Суд: Полтавський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на доходи фізичних осіб
Дата: 20 квітня 2026 р.
Справа: №440/42/26
Суддя: А.Б. Головко
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/42/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання – Гаврильєва С.С.,
представників позивача – Онисковця М.Ю., Бордусенка Б.С.,
представника відповідача – Полюхович І.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.04.2025 року №37771240207, №37773240207, №37792240207, №37781240207, №37777240207.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що не згодна з висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 22666/Ж5/26-15-24-02-07/3755010628 від 19.03.2025 року про заниження нею суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки акт перевірки не містить посилань на належні доказі в підтвердження отримання нею будь - якого доходу протягом 2020 - 2022 років.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/42/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до наявної податкової інформації платником податків – фізичною особою ОСОБА_1 протягом 2021-2022 років отримано доходи з джерел за межами України на загальну суму 3 182 197,60 грн., які підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2021 та 2022 роки відповідно.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у заявах по суті справи.
Заслухавши вступне слово учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно з інформацією, яка надійшла до Головного управління ДПС у м. Києві від Державної податкової служби України листом за №27331/7/99-00-24-04-03-07 від 02.10.2024 року (вх. ГУ ДПС у м. Києві №13129/8 від 02.10.2024 року), яку отримано від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, у порядку передбаченому Конвенцією між урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993 (далі – Конвенція) щодо одержаних доходів фізичними особами – резидентами України на користь платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 надійшли грошові перекази на загальну суму 87274,00 дол. США.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі пп. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України за реєстрацією місця проживання ОСОБА_1 було направлено лист-запит від 07.10.2024 року №35505/Ж12/26-15-24-02-08-09 про надання пояснень та документів на підтвердження отримання вказаного доходу та інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Даний запит 08.10.2024 року направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника: АДРЕСА_1 .
Рекомендований лист повернувся до Головного управління ДПС у Києві з відміткою відділення зв`язку 28.10.2024 року.
На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, 78.1.2 п.78.1 ст. 78 та ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у м.Києві прийнято наказ від 22.01.2025 року №391-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року.
За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м.Києві складений акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 22666/Ж5/26-15-24-02-07/3755010628 від 19.03.2025 року та встановлено порушення:
- п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 179.1 ст. 179 розділу ІV Кодексу, з урахуванням п.п. 49.18.4 п. 49.18, п. 49.2 ст. 49 Кодексу, а саме, не подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2021, 2022 роки до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві;
- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п.п. «а» п. 176.1 п. 176 Кодексу, не надано документів пов`язаних з предметом перевірки для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу в тому числі книгу обліку доходів і витрат;
- п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу, з урахуванням вимог п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170, до пп. «б» п. 171.2 ст. 171 Кодексу, а саме, не задекларовано іноземний дохід за створення контенту на платформі OnlyFans, що підлягає оподаткуванню на загальну суму – 3 182 197,60 грн., в тому числі, в 2021р. – 27 278,20 грн., в 2022р. – 3 154 919,40 грн., та, відповідно, занижено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму – 572 795,57 грн., в тому числі в 2021 р. – 4 910,08 грн., в 2022 р. – 567 885,49 грн.
- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень Кодексу, а саме, не задекларовано іноземний дохід за створення контенту на платформі OnlyFans, що підлягає оподаткуванню на загальну суму – 3 182 197,60 грн., в тому числі в 2021р. – 27 278,20 грн., в 2022р. – 3 154 919,40 грн., та відповідно занижено зобов`язання з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму – 47 732,96 грн., в тому числі в 2021р. – 409,17 грн., в 2022р. – 47 323,79 грн.
- п.п. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 Кодексу, а саме, не надано до податкових органів відповіді та документального підтвердження щодо отриманого іноземного доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans на письмовий запит про надання інформації.
24.04.2025 року на підставі акту перевірки № 22666/Ж5/26-15-24-02-07/3755010628 від 19.03.2025 року Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення №37771240207, №37773240207, №37792240207, №37781240207, №37777240207.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.04.2025 року №37781240207 суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі пп. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України за реєстрацією місця проживання ОСОБА_1 було направлено лист-запит від 07.10.2024 року №35505/Ж12/26-15-24-02-08-09 про надання пояснень та документів на підтвердження отримання вказаного доходу та інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Даний запит 08.10.2024 року направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою платника: АДРЕСА_1 .
Рекомендований лист повернувся до Головного управління ДПС у Києві з відміткою відділення зв`язку 28.10.2024 року.
Оскільки ОСОБА_1 у встановлені строки запитувані документи не подала, вищевказаним податковим повідомленням-рішенням до неї застосовано штрафні санкції на підставі пункту 121.2 статті 121 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити: 1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Згідно з підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків;
4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) виявлено помилку або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, або відповідно до Загального стандарту звітності CRS фінансовим агентом подано звіт про підзвітні рахунки з відомостями про незадокументовані рахунки, або виявлено подання власником рахунку недостовірних відомостей фінансовому агенту;
7) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або укладено на його підставі міжвідомчий договір, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про інше порушення чи невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених Угодою FATCA або Загальним стандартом звітності CRS, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 39-3.6 статті 39-3 цього Кодексу;
8) отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу;
9) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 73.3.2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Підпунктом 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Таким чином, з наведеного слідує, що однією із визначених законом підстав для направлення контролюючим органом платнику податків запиту про надання інформації є те, що за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового законодавства. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити визначені законом підстави для надсилання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, печатку контролюючого органу. Запит про надання інформації направляється за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику). Після отримання такого запиту платник податків протягом 15 робочих днів зобов`язаний надати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження.
Згідно з пунктом 121.2 статті 121 Податкового кодексу України ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов`язку подання інформації.
Позивачем не надано суду доказів подання до податкового органу повідомлення про зміну своєї податкової адреси.
Отже, контролюючим органом доведено порушення позивачем вимог підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України в частині ненадання відповіді на обов`язковий запит податкового органу, що стало підставою для правомірного застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 8000,00 грн.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 24.04.2025 року №37777240207 суд зазначає наступне.
Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 ПК України).
Згідно п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Як слідує з матеріалів справи після призначення перевірки позивача наказом від 22.01.2025 року №391-п на адресу позивача надіслано повідомлення від 23.01.2025 року № 190/26-15-24-02-05 про надання документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, а оскільки відповіді на такий запит не надійшло, то посадові особи Головного управління ДПС у м. Києві склали акти про ненадання документів від 06.03.2025 року № 2078/Ж6/26-15-24-02-07 та від 12.03.2025 року №2365/Ж6/26-15-24-02-07.
Оскільки предметом призначеної наказом від 22.01.2025 року №391-п позапланової документальної невиїзної перевірки позивача були питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, то на виконання такого запиту позивачу необхідно було надати пояснення з відповідними документальними підтвердженнями наявності або відсутності у позивача об`єктів оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за 2020 - 2022 роки, незалежно від наявності або відсутності у позивача запитуваних документів по взаємовідносинам з британським суб`єктом господарювання Fenix International Ltd, чи взагалі від наявності таких відносин.
Ненадання позивачем відповіді на запит Головного управління ДПС у м. Києві на думку суду є порушенням п.85.2 ст.85 ПК України, за яке передбачена відповідальність пунктом 121.1 статті 121 ПК України.
За таких обставин суд вважає правомірним застосування до позивача штрафу на суму 1020,00 грн.
Щодо податкових повідомлень - рішень від 24.04.2025 року №37771240207, №37773240207, №37792240207 суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Нормами статті 79 Податкового кодексу України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Нормами пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлені підстави для проведення документальних позапланових перевірок, серед яких наявні такі підстави, як:
- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1);
- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (підпункт 78.1.2).
Як зазначено в пункті 2.5 акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 22666/Ж5/26-15-24-02-07/3755010628 від 19.03.2025 року при перевірці було використано лист ДПС України №27331/7/99-00-24-04-03-07 від 02.10.2024, згідно якого отримано інформацію від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, у порядку передбаченому Конвенцією між урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна.
При цьому абзацом четвертим підрозділу 1 розділу I Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом Державної податкової служба України від 25.02.2021 року №244 визначено, що акт (довідка) перевірки (разом із додатками) має містити вичерпну інформацію щодо відпрацювання конкретних ризиків у діяльності платника податків із посиланням на фактично перевірені відповідні документи бухгалтерського обліку, первинні документи тощо за відповідний звітний період.
Тобто, в порушення Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом Державної податкової служба України від 25.02.2021 року №244, при проведенні документальної перевірки відповідачем не було використане жодного відповідного первинного документа.
Суд звертає увагу, що відповідач визначив дохід позивача виключно на підставі листа Державної податкової служби України №27331/7/99-00-24-04-03-07 від 02.10.2024 року, відомості з якого він визнав достатніми для висновку про те, що позивач отримувала доходи з джерел за межами України.
Разом з тим, вказаний лист Державної податкової служби України не є первинним документом в розумінні норм Податкового кодексу України, а є засобом листування між податковими органами.
Окрім інформації з листа Державної податкової служби України акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 22666/Ж5/26-15-24-02-07/3755010628 від 19.03.2025 року не містить посилань на документи про фінансово-господарську діяльність позивача, отримані нею доходи і видатки, чи іншу інформацію, що може слугувати підставою до обчислення податків, зборів, платежів, та з якої б достовірно вбачалося порушення позивачем вимог податкового законодавства (виписки банку, договори про надання послуг тощо).
Тобто, висновок в акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 22666/Ж5/26-15-24-02-07/3755010628 від 19.03.2025 року про те, що позивач у 2021-2022 роки отримувала доходи з джерел за межами України, які підлягають оподаткуванню не ґрунтується на належних, достовірних та достатніх доказах.
Суд звертає увагу на те, що згідно з листом Державної податкової служби України від 02.10.2024 року №27331/7/99-00-24-04-03-07 інформація наведена в ньому надається для відпрацювання, та у випадку підтвердження фактів порушень вимог законодавства, контроль, за додержанням якого покладено на органи ДПС, невиконання ними податкового обов`язку щодо декларування одержаних доходів та сплати належних сум податків і зборів до бюджету - вжити заходів щодо проведення документальних перевірок таких платників.
З урахуванням викладеного, у відповідача відсутні будь-які належні документальні підтвердження отримання позивачем доходів, отримання яких призводить до необхідності подання декларацій про майновий стан та доходи, сплати відповідних податків і зборів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 24.04.2025 року №37771240207, №37773240207, №37792240207 прийняті відповідачем без урахування всіх обставин справи, необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 7746,78 грн.
Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 42000, 00 грн., суд зазначає наступне.
За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
У цій справі до її матеріалів на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу долучені копії: договору про надання правничої допомоги №0312/25 від 03.12.2025 року; додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги; рахунку на оплату; платіжної інструкції; ордеру.
Суд при вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, враховуючи наведені обставини, категорію справи, а також зміст, якість та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт та наданих послуг, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, враховуючи час, необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), зазначених у акті виконаних робіт; співмірність послуг категорії складності справи (яка не характеризується наявністю виключної правової проблеми та/або значним суспільним інтересом до її розгляду); напрацювання судами України сталої судової практики з питання розгляду подібних справ, суд доходить висновку, що сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м.Києві у розмірі 42000,00 грн., є завищеною щодо іншої сторони спору, а тому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У Х В А Л И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.04.2025 року №37771240207, №37773240207, №37792240207.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7746,78 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28 квітня 2026 року.
Головуючий суддя А.Б. Головко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua