Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №580/777/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року справа № 580/777/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, сплаченої позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та з врахуванням раніше здійснених виплат;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, сплаченої позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та з врахуванням раніше здійснених виплат;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, сплаченої позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, індексації грошового забезпечення, та з врахуванням раніше здійснених виплат.

В обґрунтування позову зазначено, що під час звільнення з військової служби за станом здоров`я позивачу не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі п.2 статті 15 Закону №2011-XII; не виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Також вказано, що при звільненні з військової служби позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, яка обраховується з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн, визначеної постановою КМУ №168.

Натомість, на думку позивача, відповідач протиправно здійснив обрахунок та виплату такої допомоги без включення до грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової грошової винагороди, визначеної постановою КМУ №168, а також не включив до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні індексацію грошового забезпечення.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що військова частина НОМЕР_1 належним чином та у повній відповідності до вимог постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, здійснювала нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу, що підтверджується довідкою про нараховану та виплачену додаткову винагороду від 14.02.2026 № 2084/2391/15/709/1. Таким чином, позивачу фактично виплачена вся належна йому сума грошового забезпечення та додаткової винагороди за спірний період, а отже у військової частини НОМЕР_1 не існує жодної заборгованості перед позивачем.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Позивач проходив військову службу по мобілізації в Збройних Силах України в складі військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2026 №12, солдата ОСОБА_1 , гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10 грудня 2025 року № 216-РС у відставку на підставі підпункту "б” (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини 4 статті 26 Закоти України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати таким, що справи та посаду здав і направлено для зарахування па військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 11 січня 2026 року виключено із списків особового складу частини і всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 03 (три) роки 09 (дев`ять) місяців 27 (двадцять сім) днів, пільгова 01 (один) рік 07 (сім) місяців 04 (чотири) дні, загальна 05 (п`ять) років 05 (п`ять) місяців 01 (один) день.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалася. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 20 (двадцять) діб. Щорічна основна відпустка за 2025 рік не надавалася. Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2026 рік не надавалася.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженої наказом Міністра оборони України від "07” червня 2018 року № 260 за 2026 рік не отримав.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та окремого доручення Міністра оборони України від ”09" січня 2025 року № 156/уд, доручено виплатити:

щомісячну премію у розмірі 523% посадового окладу з 01 по 11 січня 2026 року;

надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 01 по 11 січня 2026 року;

додаткову винагороду по 11 січня 2026 року пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію: за 22 (двадцять дві) доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік; за 30 (тридцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; за 10 (десять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік; за 30 (тридцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік.

Виплатити грошову компенсацію за 42 (сорок дві) доби невикористаної додаткової відпустки за 2024-2026 роки як учаснику бойових дій відповідно до пункту 12 статті 12 розділу III Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби", виплатити грошову допомогу за 45 (сорок п`ять) повних календарних місяців служби у розмірі 180% місячного грошового забезпечення.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, не врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, при обрахунку грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, індексації, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував таке.

Відповідно до ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII).

Згідно з ч.1 ст.2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до пунктів 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі п.2 статті 15 Закону №2011-XII, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров`я.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також, абз.8, 9 п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Аналогічні норми викладені у п.4 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, відповідно до якого військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (далі – Порядок №460), встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Отже, Порядок №460 є спеціальним нормативно-правовим актом, який врегульовує питання виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.

Суд зазначає, що при здійсненні правозастосування, суд має комплексно та системно застосовувати законодавство, враховуючи при цьому мету (ціль) та завдання того чи іншого нормативно-правового акту.

Прийняттям Порядку №460 законодавець переслідував мету унормування особливостей виплати ОГД при звільненні саме військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації.

Закон №2011-XII, у свою чергу, покликаний врегулювати більш ширшу сферу правовідносин у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, у т.ч. щодо виплати ОГД при звільненні військовослужбовців інших видів служби.

Отже, колізії між нормами Закону №2011-XII та Порядку №460 в контексті сфери застосування останнього не існує, а тому, на переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Порядку №460.

Як установлено судом, позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації і був звільнений зі служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2026 №12 доручено виплатити позивачу, зокрема, одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за 45 повних календарних місяців служби у розмірі 180% місячного грошового забезпечення, відповідно до Порядку №460.

Виплата позивачу вказаного виду допомоги у розмірі 39481,65 грн підтверджена довідкою відповідача від 14.02.2026 №2084/2391/15/709/1.

Також, суд звертає увагу на те, що на положеннями Закону №2011-XII, ні Порядку №460 не передбачено можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.

Таким чином, враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що при звільненні з військової служби позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до Порядку №460, яка йому була виплачена.

Тому суд дійшов висновку про відсутність у позивача, як військовослужбовця, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації, права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону №2011-XII.

Отже, у цій частині вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Щодо вимог зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; індексації грошового забезпечення; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, - із включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, сплаченої позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168,суд зазначає таке.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260) (тут і далі у редакції станом на час звільнення позивача зі служби).

Порядок виплати грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260.

Так, пунктами 1 та 7 розділу XXIV Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Таким чином, пункт 7 розділу XXIV Порядку №260 містить застереження, що грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань визначається з грошового забезпечення, до якого не включаються винагороди.

Крім того, згідно з п.8 розділу XXIV Порядку №260 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, в поточному році не надається.

Як установлено судом, ОСОБА_1 звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10 грудня 2025 року №216-РС у відставку (за станом здоров`я).

Водночас, позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2026 №12.

Отже, згідно з п.8 розділу XXIV Порядку №260 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу за 2026 рік не виплачується, що також підтверджується змістом наказу від 11.01.2026 №12.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Також, порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регламентовано розділом ХХХII Порядку №260.

Відповідно до пункту 5 розділу ХХХII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Також, відповідно до п.4 Порядку №460 допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Таким чином, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби визначається з грошового забезпечення, до якого не включаються винагороди.

В спірному випадку позивач вважає, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з урахуванням якого мав визначатися розмір грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань та розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Суд вважає безпідставними вказані доводи, з огляду на таке.

Пунктами 1-1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) встановлено, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З огляду на зміст наведених норм постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, якими регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Натомість, вимогами Порядку №260 визначено, що додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обраховуються вказані виплати, не включається.

Стосовно вимог про включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення, а також перерахунок позивачу індексації грошового забезпечення, суд зазначає.

Як зазначено вище, відповідно до п.4 Порядку №460 допомога при звільненні виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Оскільки, як установлено судом з довідки відповідача від 14.02.2026 №2084/2391/15/709/1, індексація грошового забезпечення у місяць виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (січень 2026), позивачу не виплачувалась, відсутні підстави для її перерахунку та включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ