Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №580/12/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року справа № 580/12/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі – відповідач), в якому, з урахуванням редакції позову від 06.02.2026, просить:

- визнати протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (ЄДРПОУ: 00034022) оформленого протоколом засідання від 20.06.2025 № 51/в, у частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (ЄДРПОУ: 00034022) повторно розглянути належним чином питання щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), одноразової грошової допомоги, у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги, неправильно застосував норми чинного законодавства та безпідставно відмовив у реалізації гарантованого законом права позивача на отримання такої виплати, без урахування фактичних обставин справи і моменту виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 26 лютого 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.03.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця Міноборони просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил України 03.08.2023, а 24.06.2024 йому було встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, тобто понад трьохмісячний термін після звільнення з військової служби, права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Відповідно до довідки В/Ч НОМЕР_2 про обставини травми від 16.08.2023 № 203, 14.06.2023 позивач отримав травмування/поранення піж час виконання обов`язків військової служби при захисті Батьківщини.

Згідно з витягом із наказу командира В/Ч НОМЕР_2 від 03.08.2023 № 187 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини відповідно до пп. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону № 2232-XII (через сімейні обставини).

Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної ВЛК Збройних Сил України від 15.04.2024 № 2690, захворювання позивача - «Гіпертонічна хвороба ІІ ст., синусова тахікардія цефалгічний, церебростенічний синдром», - захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини.

24.06.2024 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у 20% у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою серії 12 ААА № 067549, оформленою КЗ «Черкаським обласним центром медико-соціальної експертизи ЧОР».

12.07.2024 позивач подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою професійної працездатності 20 % пов`язаного із захистом Батьківщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 сформував та направив до Департаменту соціального забезпечення МО України висновок та перелік документів для прийняття рішення щодо призначення позивачу ОГД.

Згідно витягу із протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.06.2025 № 51/в, Комісія відмовила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, зазначивши, що заявник був звільнений з військової служби 03.08.2023, а 24.06.2024 йому було встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, тобто понад трьохмісячний термін після звільнення з військової служби.

Рішення відповідача у частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) встановлює гарантії щодо одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч. 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII).

Частиною десятою статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 975), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Пунктом 3 Порядку № 975 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть; у разі коли військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, зник безвісти за особливих обставин або його в судовому порядку визнано безвісно відсутнім та у подальшому рішенням суду оголошено померлим, - дата набрання законної сили рішенням суду про оголошення військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, померлим; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до першого абзацу пункту 20 Порядку № 975 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.

Пункт 21 Порядку № 975 передбачає, що військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені), копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства); реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначених в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.

Згідно з пунктами 22, 23 Порядку № 975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Суд врахував, що Комісія відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ступеню втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у термін понад три місяці після звільнення з військової служби.

Під час надання оцінки вказаній підставі для відмови суд зазначає таке.

Суд вище встановив, що згідно витягу із наказу командира В/Ч НОМЕР_2 від 03.08.2023 № 187 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини відповідно до пп. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону № 2232-XII (через сімейні обставини).

Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної ВЛК Збройних Сил України від 15.04.2024 № 2690, захворювання позивача - «Гіпертонічна хвороба ІІ ст., синусова тахікардія цефалгічний, церебростенічний синдром», - захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини.

24.06.2024 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у 20% у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою серії 12 ААА № 067549, оформленою КЗ «Черкаським обласним центром медико-соціальної експертизи ЧОР».

Таким чином, позивач звільнений з військової служби 03.08.2023 з підстав, не пов`язаних зі станом здоров`я. Лише через 10 місяців після звільнення йому було встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (24.06.2024), тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про обґрунтованість спірного рішення про відмову позивачу у виплаті ОГД, оскільки п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пов`язує право на отримання спірної ОГД із обставиною встановлення часткової втрати працездатності від захворювання, отриманого під час виконання ним обов`язків військової служби, не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Покликання представника позивача на висновки Конституційного Суду України у рішенні від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 суд відхиляє, оскільки у спірних правовідносинах нормативно-правове регулювання інше від досліджуваних Конституційним Судом України у вказаному рішенні, що робить його висновки не релевантними до спірних правовідносин. Станом на час вирішення цього спору п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XIІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залишається чинним, неконституційним не визнавався.

Суд також відхиляє покликання представника позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2023 року у справі № 380/2772/21, оскільки у вказаній справі обставини справи суттєво відрізняються від досліджуваних у справі, що розглядається, що робить їх висновки не релевантними до спірних правовідносин. Так у справі № 380/2772/21 позивачу встановлена ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини через 3 місяці 20 днів після звільнення з військової служби, із яких 21 день позивач перебував на стаціонарному лікуванні. Натомість у спірних правовідносинах позивачу встановлена ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини більш як через 10 місяців після звільнення з військової служби. При цьому позовна заява не містить обставин, що підтверджували б наявність об`єктивних, не залежних від позивача причин неможливості встановлення причинного зв`язку набутого захворювання із виконанням обов`язків військової служби в межах строку встановленого п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XIІ.

Суд також враховує інші аргументи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач – Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 27.04.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК