Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №675/1629/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/1629/25

Провадження № 22-ц/820/976/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2026 року (суддя Пашкевич Р. В., повне судове рішення складено 29 січня 2026 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У вересні 2025 року Акціонерне товариства «Акцент-Банк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 26 квітня 2019 року договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на його банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку» підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, викладеними на банківському сайті, складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим заборгованість станом на 26 вересня 2025 року складає 50549,84 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 38954,22 грн, заборгованість за процентами - 11595,62 грн.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 26 квітня 2019 року в розмірі 17075,22 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Банк, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складають договір про надання банківських послуг, і зобов`язався виконувати його умови. Вважає відмову в позові про стягнення процентів незаконною. Паспорт споживчого кредиту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Рішення суду в частині задоволення вимог не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 26 квітня 2019 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг. Укладення договору відбулося шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви. Відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно з довідкою за картами АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано картки: № НОМЕР_3 строком дії до березня 2023 року; № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_5 строком дії до грудня 2024 року.

Відповідно до довідки за лімітами АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) встановлено кредитний ліміт 26 квітня 2019 року 12200 грн; 08 листопада 2019 року 31000 грн; 24 січня 2020 року 50000 грн, 08 лютого 2022 року 17000 грн, 08 лютого 2022 року 20000 грн, 22 лютого 2022 року 10000 грн, 09 травня 2023 року 35000 грн, 10 липня 2023 року 45000 грн, 09 лютого 2024 року 75000 грн, 29 квітня 2024 року 42050 грн, 26 серпня 2024 року 40640 грн.

За розрахунком позивача заборгованість за договором станом на 26 вересня 2025 року складає 50549,84 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 38954,22 грн; заборгованість за процентами - 11595,62 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові про стягнення процентів суд мотивував недоведеністю позовних вимог.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у договорі).

Правильним є висновок суду першої інстанції, що надані Банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» і Тарифи користування кредитною картою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору, оскільки не підписані ним.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи право вимоги, Банк посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» і Тарифи користування кредитною картою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» як невід`ємні частини укладеного договору.

Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифи по картці розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк».

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг надані позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» і Тарифи користування кредитною картою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказані обставини.

При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України правильно врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Зі змісту анкети-заяви від 26 квітня 2019 року, яка підписана ОСОБА_1 , вбачається, що в ній відсутні умови щодо сплати процентів.

Не можуть бути прийняті до уваги також доводи апеляційної скарги про підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту та погодження таким чином з умовами кредитування, оскільки паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту і передує укладенню кредитного договору з позичальником.

Паспорт споживчого кредиту містить застереження, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

З огляду на викладене паспорт споживчого кредиту не може бути визнаний належним і достатнім доказом на підтвердження обставин погодження сторонами умов кредитування, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитом.

Зазначений висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 393/126/20 від 23 травня 2022 року.

Крім того, у вказаній постанові вказано на те, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19) про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів у розмірах, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку.

Суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції визначив як різницю між сумою використаних кредитних коштів і сумою повернутих коштів. При цьому суму безпідставно списаних процентів зарахував у погашення кредиту.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог і наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2026 року в частині відмови в позові залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта