Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №580/1665/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року справа № 580/1665/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі – В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2023 року по 31.07.2024 року та з 01.01.2024 року по 30.06.2025 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням визначених пунктом 4 Постанови КМУ № 704 у редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за періоди з 01.01.2023 року по 31.07.2024 року та з 01.01.2024 року по 30.06.2025 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням визначених пунктом 4 Постанови КМУ № 704 у редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за періоди з 01.01.2023 до 31.07.2024 та з 01.01.2024 до 30.06.2025 йому не було виплачено належне грошове забезпечення, у зв`язку із не нарахуванням індексування заробітної плати. Відповідач при нарахуванні та розрахунку індексації заробітної плати визначає базовий місяць - березень 2018 року, однак прожитковий мінімум за період з 2023 року по 2025 рік неодноразово змінювався, а тому необхідно враховувати індексацію заробітної плати за прожитковим мінімумом станом на 2023 рік (2684 грн), на 2024 рік (3028 грн), на 2025 рік (3028 грн).

Крім того, позивач вказав, що має право на нарахування і виплату грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 року по 31.07.2024 року та з 01.01.2024 року по 30.06.2025 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених пунктом 4 Постанови КМУ №704 у редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти.

Ухвалою від 24 лютого 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.03.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що з огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації. Оскільки позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 08.05.2022 до 30.07.2025, то у нього не виникло право для нарахування й виплату індексації-різниці за період з 01.01.2023 по 31.07.2024 відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку № 1078.

Також представник відповідача вказав, що Постановою № 704 (п. 4 у первісній редакції) розміри окладів визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року на тарифний коефіцієнт. Постановою № 103 (п. 6) цю норму змінено: оклади обчислювалися з прожиткового мінімуму на 01.01.2018. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 п. 6 Постанови № 103 скасовано, що відновило первісну редакцію п. 4 Постанови № 704 з 29.01.2020.

Однак з 20.05.2023 Постановою № 481 п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Ця редакція є чинною та обов`язковою для відповідача. Позивач вимагає застосовувати прожитковий мінімум на 1 січня 2024–2025 років для всього періоду, ігноруючи Постанову № 481. Такі вимоги суперечать принципу законності (ст. 19 Конституції України) та не можуть бути задоволені в індивідуальному адміністративному спорі, оскільки суд не може ігнорувати чинний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України без його оскарження в установленому порядку.

У спірних періодах (2024– 2025 роки) грошове забезпечення позивачу нараховувалося з урахуванням Постанови № 481 з 20.05.2023. Звільнення Позивача відбулося 30.07.2025, тобто після 20.05.2023, тому будь-які виплати при звільненні (включаючи індексацію) обчислювалися виходячи з 1762 грн. Застосування прожиткового мінімуму на 1 січня 2024– 2025 років для всього періоду призвело б до порушення законності.

25.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав на його необґрунтованість та зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Починаючи з цього моменту, під час розрахунків слід було враховувати прожитковий мінімум, встановлений станом на 1 січня кожного окремого року. А тому, для військовослужбовців, які проходили службу у 2019-2023 роках, розрахунок мав здійснюватися з урахуванням показників прожиткового мінімуму, чинних у відповідному році, а не на основі значення, визначеного у 2018 році.

Крім того, зважаючи на внесені Постановою № 481зміни військова частина НОМЕР_1 повинна була змінити базовий місяць, що відповідно здійснено не було та підтверджується довідкою-розрахунком нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що у період із 08.05.2022 до 30.07.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.07.2025 року № 213 позивача виключено зі списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення за каталогом продуктів зі сніданку 31.07.2025.

За період проходження військової служби відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а також виходячи з розміру 1762 гривні.

У грудні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати і виплатити грошове забезпечення за періоди з 01.01.2023 року по 31.07.2024 року та з 01.01.2024 року по 30.06.2025 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням визначених пунктом 4 Постанови КМУ № 704 у редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти.

Листом від 28.01.2026 відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зі змінами) грошове забезпечення включає щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, в свою чергу до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать посадовий оклад та оклад за військовим званням, порядок нарахування яких визначено в розділах II та III даного Порядку, зокрема відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зі змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, (...) 1) пункт 4 викласти в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 1.4.», а тому підстав для здійснення перерахунку та доплати грошового забезпечення немає.

Дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 до 31.07.2024 та з 01.01.2024 до 30.06.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням визначених пунктом 4 Постанови КМУ № 704 у редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення відповідних категорій службовців.

Відповідно до п. 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній до прийняття Постанови № 103, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з п. 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, з лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Пункт 6 постанови КМУ № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.

Тобто, саме з 29.01.2020 була відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Таким чином, з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Суд також враховує, що згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Під час розгляду і вирішення цієї справи суд виходить із того, що положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підлягають солідарному застосуванню.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня 2020 року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями – не впливає.

Така позиція суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідач у цій справі не заперечує, що за період з 01.01.2023 до 19.05.2023 здійснював нарахування позивачу грошового забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а тому суд вважає, що за вказаний період відповідач застосував неправильну розрахункову величину для визначення розміру грошового забезпечення позивача.

Під час вирішення питання щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 до 17.06.2025, суд зазначає таке.

Постановою від 12.05.2023 № 481 (далі – Постанова № 481), яка набрала чинності з 20.05.2023, Кабінет Міністрів України абзац перший пункту 4 Постанови № 704 виклав в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, Постановою № 481 визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказана постанова була чинною з 20.05.2023 до 17.06.2025, у зв`язку із чим грошове забезпечення за період з 20.05.2023 до 17.06.2025 відповідач нарахував та виплатив, виходячи з правильної розрахункової величини.

У подальшому, рішенням від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, Київський окружний адміністративний суд визнав дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними; визнав протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За вказаних обставин, пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» втратив чинність з 18.06.2025.

Таким чином, починаючи з 18.06.2025 необхідно враховувати редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481.

Тобто, на переконання суду, з 18.06.2025 відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням зазначеного, з 18.06.2025 до 30.06.2025 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а саме станом на 01.01.2025 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII).

Відповідно до ст. 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами ст. 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. ст. 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою від 17.07.2003 № 1078 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078), пунктом 2 якого визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 закріплено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141 внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Спірними періодами невиплати індексації грошового забезпечення позивач зазначає такі періоди: з 01.01.2023 до 31.07.2024 та з 01.01.2024 до 30.06.2025.

Суд врахував, що абзацом вісімнадцятим пункту 3 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2023 рік» установлено зупинити на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином, у 2023 році, в умовах дії воєнного стану, обмежено право громадян на індексацію заробітної плати (грошового забезпечення), відтак відповідач не мав обов`язку нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за 2023 рік.

У 2024 році Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установив, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року (ст. 39).

Суд зауважує, що у 2024 році величина індексу споживчих цін перевищила передбачений пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, поріг індексації у 103% лише у серпні 2024 року.

Разом з тим, враховуючи те, що умовою для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації є підвищення грошового забезпечення позивача, яке, як встановив суд, не підвищувалось у 2024 році, то позивач не має права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за цей період.

Крім того, відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Суд зауважує, що у 2025 році величина індексу споживчих цін перевищила передбачений пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, поріг індексації у 103% лише у червні 2025 року, а тому враховуючи закінчення спірного періоду невиплати індексації 30.06.2025, позивач не має права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за цей період.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 до 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а також щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з 18.06.2025 до 30.06.2025 із застосуванням розрахункової величини 1762 грн, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.01.2023 до 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023; за період з 18.06.2025 до 30.06.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач – Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 27.04.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК