Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №200/1300/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Справа№200/1300/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , Поштова адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 в особі НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 в особі НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави агресора за період з 17 квітня 2024 року по 31.12.2024 року, з 01.02.2025 року по 30.06.2025 року, з 18.09.2025 року по 06.11.2025 року;

- зобов`язати НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за період з 17 квітня 2024 року по 31.12.2024 року, з 01.02.2025 року по 30.06.2025 року, з 18.09.2025 року по 06.11.2025 року та 07.11.2025 року по 12.02.2026 року.

Ухвалою суду від 6 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що безперервно перебуває на бойових позиціях з 17 квітня 2024 року по теперішній час, виконуючи бойові (спеціальні) завдання на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій відповідно до наказів та розпоряджень командування. Характер його службових обов`язків упродовж усього цього часу залишається незмінним і відповідає умовам, визначеним пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у редакції постанови КМУ від 12.04.2024 №419. Зазначена норма передбачає право військовослужбовця на отримання одноразової винагороди в розмірі 70 000 грн за кожні сумарно обчислені 30 днів виконання завдань у межах першого ешелону оборони до ротного опорного пункту включно. Попри це, за весь період його служби йому було нараховано та виплачено одноразову винагороду лише за три періоди, а саме, з 01.01.2025 по 30.01.2025 року, з 01.07.2025 по 30.07.2025 року, з 31.07.2025 по 31.07.2025 року, з 01.08.2025 по 28.08.2025 року, 17.09.2025 по 17.09.2025 року. За інші проміжки часу, упродовж яких він виконував ті самі завдання у тих самих умовах, винагорода не виплачувалася. Така вибірковість суперечить принципам законності, пропорційності та рівності, закріпленим у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, а також порушує його право на оплату праці, гарантоване статтею 43 Конституції України та статтями 9, 92 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Наголошує, що за змістом пункту 8 Особливостей обов`язковими документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є також рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях (спеціальних) завдань або заходах, у виконанні бойових , періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Саме з урахуванням відомостей з указаних рапортів видаються накази про виплату винагород, у тому числі спірної в цій справі одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень. Зазначає, що позивач помиляється з тлумаченням понять «ведення бойових дій» та «перебування в певному ешелоні оборони».

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , з 17 квітня 2024 року по теперішній час проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ).

Як зазначає, позивач у позовній заяві, починаючи з 17 квітня 2024 року по теперішній час він безпосередньо виконує бойові (спеціальні) завдання у зоні бойових дій — у межах Харківської області, перебуває на позиціях поблизу державного кордону України на відстані приблизно 850 метрів від переднього краю (лінії бойового зіткнення з противником). Розташування позицій («850 м від лінії зіткнення) і характер виконуваних завдань відповідають критеріям першого ешелону оборони (до ротного опорного пункту включно) та підпадають під ознаки виконання бойових (спеціальних) завдань у сенсі абз. 2 п. 1 Постанови КМУ №168 у редакції Постанови № 419.

Одноразова грошова винагорода в розмірі 70000 гривень позивачу була нарахована та виплачена із врахуванням до 30 сумарно обчислених днів періодів з 01.01.2025 по 30.01.2025, з 01.07.2025 по 30.07.2025, з 31.07.2025 по 17.09.2025, що підтверджується витягами з наказів про виплати від 09.03.2025 року № 267-ОС, від 19.08.2025 року №1000 та від 17.10.2025 №Ю95-ОС та особовими картками грошового забезпечення позивача. За інші періоди не виплачувалася. Дані обставини не є спірними між сторонами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Згідно з вказаною нормою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закону України “Про Державну прикордонну службу України”.

Згідно з ч.1 цього Закону, на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України “Про Державну прикордонну службу України”, до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває в дійсний час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова №168).

Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 419 від 12.04.2024 року, установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1311 у Постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, зокрема в абзаці другому пункту 1-1 після слів: в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора доповнено словами: на території держави-агресора, а слова на території противника замінено словами: на території держави-агресора.

Згідно з п. 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 Постанови № 168 передбачено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

05.09.2023 року набув чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, яким затверджені Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (надалі - Наказ №726, Особливості виплати додаткової винагороди № 726).

Відповідно до пп. 4 п. 2 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбачено, що на період воєнного стану виплачуються: одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень військовослужбовцям у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

У пункті 8 Особливостей виплати додаткової винагороди № 726 зазначено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 9 Особливостей виплати додаткової винагороди № 726 передбачено, що облік військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, здійснюється з урахуванням кількості сумарно обчислених днів виконання таких завдань. Результати такого обліку вносяться до відомості обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань для встановлення одноразової винагороди військовослужбовцям за формою, наведеною в додатку 1 до цих Особливостей.

Також згідно з п. 11 Особливостей виплати додаткової винагороди № 726 установлено, що виплата винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби (навчання), а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.

Накази про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, видаються щомісяця до 8 числа.

У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.

Пунктом 12 Особливостей № 726 визначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України

Отже, згідно з п.1-1 Постанови № 168 передбачено, що військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

При цьому, механізм виплати вказаної додаткової одноразової винагороди, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та відповідних заходів, у межах спірних правовідносин, урегульовано Особливостями виплати додаткової винагороди № 726.

Як зазначено вище, пунктом 8 указаних Особливостей визначені документи, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, до яких належить, зокрема, рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь “кожного” військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей.

Саме з урахуванням відомостей в указаних рапортах начальника (командира) підрозділу видаються накази про виплату винагород, у тому числі спірної в цій справі одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відповідні рапорти про участь позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 Особливостей виплати додаткової винагороди № 726, а також відсутні бойові накази (бойові розпорядження).

На підставі наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахована та виплачена одноразова винагорода в розмірі 70000 за три періоди по 30 сумарно обчислених днів виконання бойових завдань, видання наказів про ненарахування одноразової грошової винагороди не передбачено нормативними документами. Факти виконання бойових(спеціальних) завдань зафіксовано у журналах бойових дій. Одноразова грошова винагорода в розмірі 70000 гривень позивачу була нарахована та виплачена із врахуванням до 30 сумарно обчислених днів періодів з 01.01.2025 по 30.01.2025, з 01.07.2025 по 30.07.2025, з 31.07.2025 по 17.09.2025. Факт відсутності рапортів від командування за інші періоди, вказує, що позивачем не виконувались бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником, які саме і дають підстави для виплати додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у виконанні бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 Особливостей виплати додаткової винагороди № 726, у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 70000 гривень.

Крім того, суд зазначає, що будь-яких доказів та документального підтвердження виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави - агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника не надано.

Наказ № 726 чітко регламентує, що додаткова винагорода виплачується за виконання конкретних бойових (спеціальних) завдань, що документально підтверджуються. У ситуації, коли позивач перебував у складі підрозділу, але конкретні бойові (спеціальні) завдання ним особисто не виконувались, підстави для нарахування виплати відсутні.

Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем невідповідності дій військової частини НОМЕР_2 під час нарахування і виплати додаткової винагороди передбаченої п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року саме в розмірі 700000,00 грн. критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , Поштова адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 в особі НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (адреса АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 28 квітня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар