Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №580/1678/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року справа № 580/1678/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскільки позивач має право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 Постанови №153, оскільки він: є громадянином України; є особою сержантського складу Національної гвардії України; уклав (продовжив) контракт про проходження військової служби під час воєнного стану у віці до 25 років (20 років на момент введення воєнного стану, продовження – під час воєнного стану); проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою №153 та наразі продовжує служити; брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153; не притягувався до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, що виключає виплату (абзац 5 пункту 4 Постанови №153).

Ключовим, на думку представника позивача, для застосування Постанови № 153 є факт проходження військової служби в умовах воєнного стану, а не первинна дата укладення контракту. Продовження контракту в період воєнного стану означає, що військовослужбовець прийняв на себе підвищені ризики, пов`язані з таким періодом та фактично перебуває у тотожному правовому становищі з іншими військовослужбовцями, контракти яких були укладені після введення воєнного стану. Саме тому, такі військові несуть однакові ризики та повинні користуватися однаковими соціальними гарантіями.

Ухвалою від 25 лютого 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.03.2026 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що військова частина, як суб`єкт владних повноважень якому вищим штабом надані дискреційні повноваження щодо прийняття рішення про виплату/невиплату військовослужбовцям одноразової грошової винагороди, має відповідний механізм розгляду документів та рапортів кандидатів на виплати. Результатом розгляду таких документів є прийняте суб`єктом владних повноважень рішення (індивідуальний акт) у формі протоколу. Натомість протокол (витяг із протоколу) у матеріалах справи відсутній і не може бути наданий Суду, оскільки ОСОБА_1 з рапортом про виплату йому грошової винагороди не звертався, документи згідно визначеного переліку не надавав.

Крім того вказав, що позивач був прийнятий (призваний) на військову службу не під час дії воєнного стану, у зв`язку з чим вважає, що він не набув право на отримання винагороди у розмірі 1 млн. грн за приписами Постанови № 153, а відповідач не мав права нараховувати та виплачувати позивачу винагороду.

16.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказав на його необґрунтованість, зазначивши, що відмова у виплаті винагороди на підставі дати укладення контракту є проявом непрямої дискримінації - коли формально нейтральна норма укладення контракту після настання воєнного стану фактично ставить у гірше становище іншу групу військовослужбовців, які мають аналогічні заслуги, однак уклали контракт раніше. Рівність і недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у: Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26). Гарантована Конституцією України рівність усіх у правах і свободах означає необхідність забезпечення рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що 08.04.2021 позивач уклав контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України, що підтверджується наявною його копією у матеріалах справи.

У період з 02.12.2020 проходить військову службу у В/Ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою В/Ч НОМЕР_1 від 17.12.2025 № 8022.

У відповідь на адвокатський запит представниці позивача, відповідач листом від 30.12.2025 № 10/27/12-Д-281-Аз повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942, зокрема визначено, доповнити пункт 4 Постанова № 153 таким абзацом: «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплат винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та «були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу». ОСОБА_1 було призвано на строкову військову службу 02 грудня 2020, який в подальшому був зарахований на військову службу за контрактом в Національній гвардії України 08 квітня 2021 року. Обов`язковою умовою для позивача, є прийняття на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану. Враховуючи те, що правові підстави для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачених Постановою ОСОБА_1 відсутні, у зв`язку з чим наказ на виплату одноразової грошової винагороди не видавався.

Відмову відповідача щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду справи.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153) та затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 153 учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Наказом Т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2025 № 899, на виконання Постанови № 153, розпорядження командувача Національної гвардії України від 20.02.2025 № 27/13/3- 4666, від 19.04.2025 № 27/13/01-10233-2025 та розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2025 № 1/13- 2780, та з метою реалізації положень Постанови №153 у частині забезпечення права військовослужбовців на отримання винагороди та одноразової грошової допомоги, надано розпорядження:

- командирам підрозділів забезпечити формування списків та подання до відділення кадрової роботи повного пакету документів щодо військовослужбовців, які претендують на отримання одноразової грошової винагороди, а саме: рапорту військовослужбовця із клопотанням командира підрозділу, копію паспорту, копію ІПН, копію службового посвідчення (військового квитка), копію контракту, а також витяг із наказу командира військової частини про зарахування до списків особового складу, довідку про безпосередню участь у бойових діях або заходах, витяги з журналів бойових дій, довідку про відсутність дисциплінарних стягнень, довідку про відсутність випадків притягнення до кримінальної та (або) адміністративної відповідальності;

- начальнику відділення кадрової роботи приймати, перевіряти надані підрозділами документи на відповідність вимогам Постанови № 153 та в подальшому щоденно передавати повний комплект документів на кожного військовослужбовця для розгляду комісії;

- створити комісію військової частини по призначенню виплат одноразової винагороди відповідно Постанови № 153;

- приймати та розглядати від відділення кадрової роботи документи, що підтверджують право військовослужбовців на отримання винагороди; - здійснювати перевірку відповідності військовослужбовців наступним умовам: вік - до 25 років на момент укладання контракту з числа осіб, які проходили строкову військову службу, тих, які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу та тих, які мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання; участь у бойових діях у районах ведення бойових дій; кількість днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) не менше шести місяців (180 днів) станом на 13.02.2025, відсутність фактів багаторазового дисциплінарного порушення та кримінальної відповідальності;

- результат розгляду пакету документів стосовно кожного військовослужбовця відображати у протоколі комісії та засвідчувати його підписами після чого копію протоколу передавати до відділення обліку особового складу штабу для відпрацювання проєкту наказу командира військової частини;

- начальнику відділення обліку особового складу штабу протягом п`яти робочих днів із моменту ухвалення отримання копії протоколу включити до проєкту наказу командира військової частини про виплату одноразової грошової винагороди.

У подальшому строк дії комісії продовжений наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГ України від 26.08.2025 № 1889.

Таким чином, у спірних правовідносинах, у військовій частині НОМЕР_1 створено спеціальний суб`єкт із дискреційними повноваженнями із розгляду та прийняття рішень щодо виплати військовослужбовцям одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153. Крім того запроваджено відповідний механізм для реалізації прав військовослужбовців, який передбачає розгляд Комісією переліку документів на підставі рапорту військовослужбовця, за наслідками якого комісія приймає індивідуальний акт у формі протоколу.

Суд встановив, що позивач не звертався до відповідача із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди передбаченої Постановою № 153 та переліком документів, необхідним для розгляду спірного питання, що унеможливило розгляд комісією відповідача по призначенню виплат одноразової грошової винагороди документів та прийняття рішення щодо наявності/відсутності правових підстав для виплати спірної винагороди.

З урахуванням зазначеного та беручи до уваги, що Комісія відповідача не здійснювала розгляд документів та не приймала рішення щодо наявності/відсутності правових підстав для виплати позивачу спірної винагороди, суд доходить висновку про передчасність позовних вимог та, як наслідок про необхідність відмови у їх задоволенні.

Суд також враховує інші аргументи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 );

2) відповідач – Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 27.04.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК