Постанова від 09 вересня 2025 р. у справі №361/1628/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/7673/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року м. Київ

Справа №361/1628/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Петришин Н.М.,

у справі за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області Марії Шайтанової в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування розпорядження, рішень про державну реєстрацію права власності, повернення земельних ділянок,

встановив:

У травні 2022 року заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області Шайтанова М. звернулася в інтересах Київської обласної державної адміністрації до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - державне підприємство «Бориспільське лісове господарство» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування розпорядження, рішень про державну реєстрацію права власності, повернення земельних ділянок.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Броварською окружною прокуратурою Київської області під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факти порушення вимог земельного та лісового законодавства, допущених під час відведення земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах Русанівської сільської ради за межами населеного пункту, у приватну власність фізичної особи за рахунок земель лісового фонду.

Проведеною перевіркою встановлено, що розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 06 квітня 2009 року №519 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність 20 громадянам, загальною площею 32,3337 га, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , площею по 1,00 га кожному, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», за рахунок державних земель запасу, розташованих на території Русанівської сільської ради Броварського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження 31 грудня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ № 474910 на право власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 3221288000:05:003:0017, яка розташована на території Русанівської сільської ради Броварського району Київської області, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

20 лютого 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Броварському районі Київської області на зазначену земельну ділянку було зареєстроване право власності.

27 травня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1356 ОСОБА_1 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , який і є її останнім власником.

Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Саверою М.В. прийнято рішення від 27 травня 2021 року №58400955 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на вищевказану спірну земельну ділянку (номер об`єкта нерухомого майна 2370212632212).

Крім того, на підставі вказаного розпорядження 25 червня 2009 року ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯИ №474909 на право власності на земельну ділянку, площею 1,0000 га з кадастровим номером 3221288000:05:003:0017, яка розташована на території Русанівської сільської ради Броварського району Київської області, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

20 лютого 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Броварському районі Київської області на зазначену земельну ділянку було зареєстроване право власності.

25 травня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1328 ОСОБА_3 відчужив дану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , який і є її останнім власником.

Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Саверою М.В. прийнято рішення від 25 травня 2021 року №58344188 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221288000:05:003:0017, площею 1,0000 га, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» (номер об`єкта нерухомого майна 2367680732212).

Позивач вважає, що розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області від 06 квітня 2009 року №519 та подальша реєстрація права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221288000:05:003:0018 та 3221288000:05:003:0017 прийняті з порушеннями земельного та лісового законодавства, оскільки останні відносяться до земель лісового фонду, у зв`язку з чим, розпорядження органу виконавчої влади підлягає визнанню недійсним, рішення про державну реєстрацію - скасуванню, а земельні ділянки - поверненню у державну власність.

З наведених підстав Броварська окружна прокуратура Київської області просила суд усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 3221288000:05:003:0018, 3221288000:05:003:0017, площею 1,0000 га кожна з них, які розташовані на території Русанівської сільської ради Броварського району Київської області, шляхом :

- визнання недійсним розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 06 квітня 2009 року №519 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,0000 га (кадастровий номер 3221288000:05:003:0018), ОСОБА_3 , загальною площею 1,0000 га (кадастровий номер 3221288000:05:003:0017) для ведення особистого селянського господарства за рахунок державних земель запасу, розташованих на території Русанівської сільської ради Броварського району Київської області»;

- скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 травня 2021 року за індексним номером 58400955 та від 25 травня 2021 року за індексним номером 58344188 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221288000:05:003:0018, 3221288000:05:003:0017, площею по 1,0000 га кожна з них, з цільовим призначенням «для особистого селянського господарства», розташовану на території Русанівської сільської ради Броварського району Київської області;

- повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 3221288000:05:003:0018, 3221288000:05:003:0017 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури Ігор Грабець звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора.

Зазначає, що згідно з інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 22.12.2021 № 1160 та доданими до неї фрагментами з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Баришівського лісництва ДП «Бориспільське лісове господарство», спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3221288000:05:003:0017, 3221288000:05:003:0018 лише частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, але судом першої інстанції не враховано релевантні правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 року у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 року у справі № 369/10847/19 зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладення земельних ділянок, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Враховуючи викладене, ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення саме негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном.

Відтак, суд першої інстанції мав застосувати наведені висновки щодо усунення перешкод в користуванні і розпорядженні спірними земельними ділянками шляхом визнання недійсним розпорядження Броварської районної державної адміністрації у відповідній частині та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав щодо оспорюваних земельних ділянок.

В судовому засіданні прокурор Батюк І.В. підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України судом визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером № 3221288000:05:003:0018 загальною площею 1,0000 га розташована та повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп», а саме в кварталі 73, виділ 15 Баришівського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп» згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а спірна земельна ділянка з кадастровим номером № 3221288000:05:003:0017 загальною площею 1,0000 га розташована та частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп», а саме в кварталі 73, виділ 16 Баришівського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп» згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування: проектом організації та розвитку лісового господарства 2004 року, 2014 року. При цьому погодження на вилучення чи зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок не надавалося землекористувачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Однак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави, право власності на них зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , тоді як заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки.

Суд звернув увагу, що витребування земельних ділянок у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на них на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, норми матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним й, у контексті обставин справи, належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, враховуючи, що держава позбавлена права володіння останніми.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи, зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням № 519 від 06 квітня 2009 року Броварської районної державної адміністрації Київської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства 20 громадянам України за межами населеного пункту на території Русанівської сільської ради Броварського району Київської області, та передано у власність 20 громадянам України (згідно з додатком) земельні ділянки загальною площею - 32,3337 га сіножаті, за рахунок державних земель запасу в адмінмежах Русанівської сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно з додатком до вказаного розпорядження № 519 від 06 квітня 2009 року відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передані земельні ділянки сіножаті загальною площею 1,0000 га кожному.

20 лютого 2016 Управлінням Держгеокадастру у Броварському районі Київської області, на підставі державного акту ЯИ № 474909 від 31.12.2010, виданого згідно з розпорядженням Броварської РДА № 519 від 06.04.2009, за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на земельну ділянку, розташовану у адміністративних межах Русанівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер: 3221288000:05:003:0017, площею 1,0000 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 289057119 від 08.12.2021 земельна ділянка кадастровий номер - 3221288000:05:003:0017 площею 1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2367680732212, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 25 травня 2021 року приватним нотаріусом районного нотаріального округу Київської області Саверою М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1328.

Право власності ОСОБА_2 зареєстроване в реєстрі 25.05.2021, номер запису про право власності: 42134846, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 58344188 від 25.05.2021.

20 лютого 2016 Управлінням Держгеокадастру у Броварському районі Київської області на підставі державного акту ЯИ № 474910 від 31.12.2010, виданого згідно з розпорядженням Броварської РДА № 519 від 06.04.2009, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку, розташовану у адміністративних межах Русанівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий номер: 3221288000:05:003:0018, площею 1,0000 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 289056891 від 08.12.2021 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер - 3221288000:05:003:0018 площею 1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2370212632212, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 27 травня 2021 року приватним нотаріусом районного нотаріального округу Київської області Саверою М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1356.

Право власності ОСОБА_2 зареєстроване в реєстрі 27.05.2021, номер запису про право власності: 42186236, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 58400955 від 27.05.2021.

Відповідно до листа Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» № 530 від 30.11.2021, адресованого керівнику Броварської окружної прокуратури, ДП «Бориспільський лісгосп» повідомив, що в Публічній кадастровій карті України виявлені земельні ділянки, які повністю або частково накладаються на землі, які знаходяться в постійному користуванні лісгоспу, при цьому, лісгосп не надавав погодження на вилучення таких земельних ділянок із складу земель лісгоспу і не погоджував межі ділянок, як суміжний землекористувач. Вказав, що інформація від органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо вилучення земельних ділянок із складу земель лісгоспу у ДП «Бориспільський лісгосп» відсутня. Серед вищевказаних земельних ділянок також є й земельна ділянка, розташована в адміністративних межах Русанівської сільської ради Броварського району Київської області, кадастровий № 3221288000:05:003:0017, яка частково накладається на землі, що знаходяться в постійному користуванні лісгоспу. Крім того, земельна ділянка кадастровий № 3221288000:05:003:0018, розташована в адміністративних межах Русанівської сільської ради Броварського району Київської області, повністю накладається на землі, що знаходяться в постійному користуванні лісгоспу. У зв`язку з наведеним, ДП «Бориспільський лісгосп» просив провести перевірку законності набуття права на земельні ділянки з відповідним цільовим призначенням та витребувати земельні ділянки з чужого незаконного володіння.

За змістом листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-0.333-14435/2-21 від 23.12.2021, документації із землеустрою щодо вищевказаних спірних земельних ділянок, зокрема, за кадастровими номерами: 3221288000:05:003:0017 та 3221288000:05:003:0018, в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області не виявлено. Державна реєстрація речового права на зазначені земельні ділянки відбулася відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На запит Броварської окружної прокуратури Українське державне проектно лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» надало фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 69 та 73 Баришівського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп» і межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами.

Відповідно до листа Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 16.12.2021, виконавчий комітет селищної ради повідомив, що Русанівською сільською радою або Великодимерською селищною радою не приймалися рішення про вилучення земельних ділянок, зокрема, за кадастровими номерами № 3221288000:05:003:0017 та № 3221288000:05:003:0018, з державного лісового фонду, рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок не приймалося, будь-яка містобудівна документація пов`язана із вказаними ділянками в матеріалах Великодимерської селищної ради відсутня.

Згідно з листом ДП «Бориспільський лісгосп» № 578 від 15.12.2021, лісгоспом не надавались упродовж 2000-2014 років погодження на вилучення з постійного користування ДП «Бориспільське лісове господарство» земель лісогосподарського призначення для подальшого використання земельних ділянок, зокрема, з кадастровими номерами № 3221288000:05:003:0017 й № 3221288000:05:003:0018, які розташовані в адміністративних межах Русанівської сільської ради Броварського району Київської області.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство», вибули із володіння власника незаконно, тому просив суд визнати недійсним розпорядження районної державної адміністрації; скасувати державну реєстрацію права власності та усунути перешкоди у здійсненні прав користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 . Таким чином, прокурором фактично заявлено негаторний позов.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 , застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

З матеріалів справи, зокрема, листів Державного підприємства «Бориспільський лісгосп» № 550 від 30.11.2021 та № 578 від 15.12.2021 та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 1160 від 22.12.2021 з доданими фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 69 та 79 і межами їх таксаційних виділів за даними лісовпорядкування 2003 та 2014 років, судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером № 3221288000:05:003:0018 загальною площею 1,0000 га розташована та повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп», а саме в кварталі 73, виділ 15 Баришівського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп» згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а спірна земельна ділянка з кадастровим номером № 3221288000:05:003:0017 загальною площею 1,0000 га розташована та частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп», а саме в кварталі 73, виділ 16 Баришівського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп» згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування: проектом організації та розвитку лісового господарства 2004 року, 2014 року. При цьому погодження на вилучення чи зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок не надавалося землекористувачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У частині правильності встановлення цих обставин рішення суду сторонами не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.

Про зазначене вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53 постанови).

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16 (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65 - 67)).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, їх передача у приватну власність фізичним особам здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсним розпорядження районної державної адміністрації; скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод у здійсненні прав користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 , що відповідає негаторному позову.

Прокурор обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що земельні ділянки отримані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а в подальшому відчужені ОСОБА_2 з порушенням вимог чинного земельного та лісового законодавства, оскільки перебували у державній власності, відносилися до земель державного лісового фонду, не вилучалися із користування ДП «Бориспільський лісгосп», передача їх у власність належним чином не погоджувалася та відбулася поза волею розпорядника.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

У постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 11 червня 2025 року у справі № 552/2493/22, «встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.»

Встановивши, що спірні земельні ділянки лісового фонду з кадастровим номером № 3221288000:05:003:0018 загальною площею 1,0000 га , та з кадастровим номером № 3221288000:05:003:0017 загальною площею 1,0000 га, яка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, вибули з володіння держави, право власності на них зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду.

Доводи апеляційної скарги прокурора полягають у тому, що спірні земельні ділянки лише частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, тому у спірних правовідносинах ефективним буде саме спосіб усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження державної адміністрації у відповідній частині та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав щодо оспорюваних земельних ділянок. При цьому прокурор посилався на висновки Верховного Суду у постановах від 19 січня 2022 року в справі № 363/2877/18, від 16 лютого 2022 року в справі № 363/669/17, від 18 січня 2023 року в справі № 369/10847/19 про те, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Проте апеляційний суд відхиляє зазначені доводи з огляду на наступне.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143, такий спосіб захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.

Оскаржуване розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 06.04.2009 року № 519 про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , площею 1,0 га ( кадастровий номер 3221288000:05:003:0018 ) та ОСОБА_3 , площею 1,0 га ( кадастровий номер 3221288000:05:003:0017 ) вичерпало свою дію виконанням, адже на підставі вказаного розпорядження видано державні акти на право власності на земельні ділянки : серії ЯИ № 474909 від 31.12.2010 року на ім`я ОСОБА_3 та серії ЯИ № 474910 від 31.12.2010 року на ім`я ОСОБА_1 . Визнання цього рішення недійсним не поновить порушене право або законний інтерес позивача.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц)

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив.»

З матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером № 3221288000:05:003:0018 загальною площею 1,0000 га повністю накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп», а саме в кварталі 73, виділ 15 Баришівського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп», а земельна ділянка з кадастровим номером № 3221288000:05:003:0017 загальною площею 1,0000 га частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп», а саме в кварталі 73, виділ 16 Баришівського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп» згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) дійшла, зокрема, таких висновків: «для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

123. Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України).

124. У власних висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

125. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що ОСОБА_1 буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність ОСОБА_1 якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

126. Крім того, варто зазначити, що віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів.

127. Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.»

Отже, часткове накладання однієї земельної ділянки з кадастровим номером № 3221288000:05:003:0017 загальною площею 1,0000 га на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Бориспільський лісгосп», також у даному випадку не є підставою для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні право користування та розпорядження шляхом повернення цієї земельної ділянки на користь держави, оскільки спірною може бути лише та частина земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення, яка має бути ідентифікована шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.

Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить до земель державного лісового фонду та накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3221288000:05:003:0017, що знаходиться у власності ОСОБА_2 .

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. Належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки та частини іншої земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Таким чином, доводи, наведені прокурором в апеляційній скарзі, є аналогічними аргументам наведеним в суді першої інстанції, яким суд дав належну оцінку, та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується апеляційний суд.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються висновками суду, викладеними в його рішенні.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича, - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.