Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №140/14653/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/14653/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини визначені абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, оформленої листом №855/11028 від 13.11.2025;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини визначені абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Позивач вважає таку відмову неправомірною, оскільки Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170, не передбачено обов`язку надання документів, які підтверджують необхідність догляду за дружиною (чоловіком), яким встановлено ІІІ групу інвалідності, а тільки документ, що підтверджує інвалідність та наявність захворювання або причину інвалідності. У зв`язку з цим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому останній заперечує проти позовних вимог, вказуючи, що в наданому пакеті документів відсутні підтверджуючі документи про встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Позивач надав суду відповідь на відзив, згідно якої не погодився з аргументами відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що позивач з 19.05.2020 ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 25.02.2020.

04.08.2025 старший солдат ОСОБА_1 звернувся по команді до свого безпосереднього командира з метою подання рапорту про звільнення з військової служби із долученням належним чином засвідчених документів, що підтверджують наявність підстави для звільнення. Однак, йому було відмовлено у прийнятті та реєстрації рапорту.

У зв`язку з відмовою безпосереднім командиром у прийнятті та реєстрації рапорту, Позивач направив рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю IІI групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів від 04.08.2025 , разом із супровідним листом від 15.08.2025, засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», на адресу військової частини НОМЕР_1 через Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України.

До рапорту позивач додав:

1. Нотаріально засвідчена копія військового квитка ОСОБА_1 ;

2. Нотаріально засвідчені копії паспорта, картки платника податків, довідки про взяття на облік ВПО від 06.03.2025 ОСОБА_1 ;

3. Нотаріально засвідчені копії паспорта та картки платника податків ОСОБА_2 (дружини);

4. Нотаріально засвідчена копія Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 03.02.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

5. Нотаріально засвідчена копія Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №710878 від 29.10.2024 ОСОБА_2 (дружини);

6. Нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 від 15.04.2025;

7. Нотаріально засвідчена копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого №514 від 02.06.2025 (форма №027/о);

8. Нотаріально засвідчена копія консультаційного висновку спеціаліста від 07.08.2024 (форма №028/о);

9. Відповідь Державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» №11-1824-2025 від 11.07.2025;

10. Копія листа Міністерства охорони здоров`я України №25-04/П-5907/5248-зв від 04.06.2024.

За результатами розгляду скарги №27/10-3 від 27.10.2025, військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь №855/11028 від 13.11.2025, з якої вбачається відмова у звільненні з військової служби за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 . Так, у відповіді зазначено: «По суті порушеного питання повідомляємо наступне, що відповідно до абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» мають право на звільнення військовослужбовці у яких дружина є особою з інвалідність ІІІ групи встановленої внаслідок онкологічного захворювання. Розглянувши документи, які додані до вашого рапорту на звільнення з зазначених підстав то відповідно до довідки МСЕК №1098 від 29.10.2024 серія 12 ААГ №710878 виданої на ім`я ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності по зору з дитинства. Відповідно до свідоцтва про шлюб виданого Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.02.2024 серія НОМЕР_3 , що підтверджує ваші родинні стосунки. Розглянувши інші додатки, а саме листи від Міністерства охорони здоров`я України в яких зазначено, що класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я МКХ-10 код D25 об`єднує захворювання лейоміома матки та входить до групи доброякісних новоутворювань. В вашому пакеті документів відсутні підтверджуючі документи про встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок онкологічного захворювання. Враховуючи вище викладене на даний час у вас відсутні підстави на звільнення з військової служби на підставі норми абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Не погоджуючись з отриманою відмовою у звільненні з військової служби військовослужбовця позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають далі.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Згідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ, у редакції від 10.05.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Правові підстави звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період врегульовано пунктом 2 частини четвертої статті 26 Законом №2232-ХІІ.

Зокрема, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Так, відповідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ підставою звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

З аналізу абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ слідує, що сполучник «або» поєднує дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини:

1) необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів,

2) наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Тобто, першою підставою передбачено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов`язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.

Водночас, друга підстава передбачає інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов`язковою умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.

З наявних у справі документів, які подавалися до рапорту про звільнення з військової служби, суд встановив, що дружині ОСОБА_2 29.10.2024 встановлено ІІІ групу інвалідності по зору (довідка до акта МСЕК серія 12 ААГ №710878) та діагностовано вузлову леймомуому матки (виписка №514 з медичної карти стаціонарного хворого форми №027/о від 02.06.2025).

Таким чином, сукупність у дружини позивача інвалідності ІІІ групи загального захворювання і онкологічного захворювання свідчить про наявність другої підстави, передбаченої абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Згідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Тобто, військовослужбовець має право на звільнення з військової служби за наявності законодавчо визначених підстав, підтверджених відповідними документами шляхом подання рапорту по команді з долученими до нього підтверджуючими документами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Судом встановлено, що позивач подав командиру в/ч НОМЕР_1 рапорт про клопотання перед вищим командуванням щодо звільнення його з військової служби на підставі абзацу 11 підпункту 3 пункту 12 статті 26 Закону №2232-XII за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи (онкологічне захворювання) та відсутність бажання продовжувати військову службу.

Відповідач листом відмовив позивачу у погодженні рапорту на звільнення згідно до абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII по причині не подання до рапорту жодного документа, який би передбачав необхідність здійснювати догляд за дружиною.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що надані ОСОБА_2 разом із рапортом про звільнення з військової служби документи не підтверджують його право на звільнення, суд виходить з такого.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, затверджено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція №170).

Додатком 19 до Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (пункт 12.11 розділу XII).

Відповідно до підпункту 24 пункту 5 Додатку 19 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються:

24) у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів:

копія свідоцтва про шлюб;

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.

Аналіз абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ та підпункту 24 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 у взаємозв`язку свідчить, що підставою звільнення з військової служби є необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, не вимагаючи при цьому відображення у поданих на підтвердження наявності такої інвалідності «необхідність здійснювати догляд».

За закріпленим у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначенням, особою з інвалідністю є особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Згідно з Конвенцією про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована Законом №1767-VІ від 16.12.2009, Держави-учасниці цієї Конвенції, будучи переконаними в тому, що сім`я є природним і основним осередком суспільства та має право на захист з боку суспільства й держави та що особи з інвалідністю й члени їхніх сімей повинні отримувати необхідний захист і допомогу, які дають змогу сім`ям робити внесок у справу повного й рівного користування правами осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене та беручи до уваги сутність статусу «особа з інвалідністю», суд доходить до висновку про те, що потреба такої особи в догляді презюмується, і документ, який підтверджує інвалідність, одночасно є і доказом того, що власник цього документа потребує догляду.

Як встановив суд на підставі належних та допустимих доказів, дружина ОСОБА_2 є особою ІІІ групи інвалідності по зору (довідка до акта МСЕК від 29.10.2024 серія 12 ААГ №710878), у якої наявне онкологічне захворювання: вузлову леймомуому матки (виписка №514 з медичної карти стаціонарного хворого форми №027/о від 02.06.2025).

Саме такі документи на підтвердження наявності у позивача передбаченої абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ підстави для звільнення з військової служби подавалися ним разом з рапортом.

Суд вказує, що довідка до акта МСЕК від 29.10.2024 серія 12 ААГ №710878 та виписка №514 з медичної карти стаціонарного хворого форми №027/о від 02.06.2025 є достатніми і належними документами, які за своєю формою і змістом відповідають підпункту 24 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 і підтверджують наявність передбаченої абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ підстави для звільнення позивача з військової служби.

Оскільки ОСОБА_1 не висловив бажання продовжувати військову службу, то він як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, підлягає звільненню з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті до підпункту «г» пункту 3 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

За встановлених судом фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, відмова відповідача у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби є протиправною.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати стягненню не підлягають.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме угоди про надання правничої допомоги від 17.07.2024, додатку №2 від 18.11.2025 до угоди про надання правничої допомоги від 17.07.2025, платіжної інструкції від 18.11.2025 №1.407745025.1, акту №04/08 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.11.2025, ордеру про надання правничої допомоги серії ВН №1615483, адвокат Пушкаренко О. О. надала позивачу правову допомогу в сумі 15000,00 грн.

Відповідно до акту №25/11/2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.11.2025 адвокатом надано позивачу послуги: надання попередньої консультації щодо справи клієнта, складання та направлення заяв, адвокатських запитів для отримання інформації та документів, необхідних для належного захисту прав клієнта в суді, складання та подання позовної заяви до суду, представлення інтересів клієнта у суді, загальна вартість послуг 15000,00грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що зазначені в акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) послуги як надання попередньої консультації, складання та направлення заяв, адвокатських запитів охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а така послуга представлення інтересів клієнта у суді фактично не надана та не підлягає відшкодуванню з огляду на те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини визначені абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів, оформленої листом №855/11028 від 13.11.2025;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини визначені абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ).

Суддя Ф. А. Волдінер