Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №599/1851/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/1851/25Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г.

Провадження № 22-ц/817/429/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Гичко К.С.

з участю представника Бай М.П., ПАП "Агропродсервіс" - адвоката Сушка А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Західна агровиробнича компанія” на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року, ухвалене суддею Чорною В.Г. у цивільній справі №599/1851/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Західна агровиробнича компанія” до ОСОБА_1 , приватного агропромислового підприємства “Агропродсервіс” про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило визнати укладеною додаткову угоду від 06 березня 2025 року до договору оренди землі № б/н від 14 липня 2016 року з урахуванням додаткової угоди від 01 червня 2018 року, визнати відсутнім у ПАП «Агропродсервіс» право оренди земельної ділянки площею 0,1473 га, кадастровий номер 6122688600:01:001:1247, номер запису про інше речове право 60548837, а також скасувати запис про державну реєстрацію цього права оренди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 липня 2016 року між ТОВ «Розтоцьке» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № б/н, на підставі якого орендар набув право оренди земельної ділянки площею 0,1473 га, кадастровий номер 6122688600:01:001:1247, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Додатковою угодою від 1 червня 2018 року до вказаного договору проведено заміну сторони орендаря на ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також внесено зміни до умов договору, зокрема щодо строку його дії та порядку реалізації орендарем переважного права на поновлення договору.

Згідно з умовами договору, з урахуванням додаткової угоди від 1 червня 2018 року, орендар після закінчення строку дії договору мав переважне право на його поновлення на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії.

З метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на початку березня 2025 року повідомило ОСОБА_1 про намір продовжити договір оренди та надало примірники додаткової угоди для ознайомлення і підписання.

У зв`язку з відсутністю відповіді від орендодавця, 21 березня 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повторно направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі № б/н від 14 липня 2016 року разом із двома примірниками додаткової угоди від 6 березня 2025 року для ознайомлення та підписання.

ОСОБА_1 отримала вказаний лист-повідомлення, однак у встановлений законом строк не надала відповіді, не повідомила про заперечення щодо поновлення договору, не запропонувала змін до умов додаткової угоди та не уклала її з позивачем.

Оскільки ТОВ «Західна агровиробнича компанія» належно виконувало обов`язки за договором оренди, у встановлений строк повідомило орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору, додало проект додаткової угоди та продовжило користуватися земельною ділянкою, відсутність заперечень орендодавця свідчить про наявність підстав для поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

Водночас, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 9 жовтня 2025 року позивачу стало відомо, що 25 червня 2025 року за ПАП «Агропродсервіс» зареєстровано право оренди цієї ж земельної ділянки на підставі договору оренди землі № б/н від 02 червня 2025 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Позивач вважав, що укладення ОСОБА_1 договору оренди з ПАП «Агропродсервіс» щодо земельної ділянки, яка перебувала в оренді ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та щодо якої позивач реалізував переважне право на поновлення договору, порушує його права як попереднього орендаря.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для захисту переважного права ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на поновлення договору оренди землі так як не врахував, що позивач належно виконав умови договору, своєчасно повідомив орендодавця про намір продовжити орендні правовідносини та направив проєкт додаткової угоди.

Лист орендаря з проєктом додаткової угоди був направлений орендодавцю ще у березні 2025 року, а тому ОСОБА_1 була зобов`язана у місячний строк розглянути таку пропозицію відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі», перевірити її на відповідність вимогам закону та за наявності заперечень направити орендарю належне повідомлення про прийняте рішення.

Крім цього, надані ОСОБА_1 листи не відповідають вимогам статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки не містять обґрунтованих заперечень щодо запропонованих умов, аналізу проєкту додаткової угоди, посилання на отриманий лист-повідомлення, а також пропозицій щодо зміни істотних умов договору, зокрема щодо розміру орендної плати.

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зазначає, що лист ОСОБА_1 від 22 квітня 2025 року фактично був поданий до пересилання лише 15 травня 2025 року, тобто після спливу встановленого законом місячного строку для надання відповіді на пропозицію орендаря. Другий лист орендодавця, датований 15 травня 2025 року, також був направлений поза межами цього строку та не містив належних мотивованих заперечень.

Вважає, що такі листи не можуть підтверджувати належне виконання орендодавцем обов`язку щодо розгляду пропозиції орендаря та не мають правового значення для вирішення спору.

Вказує, що сам факт направлення таких листів свідчить про небажання ОСОБА_1 розглядати запропоновані позивачем умови поновлення договору оренди, а її дії були спрямовані лише на припинення орендних відносин з позивачем та передачу земельної ділянки в користування іншій особі.

Недобросовісність поведінки ОСОБА_1 підтверджується тим, що у листах вона зазначала про небажання поновлювати договір оренди та намір використовувати земельну ділянку для власних потреб, однак уже 2 червня 2025 року уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ПАП «Агропродсервіс».

Такі дії свідчать про створення штучних перешкод у реалізації його переважного права на поновлення договору оренди землі, оскільки відмова орендодавця була пов`язана не з наміром самостійно використовувати земельну ділянку, а з передачею її в оренду іншій особі.

Вважає, що внаслідок належного виконання позивачем вимог закону та договору у нього виникло правомірне очікування на поновлення орендних правовідносин, тоді як орендодавець не виконав обов`язку добросовісно розглянути пропозицію орендаря та фактично безпідставно відмовив в укладенні додаткової угоди.

У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Сушко А.С. просить апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року — без змін. Вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів своєчасного направлення ОСОБА_1 листа-повідомлення про намір поновити договір оренди землі разом із двома примірниками проєкту додаткової угоди. Зазначає, що надані позивачем копії опису вкладення та списку згрупованих поштових відправлень не підтверджують факту направлення саме цих документів, їх отримання орендодавцем, а також не містять необхідних відомостей щодо відправника, адреси отримувача та змісту поштового відправлення.

Крім цього, навіть у разі припущення про направлення позивачем листа-повідомлення 21 березня 2025 року, таке повідомлення було здійснено з порушенням умов договору та додаткової угоди, оскільки орендар повинен був повідомити орендодавця про намір продовжити договір не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії.

ОСОБА_1 у встановленому порядку повідомила орендаря про відсутність наміру поновлювати договір оренди землі. Зокрема, 15 травня 2025 року на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було направлено лист-повідомлення від 22 квітня 2025 року та відповідь на лист-повідомлення від 15 травня 2025 року, які позивач отримав 19 травня 2025 року, тобто ще під час дії договору оренди.

Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неналежність зазначених листів, оскільки законодавством не передбачено уніфікованих вимог до форми заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі. Достатнім є вираження орендодавцем волі щодо небажання продовжувати орендні правовідносини.

Посилається на те, що реалізація переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої законом і договором процедури та за наявності волевиявлення обох сторін. Оскільки ОСОБА_1 не бажала продовжувати договір оренди з позивачем і не підписувала запропоновану ним додаткову угоду, підстав для визнання договору поновленим немає.

Запропонований позивачем проєкт додаткової угоди містив змінені умови договору оренди, зокрема щодо строку дії договору, умов використання земельної ділянки та інших положень, тоді як зміна істотних умов договору можлива лише за згодою сторін. Такої згоди між ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» досягнуто не було.

Після закінчення строку дії договору оренди землі 1 червня 2025 року ОСОБА_1 як власник земельної ділянки мала право вільно розпорядитися належним їй майном. У зв`язку з цим 02 червня 2025 року між нею та ПАП «Агропродсервіс» було укладено новий договір оренди земельної ділянки, право оренди за яким зареєстровано 25 червня 2025 року.

Укладення нового договору оренди з ПАП «Агропродсервіс» не порушує переважного права ТОВ «Західна агровиробнича компанія», оскільки попередній договір оренди припинився у зв`язку із закінченням строку його дії, а орендодавець до цього повідомила позивача про небажання продовжувати орендні правовідносини.

Твердження позивача про належне виконання ним обов`язків за договором не відповідає дійсності, оскільки орендна плата за 2024 рік була сплачена з порушенням встановленого договором строку.

У відзиві ПАП «Агропродсервіс» просить апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року — без змін. Вказує, що договір оренди землі з попереднім орендарем припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а ОСОБА_1 заперечувала проти поновлення договору оренди землі з ТОВ «Західна агровиробнича компанія», у зв`язку з чим останнє втратило переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

Вважає, що після припинення права оренди попереднього орендаря ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, мала право розпорядитися нею на власний розсуд відповідно до її цільового призначення.

Зазначає, що 2 червня 2025 року між ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,1473 га, кадастровий номер 6122688600:01:001:1247, строком на 10 років — до 02 червня 2035 року.

Вказує, що сторони цього договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, а 25 червня 2025 року за ПАП «Агропродсервіс» проведено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки, номер запису про інше речове право 60548837.

Позивач не надав належних і допустимих доказів того, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки за новим орендарем була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Також зазначає, що наявність іншого договору оренди, укладеного орендодавцем з третьою особою, свідчить про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на поновлення або укладення нового договору з попереднім орендарем.

Вважає, що переважне право орендаря спрямоване лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб, однак не може трансформуватися у право примушувати орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди.

До моменту укладення договору оренди між ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс», а також до моменту державної реєстрації права оренди за новим орендарем, строк дії договору оренди з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» вже закінчився, а право оренди було припинене. Земельна ділянка перебуває у користуванні ПАП «Агропродсервіс» на підставі укладеного з власником договору оренди та зареєстрованого права оренди, у зв`язку з чим підприємство фактично і правомірно користується земельною ділянкою, здійснило її передпосівний обробіток та лущення стерні під посів озимої пшениці під урожай 2026 року.

Для поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна сукупність юридичних фактів, зокрема продовження користування земельною ділянкою орендарем, належне виконання ним обов`язків за договором, відсутність письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору та укладення сторонами додаткової угоди.

Така сукупність обставин у цій справі відсутня, оскільки ТОВ «Західна агровиробнича компанія» втратило право користування земельною ділянкою, а ОСОБА_1 надала письмове заперечення щодо поновлення договору оренди.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , ПАП “Агропродсервіс” - адвоката Сушка А.С., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду вважає законним та обгрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1473 га, кадастровий номер 6122688600:01:001:1247, цільове призначення якої — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Серетецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 926816 від 31 грудня 2010 року.

14 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Розтоцьке» було укладено договір оренди землі, за умовами якого вказану земельну ділянку передано в оренду строком на 7 років.

1 червня 2018 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Розтоцьке» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 14 липня 2016 року про заміну сторони орендаря та внесення змін до договору. За умовами цієї додаткової угоди ТОВ «Розтоцьке» передало, а ТОВ «Західна агровиробнича компанія» прийняло права та обов`язки орендаря за договором оренди землі.

16 серпня 2016 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,1473 га, кадастровий номер 6122688600:01:001:1247, номер запису про інше речове право 15973212. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 липня 2018 року вбачається, що право оренди зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі договору оренди землі № б/н від 14 липня 2016 року та додаткової угоди № б/н від 01 червня 2018 року, строком до 01 червня 2025 року, з правом пролонгації.

Листом-повідомленням № 1245 від 6 березня 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повідомило ОСОБА_1 про намір продовжити дію договору оренди землі № б/н від 14 липня 2016 року.

У відповідь ОСОБА_1 направила на адресу орендаря лист-повідомлення від 22 квітня 2025 року, трек-номер поштового відправлення 4601900060570, який ТОВ «Західна агровиробнича компанія» отримало 19 травня 2025 року. Крім того, ОСОБА_1 направила відповідь на лист-повідомлення про намір від 15 травня 2025 року, трек-номер поштового відправлення 4601900060538.

Зі змісту вказаних листів вбачається, що ОСОБА_1 повідомила орендаря про відсутність наміру поновлювати договір оренди землі та продовжувати орендні правовідносини з ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

1 червня 2025 року строк дії права оренди земельної ділянки площею 0,1473 га, кадастровий номер 6122688600:01:001:1247, зареєстрованого за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» за номером запису про інше речове право 15973212, закінчився.

2 червня 2025 року між ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки.

За умовами пункту 7 вказаного договору його укладено строком на 10 років — до 02 червня 2035 року. Відповідно до пункту 44 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації.

25 червня 2025 року державним реєстратором Збаразької міської ради Ярошком Андрієм Віталійовичем проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,1473 га, кадастровий номер 6122688600:01:001:1247, за ПАП «Агропродсервіс», номер запису про інше речове право 60548837. Відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформовано 2 липня 2025 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки укладено 14 липня 2016 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Результат аналізу змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, у Законі України «Про оренду землі» ототожнено поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» і «поновлення договору оренди землі», з використанням конструкції «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

У постанові від 19 грудня 2024 року у справі № 604/424/23 (провадження № 61-14060св24) Верховний Суд дійшов висновку, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

У такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі, якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови).

Встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на продовження орендних правовідносин із ТОВ «Західна агровиробнича компанія», що підтверджується направленим орендарю листом-повідомленням про небажання поновлювати договір оренди землі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання додаткової угоди укладеною.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що листи ОСОБА_1 не можуть вважатися належним запереченням проти поновлення договору оренди землі через відсутність у них детального аналізу запропонованих умов додаткової угоди чи пропозицій щодо зміни істотних умов договору.

За змістом статті 33 Закону України «Про оренду землі» наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі виключає можливість висновку про його мовчазну згоду на продовження орендних правовідносин. При цьому закон не встановлює обов`язку орендодавця наводити детальне мотивування причин такої відмови чи формулювати зустрічні пропозиції щодо істотних умов договору, якщо його волевиявлення спрямоване саме на припинення орендних правовідносин з попереднім орендарем.

ОСОБА_1 висловила чітке та однозначне небажання поновлювати договір оренди землі з ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Вказане волевиявлення було доведено до відома позивача до закінчення строку дії договору оренди, а тому підстав для застосування положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах немає.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що подальше укладення ОСОБА_1 договору оренди землі з ПАП «Агропродсервіс» свідчить про недобросовісність її поведінки та порушення переважного права позивача.

Сам по собі факт укладення власником земельної ділянки договору оренди з іншим орендарем після закінчення строку дії попереднього договору не свідчить про порушення переважного права попереднього орендаря, якщо до цього орендодавець повідомив попереднього орендаря про відсутність наміру продовжувати з ним орендні правовідносини.

Переважне право орендаря не є абсолютним та не може обмежувати право власника земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, зокрема шляхом укладення договору оренди з іншою особою, за умови відсутності чинного права оренди попереднього орендаря та відсутності правових підстав для поновлення такого права.

У цій справі строк дії права оренди земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» закінчився 1 червня 2025 року, тоді як договір оренди між ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» укладено 2 червня 2025 року, а державну реєстрацію права оренди за новим орендарем проведено 25 червня 2025 року.

Отже, новий договір оренди укладено після закінчення строку дії попереднього договору та за відсутності правових підстав для визнання його поновленим.

Посилання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на те, що у нього виникли правомірні очікування на поновлення договору оренди землі, не змінюють правильності висновків суду першої інстанції. Такі очікування могли б бути обґрунтованими лише за умови відсутності належного заперечення орендодавця проти поновлення договору та наявності сукупності юридичних фактів, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Однак у цій справі орендодавець висловила заперечення щодо поновлення договору, що виключає можливість визнання договору поновленим у судовому порядку.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не провела переговорів щодо істотних умов договору. Обов`язок узгоджувати істотні умови договору виникає у разі наявності наміру сторін продовжити орендні правовідносини та потреби погодити окремі умови договору. Натомість у випадку відсутності волевиявлення орендодавця на поновлення договору оренди землі такий обов`язок не може тлумачитися як примус власника до укладення договору на новий строк.

З огляду на відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, похідні вимоги про визнання відсутнім у ПАП «Агропродсервіс» права оренди спірної земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію такого права також не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, належно оцінив подані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року — без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Західна агровиробнича компанія”— залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.