Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №380/1718/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 рокусправа № 380/1718/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

у с т а н о в и в :

Військова частина НОМЕР_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

стягнути з відповідача збитки завдані державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 23456,44 грн.

Позиція позивача обґрунтована тим, що відповідач у період проходження служби за мобілізацією самовільно залишив місце служби 30.07.2024, що стало підставою для призупинення йому військової служби та зняття з усіх видів забезпечення. Через те, що грошове забезпечення за липень та серпень 2024 року було виплачено наперед у повному обсязі, виникла переплата за період фактичної відсутності особи на службі в розмірі 23 456,44 грн. Позивач наголошує, що ці кошти є безпідставно набутим майном у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки правова підстава для їх утримання відпала. При цьому положення статті 1215 ЦК України щодо неповернення заробітної плати не можуть бути застосовані, оскільки виплата відбулася внаслідок недобросовісної поведінки набувача, що виявилася у вчиненні кримінального правопорушення (самовільного залишення частини) та фактичному невиконанні військового обов`язку. Військова частина також просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на об`єктивні перешкоди, зумовлені воєнним станом, постійними обстрілами та залученням юридичного персоналу до заходів оборони.

Ухвалою від 06.02.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

На адресу суду від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали (вх.№10142 від 09.02.2026).

Ухвалою від 16.02.2026 відкрите спрощене провадження без виклику сторін.

Ухвала про відкриття провадження надіслана судом на адресу відповідача, внесену до ЄДДР : АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулось до суду із відміткою «вручено особисто».

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 (далі – Відповідач) проходив військову службу по мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 , Позивач).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.11.2022 №612-ОС «Про особовий склад» зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , з 23.11.2022.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.08.2024 №1154-ОС солдата ОСОБА_1 знято зі всіх видів забезпечення з 30.07.24 року.

До моменту призупинення військової служби, виплати всіх видів забезпечення, Відповідачу було нараховано та виплачено грошове забезпечення за повні місяці липень і серпень 2024 року в розмірі 29 693,52 грн., яке він отримав на картковий рахунок. Розрахунковий лист Відповідача за липень та серпень 2024 року додаються.

Таким чином переплата грошового забезпечення Відповідачу становить 2 дні (31 день – 30 днів) за липень, та 31 день за серпень, тому сума заборгованості перед ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) становить – 23 456,44 грн.

Представник позивача, вважаючи, що відповідач без наявних правових підстав отримав 23456,44 грн грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом з метою стягнення переплати грошового забезпечення.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XI).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Відповідно до п.12 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, у період перебування військовослужбовця за ним зберігається виплата грошового забезпечення.

Водночас, згідно з п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.08.2024 №1154-ОС солдата ОСОБА_1 знято зі всіх видів забезпечення з 30.07.24 року.

Відповідно до Розрахунку заявленої до стягнення суми збитків із зазначенням кількості днів та складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , складеної головним бухгалтером в/ч НОМЕР_1 переплата грошового забезпечення за липень – серпень 2025 року становить 23456,44 грн.

Враховуючи, що відповідач самовільно залишив розташування військової частини та був відсутній на службі у в/ч НОМЕР_1 , суд вважає, що на підставі п.15 Порядку №260 відповідач не мав права на виплату грошового забезпечення за час відсутності відповідача на службі без поважних причин.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).

Згідно з ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі змістом цієї норми, зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Так не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Оскільки відповідач самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та був відсутній на військовій службі, суд вважає, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно та за липень-серпень 2025 року безпідставно отримав грошове забезпечення на суму 23456,44 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 безпідставно набутих ним коштів під час фактичного невиконання обов`язків військової служби.

Відповідно до ст.72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

1.Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )- задовольнити повністю.

2.Стягнути з відповідача збитки завдані державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 23456,44 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна