Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №380/1106/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 рокусправа № 380/1106/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 24 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №651/975 від 18.12.2025, в частині призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі половини від 2271000 грн (1135500 грн) після смерті батька - солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , 1965 року народження;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як доньці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у розмірі 1/2 (половини) одноразової грошової допомоги – 7500000 (сім мільйонів п`ятсот тисяч) гривень, виходячи із загальної суми 15000000 гривень, з урахуванням вже проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 боронив Батьківщину з 2014 року, як під час антитерористичної операції у лавах НОМЕР_2 окремої механізованої бригади імені Короля Данила, так і під час повномасштабного вторгнення в Україну військ російської федерації у складі НОМЕР_3 окремої механізованої бригади територіальної оборони ЗСУ. Зокрема, з квітня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією, перебуваючи на території Донецької, Луганської областей, а також на території Курилівської ОТГ с. Кругляківка Харківської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер в результаті нещасного випадку. З 08.01.2024 виключений зі списків особового складу військової частини наказом командира ВЧ НОМЕР_1 № 24 від 24.01.2024.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 вирішено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 виплатити позивачці та дружині померлого ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024 в сумі 2271000 грн у рівних частках. Однак оскільки за висновком 16 Регіональної ВЛК (м. Львів) від 11.08.2025 захворювання, яке призвело до смерті солдата почалося під час безпосередньої його участі у бойових діях та пов`язане із захистом Батьківщини, позивач вважає, що виплата їй та ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 має бути здійснена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі 15000000 грн у рівних частках.

Ухвалою суду від 27.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачка у встановлені строки недоліки позовної заяви усунула належним чином.

Ухвалою суду від 06.02.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві. Постанова № 168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15000000 грн розміру одноразової допомоги згідно з пунктом 2 Постанови № 168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Аналіз норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 свідчить про те, що Постанова №168 містить звужений перелік для виплати допомоги у збільшеному розмірі, оскільки розмір допомоги у сумі 15000000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках. Такий розмір допомоги покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців. Однак серед долучених документів немає доказів отримання ОСОБА_2 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть. Натомість згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 08.01.2024 № 5 причиною смерті ОСОБА_2 послужили: a) набряк-набухання головного мозку; б) цереброваскулярна хвороба: гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом.

Позивач подала відповідь на відзив у якому наголосила на пріоритетності норм Закону №2011-XII над Постановою КМУ №168 та недопустимості звуження прав позивача підзаконним актом. Смерть настала на 18 день з моменту перебування позивача у зоні бойових дій, що дозволило ВЛК встановити причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті, саме у формулюванні «пов`язане із захистом Батьківщини». Тобто, гострий стан був спровокований виконанням бойових завдань. Вважає, що дійсна воля законодавця спрямована на соціальний захист родин загиблих та проявляється, зокрема, у внесенні змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 16.04.2024, згідно з якими пункт 3 статті 16-2 викладено в новій редакції: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень». Звернула увагу суду, що позивач не оспорює право іншої особи ( ОСОБА_3 ) на отримання належної їй частки одноразової грошової допомоги та не має на меті звузити чи позбавити її права. Метою позову є виключно захист індивідуального, гарантованого державою права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі.

Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.03.2026 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачки ОСОБА_3 .

Третя особа належним чином повідомлена про розгляд справи за правилами спрощеного провадження, що підтверджуєтьcя рекомендованим повідомленням про вручення за ШКІ № R068086497097. Правом подати на адресу суду пояснення не скористалась.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_2 , згідно з довідкою командира ВЧ польова пошта НОМЕР_4 від 03.04.2015, в період з 06.02.2015 по 20.02.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області.

Згідно з довідкою командира ВЧ НОМЕР_1 , виданою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Донецької, Луганської областей, а також Харківської області, Курилівській СОТГ, с. Кругляківка. Довідка видана на підставі наказів командира ВЧ НОМЕР_1 , бойових розпоряджень командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », бойових розпоряджень Головнокомандувача ЗСУ, бойових розпоряджень ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », журналу бойових дій.

Згідно з Довідкою командира ВЧ НОМЕР_1 від 30.08.2024 солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 28.04.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 22.09.2023 та з 11.10.2022 по 20.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях, Миколаївської міської територіальної громади, с. Рай-Олександрівка та Харківської області, Курилівської сільської ОТГ, с. Кругляківка.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №5 від 08.01.2024 смерть ОСОБА_2 настала у стаціонарі; причина смерті - захворювання: набряк-набухання головного мозку; цереброваскулярна хвороба: гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.01.2024 №2-ОД спеціальне розслідування завершено; вважати нещасний випадок – смерть солдата ОСОБА_2 таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.01.2024 солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу.

ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_1 (дочка померлого) у вересні 2025 року звернулися з заявами на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) солдата ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 №651/975, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, вирішено виплатити ОСОБА_3 дружині та ОСОБА_1 дочці померлого кошти у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерті (2024), в сумі 2271000 грн, у рівних частках кожній.

Згідно з протоколом засідання штатної ВЛК №2025-0811-1640-4178-7 від 11.08.2025 солдат ОСОБА_2 мобілізований до Збройних Сил України з 25.02.2022; перебував на фронті з 28.04.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 22.09.2023 та з 11.10.2022 по 20.12.2023; знаходився на лікуванні у військовому лікувальному закладі; звільнений із Збройних Сил 08.01.2024 у зв`язку зі смертю. Причина смерті: цереброваскулярна хвороба: гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Набряк-набухання головного мозку. Постановлено: захворювання солдата ОСОБА_2 , яке послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 – «ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».

Вважаючи розмір виплати одноразової грошової допомоги протиправним, у зв`язку з неправильним тлумаченням відповідачем законодавства, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою Міністерства оборони України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168, членам сім`ї військовослужбовця, оскільки законодавством не передбачено такої підстави для виплати цієї допомоги членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, як загибель (смерть) внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина 1). Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (частина 2).

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Нормами статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Статтею 41 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовців гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Підпунктом “а” пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

- 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

- 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII).

Відповідно до частини 1 статті 163 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (далі – Порядок № 975).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби

Відповідно до приписів пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Постанова № 168), пунктом 2 якої встановлено, сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Абзацом 6 пункту 2 Постанови № 168 передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Таким чином Постанова № 168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15000000 грн розміру одноразової допомоги згідно з пунктом 2 Постанови № 168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі системного аналізу законодавства слід зробити висновок, що на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у сумі 15000000 грн, з чим погоджується і відповідач у відзиві.

З цього приводу слід звернути увагу на те, що відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавець визначає рівнозначними умови виплати одноразової грошової допомоги у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби та смерті внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Закон № 2011-XII є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили щодо Постанови № 168. Постанова № 168, як підзаконний акт, покликана встановити розмір виплати у період дії воєнного стану, проте вона не може звужувати обсяг соціальних гарантій або встановлювати дискримінаційні фільтри, не передбачені базовим Законом.

Тому, суд погоджується з доводами позивача, який вважає помилковими висновки відповідача про обґрунтованість звуження постановою Кабінету Міністрів України підстав для виплати 15000000 грн з причин встановлення такого розміру лише на період воєнного стану та у чітко визначених випадках.

З позиції суду, відмова у виплаті збільшеного розміру одноразової грошової допомоги виключно через медичну класифікацію патогенезу смерті (гостре захворювання замість механічного поранення), за наявності висновку ВЛК про пов`язаність смерті із захистом Батьківщини, є прямим звуженням прав Позивача.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 24.09.2025 у справі № 620/10029/24, відступивши від попередніх неоднозначних та суперечливих висновків Верховного Суду з даного питання. На думку суду, саме Постанова № 168 застосовується до випадків смерті військовослужбовця в період воєнного стану, охоплюючи смерть від захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Справу передано на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

Твердження Відповідача про те, що військовослужбовець «помер природною смертю внаслідок захворювання», є таким, що ігнорує фактичні обставини справи, хронологію подій та медичну природу причини смерті. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №5 від 08.01.2024, причиною смерті стало гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом (інсульт) та набряк-набухання головного мозку. Зазначений діагноз не є хронічною хворобою, що поступово розвивалася в тилових умовах. Це гострий, критичний стан, який є прямим фізіологічним наслідком надмірного фізичного виснаження, тривалого психоемоційного перенапруження, акустичних впливів та стресу, невід`ємно пов`язаних із перебуванням на лінії зіткнення.

Той факт, що військово-лікарська комісія встановила причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті, саме у формулюванні «пов`язане із захистом Батьківщини» доводить, що цей гострий стан спровокований виконанням бойових завдань. За таких обставин, позиція Відповідача є такою, що суперечить меті соціального захисту родин загиблих захисників.

Відповідач цей факт до уваги не взяв, як і те, що ще 20.12.2023 військовослужбовець перебував на фронті та брав безпосередню участь у бойових діях, а смерть внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, настала вже 07.01.2024.

Хибність звуженого трактування відповідачем Постанови № 168 та не врахування положень Закону № 2011-ХІІ підтверджується послідовними діями самого законодавця. Адже 16.04.2024 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким пункт 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції, а саме: "Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень».

У такий спосіб нормотворець підтвердив, що ключовою умовою для виплати 15000000 грн є причинний зв`язок смерті з виконанням обов`язків військової служби (захистом Батьківщини).

Слід наголосити, що згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 08.01.2024 № 5 причиною смерті ОСОБА_2 послужили: a) набряк-набухання головного мозку; б) цереброваскулярна хвороба: гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 почалося під час безпосередньої участі у бойових діях та пов`язане із захистом Батьківщини.

Отже, абзац 1 пункту 2 Постанови № 168 повністю кореспондує пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII, а недосконалість формулювань урядової постанови не може тлумачитися на шкоду родині померлого захисника.

З врахуванням викладеного, рішення відповідача про призначення одноразової грошової допомоги позивачу у сумі 1135500 грн (половину від повної суми 2271000 грн) слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо інших покликань сторін суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші аргументи сторін на оцінку доказів у справі не впливають та висновків суду не змінюють.

Щодо способу захисту прав позивача слід зазначити, що згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Повноваження суду при вирішенні справи регламентовано статтею 245 КАС України, згідно з якою при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (частина 1).

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (частина 2).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина 4).

Обираючи спосіб відновлення порушеного права, суд виходить з того, що він має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторно звертатися до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд повинен відновити порушене право та зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, якщо попереднє визнано неправомірним, підстави необґрунтованими, а інших підстав для прийняття такого рішення не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов?язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як доньці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у сумі 7500000 грн (1/2 від загальної суми 15000000 грн), з урахуванням вже проведених виплат.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про незаконність рішення відповідача та обґрунтованість позовних вимог. Тому, позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання цього позову, судовий збір з відповідача стягувати не слід.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 24 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 651/975 від 18.12.2025, в частині призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 1135500 грн (половини від загальної суми 2271000 грн).

3. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII в сумі 7500000 (сім мільйонів п`ятсот тисяч) грн (половини від загальної суми 15000000 грн), з урахуванням проведених виплат.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач: Міністерство оборони України (03168 м. Київ пр-т Повітряних Сил, 6; ЄДРПОУ 00034022)

Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 )

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Качур Р.П.