорожньо-транспортну пригоду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Вказує, що, звертаючись до суду першої інстанції, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно вартість матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 25 418,04 грн, 5000 грн - моральної шкоди, тоді як в апеляційній скарзі позивач фактично змінює предмет позову, оскільки заявляє позовні вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а саме, про стягнення розміру франшизи.

Також звертає увагу суду апеляційної інстанції на наявність у матеріалах справи копії заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2023 року у справі № 953/7237/23, яке набрало законної сили і яким позов ОСОБА_1 до АТ «СК «Мега-Гарант» задоволено частково, стягнуто на його користь суму матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 45 256,33 грн. та відшкодовано моральну шкоду в розмірі 2000 грн. З 20 квітня 2024 року у провадженні Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають матеріали виконавчого провадження з метою примусового виконання зазначеного судового рішення.

Зауважує, що зазначеним рішенням суду позивачу було відшкодовано повну вартість відновлювального ремонту і матеріального збитку в розмірі 45 256,33 грн., тому страховик АТ «СК «Мега-Гарант» є відповідальним за повне виконання цього судового рішення, виплативши позивачу повну вартість відновлювального ремонту та матеріального збитку в розмірі 45 256,33 грн. без будь якого вирахування з цієї суми розміру франшизи. Тобто, в даному випадку якщо вимоги про стягнення розміру франшизи будуть задоволені, то позивач отримає відшкодування, що буде перевищено від спричиненого йому фактичного збитку (збільшиться розмір матеріального збитку) на вищезазначену суму й фактично призведе до подвійного стягнення цієї суми на користь позивача.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідач зазначає, що рішенням Київського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2023 у справі №953/7237/23 з АТ «СК «Мега-Гарант» стягнуто на користь позивача відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 2000 грн.

Тобто, вищевказаним рішенням суду питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07 липня 2022 року по АДРЕСА_1 , винними діями водія ОСОБА_3 , вже було вирішене. Тож дане питання щодо відшкодування моральної шкоди вже вирішено судом й ухвалено заочне рішення, яке набрало законної сили, а задоволення вимог позивача про стягненння моральної шкоди фактично призведе до її подвійного стягнення на його користь.

Звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння моральної шкоди, позивач не довів, у чому саме полягала моральна шкода, з чого він виходив при її розрахунку та не надав доказів, якими вона підтверджується.

Крім цього, вказує на те, що незрозумілим є причинно-наслідковий зв`язок між залиттям квартири, чим було аргументовано позицію позивача для доведення обґрунтованої позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, і заподіянням позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заперечує проти задоволення поданого разом з апеляційною скаргою клопотання позивача про витребування доказів - копії страхового полісу, адже останній не довів поважність причин пропуску звернення до суду з цим клопотанням, не пояснив причини неможливості отримання цього доказу самостійно (наприклад, звернення до страхової компанії з відповідним запитом), не пояснив причини неможливості подання цього доказу в суді першої інстанції. Звертає увагу суду на те, що позивач жодного разу не заявляв про необхідність у витребуванні та дослідженні копії страхового полісу з метою визначення суми франшизи, а навпаки - визнав обставину, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , застраховано в АТ «СК «Мега-Гарант» за полісом обов`язкового страхування №20786974 цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів й посилався на неї у своїх позовних заявах, повідомленні та зверненні до AT «Страхова компанія «Мега-Гарант».

10 квітня 2025 року до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення позивача щодо відзиву на апеляційну скаргу, в яких позивач зазначив, що предметом позову було відшкодування шкоди, завданої відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому на відповідача покладається рівномірний обов`язок з її відшкодування, як і на АТ «СК «Мега-Гарант».

Тобто предмет і підстави позову були стягнення заподіяної шкоди з особи, яка її заподіяла, яке також відшкодовується ОСОБА_3 у разі, якщо розмір завданої ним шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи.

Страхова компанія перебуває у стані припинення, а тому розрахунку суми страхового відшкодування вона не проводила, де позивач отримав звіт оцінки вартості матеріального збитку №325/10-22 від 26 жовтня 2022 року на суму 45 256,33 грн.

Відповідна сума не перевищує ліміт страхового відшкодування за страховим полісом, яка має бути виплаченою страховою компанією за відрахуванням суми франшизи.

Помилковість рішення суду полягає саме в тому, що суд дав неналежну оцінку усієї суми відшкодування, яку має вплатити страхова компанія або МТСБУ за вирахуванням суми франшизи, а тому саме сума франшизи, що входить до суми збитків/відшкодування підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 .

Вказує на те, що зі змісту статей 12, 22, 28 і 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 9 Закону України «Про страхування випливає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню саме особою, яка її заподіяла, а в даному випадку - відповідачем ОСОБА_3 .

Зазначає, що доводи відповідача про те, що рішенням Київського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2023 року вже було розглянуто вимогу про стягнення моральної шкоди за заподіяну ДТП, адже вимога про відшкодування моральної шкоди була пов`язана з ігноруванням страховою компанією звернень позивача щодо виплати коштів. Зауважує, що це рішення не містить жодних обґрунтувань понесеної позивачем моральної шкоди, завданої внаслідок дій винного в дорожньо-транспортній пригоді, а лише надавалася правова оцінка правомірності дій страхової компанії щодо затягування виплати.

14 квітня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , які по суті відтворюють зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, тому відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України судом визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, суд першої інстанції керувався тим, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року у справі № 953/7237/23 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «СК «Мега-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Суд врахував, що завдана майну ОСОБА_1 матеріальна шкоди була стягнута зазначеним рішенням у повному обсязі. Крім того, немайнові втрати також були частково компенсовані.

З такими висновками колегія суддів погоджується частково з огляду на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 липня 2022 року у м. Ірпінь Київської області на вул. Ярославській, 30, сталось ДТП за участі водія ОСОБА_3 , автомобіль BMW, д.н.з. НОМЕР_1 (власник автомобіля - ОСОБА_4 , страховий поліс № 207486974 АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ»), який рухаючись вулицею Ярославською здійснив зупинку біля будинку 30 і почав рух заднім ходом для того, щоб припаркуватись, не був обережним, не переконався в безпечності, та скоїв зіткнення з автомобілем INFINITІ Q50, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 (який є також власником), який зупинився позаду нього. У результаті ДТП автомобіль позивача отримав пошкодження переднього бамперу, фари, решітки. Ці обставини підтверджуються копією європротоколу, фотознімками пошкоджень з місця ДТП, копією посвідчення водія ОСОБА_1 НОМЕР_3 , копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 НОМЕР_4 , копією посвідчення водія ОСОБА_3 НОМЕР_5 , копією свідоцтва НОМЕР_6 про реєстрацію транспортного засобу BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , та страхувальником згідно з полісом № 207486974 АТ «СК «Мега-Гарант».

Учасниками ДТП було складено європротокол за участі позивача та водія ОСОБА_3 .

Відповідно до копії звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 325/10-22 від 26 жовтня 2022 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу INFINITІ Q50 складала 45 256,33 грн, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ - 28 452,13 грн, вартість матеріального збитку без урахування ПДВ - 25 418,04 грн.

Позивач направляв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 претензію про сплату заборгованості, що підтверджується копією претензії.

12 липня 2022 року ОСОБА_1 направив заяву про виплату страхового відшкодування разом із повідомленням про ДТП до АТ «СК Мега-Ганрант», але вказане товариство перебувало у стадії банкрутства.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року у справі № 953/7237/23 позов ОСОБА_1 до АТ «СК «Мега-Гарант» задоволено частково. Стягнуто з АТ «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 45 256,33 грн та 2000 грн моральної шкоди.

Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івченка Д.Ю. від 25 квітня 2024 року за виконавчим листом № 953/7237/23 від 20 квітня 2024 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_8, що підтверджується копією постанови.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).

У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18 та від 25 лютого 2025 року у справі № 712/3111/23.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до змісту заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року у справі № 953/7237/23 вартість відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 автомобіля становив 45 256,33 грн. Цим же рішенням стягнуто з АТ «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 45 256,33 грн, яка знаходилася у межах страхового відшкодування. Заочне рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося у апеляційному порядку згідно з відомостями у Єдиному державному реєстрі судових рішень та набрало законної сили.

З огляду на вимоги статті 82 ЦПК України обставини, встановлені в цьому рішенні, мають для суду преюдиційне значення, тобто звільняються від доказування.

Розмір стягнутої судовим рішенням шкоди відповідає визначеній поданим позивачем Звітом про оцінку від 26 жовтня 2022 року № 325/10-22 вартості відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 автомобіля.

Предметом позову у цій справі є вимога ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 25 418,04 грн, визначеної у Звіті про оцінку від 26 жовтня 2022 року № 325/10-22 як вартість матеріального збитку без урахування ПДВ, завданого власнику автомобіля INFINITY Q50, державний номер НОМЕР_2 .

Оскільки остаточне значення для поновлення порушеного права ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої його автомобілю внаслідок ДТП, є відшкодування вартості саме відновлювального ремонту автомобіля, тобто оплати заходів для приведення автомобіля до стану, який існував на час вчинення ДТП, і така вимога вже була вирішена у повному обсязі, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди.

Частково оскаржуючи рішення щодо відшкодування майнових збитків, позивач зазначає, що суд повинен був стягнути з відповідача ОСОБА_3 відшкодування майнової шкоди у розмірі 2000 грн., що дорівнює розміру франшизи, оскільки на відповідача ОСОБА_3 поширюється обов`язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, у тому числі франшизи.

Проте колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки спірні правовідносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності вирішені судовим рішенням, яке набрало законної сили та не оскаржувалося ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог частини 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час настання ДТП, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Заочним рішенням від 27 грудня 2023 року стягнуто зі страховика винуватця ДТП матеріальну шкоду у повному обсязі, визначену згідно з поданим позивачем звітом, тобто без вирахування франшизи, що вказує на обґрунтованість висновку суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення майнової шкоди з відповідача ОСОБА_6 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року у справі № 953/7237/23 позивачу було відшкодовано повну вартість відновлювального ремонту і матеріального збитку в розмірі 45 256,33 грн., тому страховик АТ «СК «Мега-Гарант» є відповідальним за повне виконання цього судового рішення.

Разом з тим, окремої вимоги про відшкодування франшизи позивач ОСОБА_1 в суді першої інстанції не заявляв і такі вимоги не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині безпідставності відмови судом першої інстанції у частині стягнення моральної шкоди.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 вказано, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що питання відшкодування моральної шкоди вже вирішене судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині, оскільки, як вбачається зі змісту рішення Київського районного суду м. Харкова, єдиним відповідачем у справі було АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант». Ухвалюючи рішення про стягнення зі страхової компанії відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн., суд виходив з того, що внаслідок ДТП належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження, відповідачем у добровільному порядку не відшкодовано спричинену шкоду, у зв`язку із цим суд погодився, що позивач зазнав змін у повсякденному житті, що зумовило вживати додаткові заходи з метою відновлення порушеного права, це вплинуло на його звичне соціальне життя, тобто відбулося порушення звичайного ритму його життя.

З викладеного вбачається, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн. пов`язано із неправомірною бездіяльністю АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» та невиплатою страхового відшкодування.

У даній справі позивач стверджує про заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача ОСОБА_3 , який є винуватцем ДТП.

Колегія суддів надає оцінку тому, що завдання пошкоджень автомобілю позивача внаслідок ДТП, тобто завданих джерелом підвищеної небезпеки, апріорі впливає на психоемоційний стан потерпілого шляхом пригнічення, відчуття стресу, порушення повсякденних життєвих зв`язків у зв`язку з вжиттям додаткових заходів, спрямованих на захист свого права на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна потерпілого.

Докази у справі дають підстави для висновку, що внаслідок дій відповідача майно позивача було пошкоджене. Тривалий час позивач змушений був вживати заходів для отримання компенсації відновлювального ремонту автомобіля, оскільки ДТП сталася 07 липня 2022 року, а заочне рішення про стягнення матеріальної шкоди зі страховика винуватця ДТП на користь позивача ухвалене 27 грудня 2023 року та набрало законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Зазначені обставини, на переконання колегії, суддів дають підстави для висновку про доведеність позивачем завдання йому винуватцем ДТП немайнових втрат, визначених цивільним законодавством, оскільки саме внаслідок дій відповідача позивач був змушений вживати заходів для поновлення його порушеного права.

Суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про вирішення питання про стягнення моральної шкоди заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2023 року у справі № 953/7237/23.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди та обґрунтованість заявленого розміру моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Відповідно до вимог частини першої статті 376 ЦПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Оскільки суд першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди неповно з`ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, то рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення цієї позовної вимоги, натомість в іншій частині позовних вимог рішення суду залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп., апеляційної скарги - 1452 грн. 50 коп. Позовні вимоги задоволені на 16,4 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції : 992,4 х 16,4% = 162 грн. 80 коп. Оскільки вимоги апеляційної скарги задоволені на 71,4%, тому за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору в сумі 1452,5 грн. х 71,4% = 1037 грн. 09 коп. Загальна сума витрат по сплаті судового збору, що підлягає відшкодуванню на користь позивача, становить 1199 грн. 89 коп.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2024 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове судове рішення:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 ( п`ять тисяч) гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 1199 гривень 89 коп.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.