Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №140/697/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/697/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач2, в/ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , як про особу, яка перебуває у статусі військовозобов`язаного;

зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 згідно паперового військово-облікового документа;

визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.12.2025 №401 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в особливий період для проходження військової служби;

зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.04.2004 позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку при ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі гр. 1 ст. 59Б Розкладу хвороб, що підтверджується записом у Тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 12.08.2019 у графі 9. У графі 14 вказаного тимчасового посвідчення військовозобов`язаного міститься запис про те, що 07.09.2004 позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі рішення ВЛК.

Також той факт що позивач був виключений з військового обліку військовозобов`язаних підтверджується військово-обліковим документом із мобільного застосунку «Резерв+» від 09.12.2025, у якому в графі «Категорія обліку» вказано - «Не військовозобов`язаний», у графі «Підстава зняття/виключення» вказано - «непридатні», у графі «ТЦК та СП» вказано - « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у графі «Постанова ВЛК» вказано - «Непридатний з виключенням з військового обліку», та у графі «Дата ВЛК» вказано - 22.04.2004.

Наявний у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 12.08.2019 та ВОД із мобільного застосунку «Резерв+» від 09.12.2025 запис означає, що особа втрачає статус військовозобов`язаного та на неї не поширюються обов`язки з військового обліку. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, після виключення з обліку не зобов`язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, такій особі не можна вручати повістку. Така особа не повинна знову ставати на військовий облік.

Рішення про виключення з військового обліку є остаточним — особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно.

19.12.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 було затримано позивача та направлено на проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 - мобілізаційний пункт, після чого направлено для проходження навчання на полігон, що розташований у с.Мала Любаша, Рівненського району, Волинської області. Будь-яких документів, а саме: довідки ВЛК, наказу про мобілізації, тощо позивачу не було надано.

09.01.2026 адвокатом Доманською В.А. було отримано відповідь №ВВОБ/1976 від 30.12.2025 на адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_8 , у якій зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» призваний до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_10 та 19.12.2025 направлений для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 . До вказаної відповіді долучено також копію витягу з наказу про призов від 19.12.2025 №401 та копію довідки про проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-1219-1531-5927-7 від 19.12.2025 позивач визнаний придатним до військової служби на підставі графи ІІ Розкладу хвороб. При цьому дана довідка ВЛК не містить відмітки про ознайомлення з постановою ВЛК позивачем. Окрім того, у картці обстеження та медичного огляду від 19.12.2025 №12940 відсутні наступні відомості: про підвищену чутливість (неперенесення) до хімічних речовин, продуктів харчування тощо; про перебування на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань; про результати додаткових методів дослідження; про результати медичного обстеження спеціалістами, оскільки позивач від огляду відмовився.

Також в картці обстеження та медичного огляду від 19.12.2025 №12940 відсутній підпис обстежуваного ОСОБА_1 та вказано діагноз: даних за патологію в системі ЕЗОС не виявлено (відмовився від огляду ВЛК). На підставі статті - графи ІІ Розкладу хвороб. Таблиці додаткових вимог Придатний до військової служби.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 19.12.2025 №401 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» солдат ОСОБА_1 , 1985 року народження, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до в/ч НОМЕР_1 відповідно до поіменного списку №5819 від 19.12.2025.

У відповіді №1/1 від 02.01.2026 на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_11 вказав, що 19.12.2025 групою оповіщення було зупинено для перевірки військовооблікових документів у відповідності до пункту 25 Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 «Питання проведення призову громадян під час мобілізації, на особливий період» (далі – Постанова №560) громадянина ОСОБА_1 .

Громадянину ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою перевірки військово-облікових даних та документів. Провівши перевірку даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 виключений з військового обліку за станом здоров`я, проте у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутня будь-яка інформація щодо виключення з військового обліку даного громадянина. У зв`язку з тим ОСОБА_1 було перенаправлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою верифікації вищеназваного статусу. Там йому було запропоновано пройти військово-лікарську комісію для підтвердження наявних хвороб, згідно яких останнього було виключено з військового обліку у 2004 році.

19.12.2025 військовозобов`язаний ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_7 - мобілізаційний пункт та був визнаний придатним до військової служби.

Згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 від 19.12.2025 ОСОБА_1 переміщений в картотеку підлягаючих призову.

Відповідно до поіменного списку №5819 від 19.12.2025 позивач призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до в/ч НОМЕР_1 (витяг з наказу №401 від 19.12.2025).

Позивач не виявляв добровільної згоди на взяття на військовий облік особи, яка раніше була виключена з військового обліку, оскільки відмовився від проходження ВЛК, та заява у якій висловлена добровільна згода щодо постановки на військовий облік у відповідь на адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 не була долучена.

З 19.12.2025 по теперішній час солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (проходить навчання) за призовом під час мобілізації, на особливий період у в/ч НОМЕР_1 згідно довідки форма 5 №14/2/293 від 04.01.2026.

Позивач вважає, що невнесення представниками ІНФОРМАЦІЯ_6 відомостей щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 є порушенням його прав, що призвело до подальшої його мобілізації, що є похідними обставинами та також є незаконними.

З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.33).

Відповідач1 у відзиві, поданому через систему Електронний суд, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Свої заперечення обґрунтував тим, що 19.12.2025 групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_1 , було зупинено для перевірки військово-облікових документів відповідно до пункту 25 Постанови №560 громадянина ОСОБА_1 . В ході перевірки військово-облікових документів було встановлено, що згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , виданого 12.08.2019, даний громадянин виключений з військового обліку за станом здоров`я. Громадянину ОСОБА_1 було запропоновано прослідувати до службового автомобіля з метою вибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 для перевірки зазначеної вище інформації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_6 , було прийнято рішення перенаправити громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою перевірки військово- лікарською комісією наявних хвороб, згідно яких останнього було виключено з військового обліку 22.04.2004.

19.12.2025 ОСОБА_1 було скеровано для проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 №2025-1219-1531-5927-7 від 19.12.2025 військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , був визнаний придатним до військової служби.

Оскільки за результатами проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 – мобілізаційний пункт позивач був визнаний придатним, було прийняте рішення про взяття останнього на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Отже, підставою поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 було рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 – мобілізаційний пункт, оформлене довідкою №2025-1219-1531-5927-7 від 19.12.2025.

Представник відповідача зауважує, що представником позивача дана постанова військово-лікарської комісії не оскаржується, хоча вона і відіграла ключову роль у поновленні позивача на військовому обліку.

В такому випадку рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 – мобілізаційний пункт оформлене довідкою №2025-1219-1531-5927-7 від 19.12.2025 і надалі буде чинним, що може створити передумови до повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 .

Представник відповідача зазначає, що наказ про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, як акт індивідуальної дії, реалізується його застосуванням, а тому його оскарження не є належним способом захисту прав чи інтересів позивача, так як скасування наказу не може призвести до відновлення попереднього (первісного) стану особи. (а.с.37-40).

У відповіді на відзиві представник позивача адвокат Доманська В.А. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.46-52).

Відповідач2 право подати відзив на позов не скористався.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_4 від 14.06.2002 (а.с.12).

Відповідно до записів тимчасового посвідчення позивача № НОМЕР_3 від 12.08.2019 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 22.04.2004 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за І гр. ст. 59б наказу МОУ №2 від 2004. Підлягає повторному переосвідченню – не підлягає. 07.09.2004 позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.13).

Відомості про виключення позивача з військового обліку у зв`язку із встановленням непридатності до військової служби були відображені у електронному військово-обліковому документі позивача, сформованого через застосунок «Резерв+» станом на 09.12.2025 (а.с.14).

19.12.2025 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 – мобілізаційний пункт проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого його було визнано придатним до військової служби, про що свідчить довідка ВЛК №2025-1219-1531-5927-7 від 19.12.2025 (а.с.18).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №401 від 19.12.2025 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до в/ч НОМЕР_1 (а.с.19).

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 за №361 від 19.12.2025 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та на всі види забезпечення 19.12.2025 (а.с.61).

Не погоджуючись з діями ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації, діями в/ч НОМЕР_1 щодо зарахування до особового складу даної військової частини, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 розділу І Положення №402).

Пункт 1.1 розділу ІІ Положення №402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я; потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, абзацом 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: «Непридатний до військової служби».

Як вбачається з тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 12.08.2019, виданого військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_12 , 22.04.2004 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за графою І статті 59ба розкладу хвороб (наказ Міноборони (СЗРУ) від 2004 року №2) і 07.09.2004 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_12 на підставі рішення ВЛК (а.с.13).

Відповідно до військово-облікового документу, сформованого 09.12.2025 за допомогою застосунку «Резерв+» позивач не військовозобов`язаний, підстава зняття з обліку/виключення – непридатість, постановою військово-лікарською комісії від 22.04.2004 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку, а також наявна відмітка «Виключено» (а.с.14), що сторонами не заперечується.

Питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до пункту «а» частини п`ятої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем призовної комісії, а саме 22.04.2004), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».

Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військово-зобов`язаних.

Водночас, як встановлено судом вище, відповідач1 проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не має обов`язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.

На переконання суду, після отримання повідомлення від позивача про його виключення з військового з обліку за станом здоров`я, відповідач1 був зобов`язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її при проведенні подальших мобілізаційних заходів позивача.

Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

Доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, наявності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача (як того вимагає пункту 3.3 розділу II Положення №402) ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду не надано, судом під час розгляду даної справи не отримано.

За таких обставин суд виснуває, що медичний огляд позивача ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 – мобілізаційний пункт проведений за відсутності на те правових підстав, без фактичного проходження медичного огляду, про що свідчить картка обстеження (а.с.18).

Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.

В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є «правова процедура» («fair procedure» - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Натомість, на переконання суду, як повторний медичний огляд, так і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На думку суду, питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби – на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gаfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Суть доктрини «плодів отруйного дерева» полягає у тому, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_3 стали наслідком взяття позивача на військовий облік, мобілізації позивача, винесення наказу щодо призову позивача на військову службу та включення його до наказу командира військової частини щодо зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 19.12.2025 №401 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову солдата ОСОБА_1 на військову службу та відправлення до в/ч НОМЕР_1 підлягає скасуванню.

В той же час, оскільки судом встановлено, що позивача незаконно мобілізовано на військову службу, а чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним ТЦК та СП, то наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2025 №361 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового даної військової частини також є протиправним та підлягає скасуванню, незважаючи на те, що командир військової частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки при прийнятті такого наказу.

Варто вказати, що після видання ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу від 19.12.2025 №401 про призов та направлення позивача для проходження військової служби в/ч НОМЕР_1 , стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII.

Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вказаним законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини. Наказ в/ч НОМЕР_1 від 19.12.2025 №361 вже реалізовано, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, звернувшись до суду, ОСОБА_1 оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача1 щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, наказу командира в/ч НОМЕР_1 про зарахування останнього до особового складу даної військової частини.

В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відтак, правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту його прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

При цьому суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Наведеним спростовуються доводи представника відповідача1 про безповоротну дію мобілізації. Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

Разом із тим, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на статтю 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи вищевказане, суд дій, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Зважаючи на вищевикладене, з метою повного відновлення порушених прав позивача та повернення їх до попереднього стану, суд також вважає підставними позовні вимоги щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) відомості про виключення позивача з військового обліку, як непридатного до військової служби, оскільки при розгляді справи було встановлено, що ще у 2004 році позивач був визнаний непридатним до військової служби і виключений з військового обліку (а.с.13), а згідно даних військово-облікового документу, сформованого 09.12.2025 за допомогою застосунку «Резерв+», щодо позивача була наявна інформація про те, що він не військовозобов`язаний, відповідно до постанови військово-лікарської комісії від 22.04.2004 визнаний непридатний з виключенням з військового обліку, а також наявна відмітка «Виключено» (а.с.14).

Суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про задоволення позову шляхом:

визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про ОСОБА_1 як про особу, яка перебуває у статусі військовозобов`язаного;

зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 як непридатного до військової служби;

визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.12.2025 №401 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині призову на військову службу та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період;

про визнання протиправним та скасування пункту 1.16 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2025 №361 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 ;

зобов`язання відповідача2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 1331,20 грн з кожного.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про ОСОБА_1 як про особу, яка перебуває у статусі військовозобов`язаного.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_13 внести відомості щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 як непридатного до військової служби

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.12.2025 №401 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період в частині призову на військову службу та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1.16 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2025 №361 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять однак грн 20 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять однак грн 20 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач1: ІНФОРМАЦІЯ_13 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );

Відповідач2: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій