Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №320/52962/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Київ № 320/52962/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії з 20.09.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити виплату пенсії з моменту звернення з 20.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовили у поновленні пенсії з 20.09.2024. Позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою суду від 20.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач відзив до суду не надав, ухвала про відкриття провадження із пропозицією подати відзив доставлена до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» 21.11.2024.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 01.03.2019 виплату пенсії позивачу припинено у зв`язку із працевлаштуванням на посаду по спеціальності, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

20.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати пенсії.

09.10.2024 відповідач листом повідомив про припинення виплати пенсії з 01.03.2019 у зв`язку із працевлаштуванням на посаду по спеціальності, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Позивач не погоджується із припиненням виплати пенсії та вважає що після 11.10.2017 особи, які працюють на посадах віднесених до вислуги років вважаються як звичайна робота, яка не дає право на призначення пенсії за вислугу років, тому виплата пенсії підлягає поновленню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV) та Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ).

За правилами статті 7 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Як встановлено судом, позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону №1788 та згідно із записами трудової книжки станом на дату припинення виплати пенсії з 01.03.2019 та на дату звернення із заявою до відповідача від 20.09.2024 позивач працевлаштований на роботу, яка дає право йому на призначений вид пенсії.

Враховуючи зазначене, припинення виплати пенсії було правомірним і підстави для задоволення позову відсутні.

Посилання позивача на пункт 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV суд відхиляє, оскільки ці зміни визначають умови призначення пенсії за вислугу років особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Ця норма не змінює та не скасовує положень статті 7 Закону №1788-ХІІ.

Обґрунтування позивача із посиланням на Постанову Верховного Суду від 27.02.2022 № 440/1286/20 суд також відхиляє, оскільки предмет спору у згаданій справі та справі, яка є предметом розгляду, не є тотожними, як і правові висновки не стосуються предмета цього спору.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.