Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №140/16769/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16769/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною відмови у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; зобов`язання звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Зазначає, що бабуся позивача – ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ № 507700 від 04.12.2023 на підставі якого потребує постійного стороннього догляду.

У зв`язку з цим позивач 24.11.2025 подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 14 пункту 3 частини 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» з долучення копій документів, які підтверджують право на звільнення зі служби.

Листом від 09.12.2025 №1458/14905 військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідь, згідно з статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Наданими документами наявність зазначених обставин не підтверджено.

Позивач вважаючи таку відмову у звільненні з військової служби протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.32).

У відзиві на позовну від 20.01.2026 представник відповідача проти позову заперечив з наступних підстав (а.с.36-64).

Вказав, що поданими разом із рапортом документами не підтверджено факт відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення ОСОБА_2 , які можуть здійснювати за нею постійний догляд.

Зокрема, зазначив, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами не долучив жодного документу, який би спростовував відсутність у ОСОБА_2 чоловіка, братів та сестер, інших дітей, онуків. Більше того, з доданих до рапорту на звільнення з військової служби документів вбачається, що у ОСОБА_2 є двоє повнолітній дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які мають змогу здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю.

Військова частина НОМЕР_1 надала оцінку свідоцтву про смерть, яким засвідчено смерть ОСОБА_5 – чоловіка ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Поряд з тим, на думу представника відповідача, сторона позивача помилково прийшла до висновку, що свідоцтво про смерть чоловіка, який помер 14 років тому, надає інформацію про актуальний сімейний стан ОСОБА_2 (тобто, чи перебуває вона у шлюбі на даний час, чи ні). Така інформація міститься у Державному реєстру актів цивільного стану та яку можливо отримати у формі витягу.

Окремо зауважив, що серед поданих позивачем документів разом з рапортом на звільнення з військової служби, наявна інформація про членів першого ступеня споріднення ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Військова частина НОМЕР_1 взяла до уваги, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 встановлено статус осіб з інвалідністю. Поряд з тим, як зазначалось вище, позивач не надав жодного документа, який би стверджував, що такі особи не можуть здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю. Позивач надав щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_4 довідки до акту огляду МСЕК, якими їм визначено статус особи з інвалідністю. Однак, у вказаних довідках відсутні записи про потребу вказаних осіб у постійному догляді.

Тобто, на переконання представника відповідача, у ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є прямий обов`язок здійснювати догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , при цьому відсутні правові підстави, які б це унеможливлювали. Тобто, дана обставина взагалі виключає можливість звільнення позивача з військової служби з підстави, визначеної абзацом 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наголосив, що військова частина не має обов`язку збору інформації про членів сім`ї будь-якого військовослужбовця, а також не має повноважень витребовувати таку інформацію у органах державної влади та місцевого самоврядування.

Крім того зазначив, що позовна вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби задоволенню не підлягає, оскільки це є дискреційним повноваженням військової частини.

Враховуючи викладене, просив у задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач з 03.10.2025 проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №3823 від 03.11.2025, виданою В/ч НОМЕР_1 тавійськовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с.14-15).

24.11.2025 позивач на ім`я командира роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 звернувся з рапортом стосовно звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю бабусі – ОСОБА_2 особи з інвалідністю І групи (а.с.43).

До рапорту на підтвердження наявності обставини звільнення з військової служби позивач долучив такі документи: копія паспорту та ІПН ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія паспорту та ІПН ОСОБА_2 ; копія довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №507700; копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ; копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ; копія паспорту та ІПН ОСОБА_7 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 ; копія довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №979441; копія паспорту та ІПН ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копія довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №655918; копія довідки про отримання допомоги №479 від 17.03.2025; копія довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні; копія акту обстеження сімейного стану ОСОБА_1 №7/11008 від 03.07.2025 (а.с.16-28).

За результатами розгляду рапорту В/ч НОМЕР_1 листом від 09.12.2025 №1458/14905 повідомила про те, що наданими документами не підтверджено наявність обставин зазначених в статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с.42).

Вважаючи протиправною відмову відповідача у погодженні рапорту позивача від 24.11.2025 про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частинами першою, сьомою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За приписами частин першої, другої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024. Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходить службу та перебуває на грошовому забезпеченні у В/ч НОМЕР_1 .

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.

Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі того, що наявна необхідність постійного догляду за бабусею, особою з інвалідністю І групи. Однак у задоволенні вказаного рапорту було відмовлено у зв`язку з тим, що наданими позивачем документами не підтверджено наявність вказаних обставин про відсутність інших членів сім`ї, які могли б здійснювати догляд.

Враховуючи те, що предметом оскарження у справі є відмова В/ч НОМЕР_1 в погодженні рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби, в межах розгляду цієї справи потребує дослідження питання достатності наданих позивачем доказів на підтвердження наявності у нього права на звільнення зі служби на підставі абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Як встановлено судом, позивач разом з рапортом надав відповідачу такі документи: копія паспорту та ІПН ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія паспорту та ІПН ОСОБА_2 ; копія довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №507700; копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ; копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ; копія паспорту та ІПН ОСОБА_7 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_8 ; копія довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №979441; копія паспорту та ІПН ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копія довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №655918; копія довідки про отримання допомоги №479 від 17.03.2025; копія довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні; копія акту обстеження сімейного стану ОСОБА_1 №7/11008 від 03.07.2025 (а.с.16-28).

При дослідженні вказаних документів, які перебували на розгляді у відповідача, судом з`ясовано, зокрема, наступне.

З інформації про зареєстрованих осіб у житловому будинку, виданої відповідно до відомостей Реєстру територіальної громади міста Миколаєва за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання таких осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с.19).

Як слідує з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , бабуся позивача ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) 07.09.1957 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 (а.с.21). В той же час відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.22).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ОСОБА_8 ( ОСОБА_3 ) є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (а.с.23 зворот).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання (а.с.24).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (а.с.26 зворот).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання (а.с.27).

ОСОБА_2 (бабуся позивача) згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №507700 має І групу інвалідності (підгрупа Б) внаслідок загального захворювання з урахуванням ОРА безстроково (а.с.17 зворот). Зазначено, що вона потребує постійного стороннього догляду.

Разом з тим, відповідно до акта обстеження сімейного стану військовослужбовця від 03.07.2025 №7/11008 судом встановлено, що відповідно до довідки про отримання допомоги №479 від 17.03.2025, виданої Управлінням соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку у відділі соціальних допомог та послуг управління соціальних виплат і компенсацій району департаменту праці та соціального захисту населення та отримує компенсацію фізичним особам , які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до постанови №859 від 23.09.2020 «Деякі питання призначення і виплати компенсацій фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі». Допомогу призначено на період з 01.02.2025 по 31.01.2026.

Крім того з вищезгаданого акта вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є родичами першого ступеня споріднення, та хоча вони мають інвалідність ІІІ групи, наголошено, що відсутні відомості, що останні самі потребують постійного догляду за висновками медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с.19-20).

Таким чином спірним питанням у цій справі є наявність такої умови як відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або те, що інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Слід зауважити, що обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в 51 статті Конституції України. Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України право на утримання виникає за умови, якщо батьки: є непрацездатними. Непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону (абзац сімнадцятий статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Як зазначено в підпункт г пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Тобто, вказану норму слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об`єктивну неможливість виконання такими членами сім`ї, зокрема першого ступеня споріднення обов`язків по здійсненню постійного догляду за особою, з певних об`єктивно існуючих причин.

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що в особи з інвалідністю ОСОБА_2 наявні члени сім`ї першого ступеня споріднення, а саме: донька ОСОБА_3 , та син ОСОБА_4 , яким встановлено ІІІ групу інвалідності (відомості про потребу у постійному догляді у довідках МСЕК відсутні).

При цьому, суд зауважує, що сам по собі факт встановлення особі першого ступеня споріднення інвалідності ІІІ групи без визначення потреби у постійному догляді не є підставою для висновку про неможливість здійснення такою особою догляду за особою з інвалідністю I або II групи, у розумінні п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що члени сім`ї першого ступеня споріднення особи з інвалідністю самі потребують постійного стороннього догляду, що мало бути підтверджено відповідним висновком медико-соціальної комісії або лікарського-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, повертаючись до відмови відповідача у задоволенні рапорту позивача щодо звільнення з військової служби такий вказав, то суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що донька та син ОСОБА_2 , особи з І групою інвалідності, не можуть здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю з об`єктивних причин, потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд критично оцінює наведені позивачем доводи щодо неможливості здійснення догляду іншими членами сім`ї першого ступеня споріднення, оскільки подані на їх підтвердження обставини не свідчать про об`єктивну та документально підтверджену неможливість такого догляду у розумінні вимог закону.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що при зверненні з рапортом про звільнення з військової служби, та при звернені до суду з відповідним позовом, позивач не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що інші члени сім`ї ОСОБА_2 (як особи з інвалідністю І групи, яка потребує постійного догляду), окрім позивача, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, мають об`єктивну неможливість такий догляд здійснювати.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Крім того, зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).

Суддя А.Я. Ксензюк