Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №445/1979/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/1979/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1011/25 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року у м. Львові колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,

за участю прокурора ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

встановила:

вищенаведеним вироком ОСОБА_7 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість місяців).

ОСОБА_7 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (дві) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_7 , наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно ч. 3 ст. 72 КК України, призначене ОСОБА_7 покарання у виді штрафу ухвалено виконувати самостійно.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , 17 липня 2025 року (точного часу не встановлено), знаходячись у лісовому масиві неподалік с. Ясенівці Золочівського району Львівської області (точного місця не встановлено), під час прогулянки знайшов поліетиленовий пакет із 64 (шістдесятьма чотирма) патронами калібру 7,62 мм. В подальшому, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, порушуючи вимоги пункту 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав та територій України» затвердженого постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 року № 2471 – ХІІ «Про право власності на окремі види майна», пунктів 2, 9, 11 «Положення про дозвільну систему» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 576, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями, метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 662 від 21.08.1998, підібрав вищевказані 64 (шістдесят чотири) патрони калібру 7,62 мм, таким чином незаконно придбав їх, при цьому не повідомив про це відповідні органи влади. Після цього, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на незаконне зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, переніс та сховав їх у багажне відділення автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , який він отримав у тимчасове користування у ОСОБА_9 , де зберігав їх до 18:20 год. 17 липня 2025 року, тобто до моменту їх виявлення працівниками Золочівського РВП ГУНП у Львівській області. Так, згідно висновку експертизи вказані 64 (шістдесят чотири) патрони є боєприпасами, а саме: бойовими патронами калібру 7,62 мм (7,62х54R), промислового виготовлення до гвинтівок та карабінів системи Мосіна та іншої зброї, в якій вони є штатними, де 48 (сорок вісім) патронів із модернізовано трасуючими кулями та 16 (шістнадцять) патронів із звичайними кулями.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Крім цього, 17.07.2025 близько 18:20 год. заступник начальника ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_10 та інспектор ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 , виконуючи покладені на них повноваження, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» в частині виконання повноважень поліції, будучи у однострої поліцейських (у форменному одязі), визначеним ст. 20 Закону України «Про Національну поліцію», перебуваючи на ділянці кільцевої дороги м. Золочів Золочівського району Львівської області, в ході проведення поверхневої перевірки автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , виявили, що ОСОБА_7 здійснював незаконне зберігання боєприпасів, через що здійснили повідомлення на лінію «102» з метою виклику слідчо-оперативної групи на місце події. У подальшому, 17 липня 2025 року у період часу з 18:20 год. по 18:37 год., під час очікування слідчо-оперативної групи та охорони місця події працівниками ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області, знаходячись на ділянці кільцевої дороги м. Золочів Золочівського району Львівської області, ОСОБА_7 діючи умисно, розуміючи, що поліцейські ОСОБА_10 та ОСОБА_11 являються службовими особами, які постійно здійснюють функції представників влади, до повноважень яких відноситься виявлення та припинення правопорушень, з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного ним діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи настання таких, незважаючи на попередження поліцейського про кримінальну відповідальність за пропозицію та надання неправомірної вигоди, неодноразово висловив пропозицію службовій особі - інспектору ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду, та у подальшому, 17.07.2025 о 18:37 год. ОСОБА_7 перебуваючи поруч з працівником поліції біля автомобіля, що знаходився на місці події, усвідомлюючи, що його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, надав працівникам поліції неправомірну вигоду в сумі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень, а саме поклав грошові кошти у вказаній сумі у зовнішню праву кишеню штанів інспектора ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області, за невчинення працівниками поліції в інтересах ОСОБА_7 , дій з використанням наданого їм службового становища, а саме дій щодо припинення виявленого кримінального правопорушення та подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у пропозиції надання та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Не погоджуючись з цим вироком, заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Золочівського районного суду Львівської області від 14.10.2025 стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 369 КК України скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців; за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання покарань, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців та штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі) гривень. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі) гривень виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. В решті вирок залишити без змін.

Апеляційні вимоги мотивовані тим, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, за ч.1 ст.263, ч.1 ст.369 КК України, всупереч вимогам кримінального закону, не визначив обвинуваченому остаточне покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів.

При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів та просив таку задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_7 апеляційну скаргу прокурора не заперечив.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.369 КК України, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Перевіривши апеляційні доводи прокурора щодо неправильного застосування судом закону про кримінальну відповідальність, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, згідно з положеннями ч. 3 ст. 72 КК України, при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Отже, положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК України передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

Відповідну правову позиції висловлено Верховним Судом у справі №243/2528/19 (постанова від 26.05.2020).

Водночас суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, вищезазначених вимог кримінального закону не дотримався, не визначив обвинуваченому остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців; за ч. 1 ст. 369 КК України призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки. Згідно з ч. 3 ст. 72 КК України призначене ОСОБА_7 покарання у виді штрафу постановлено виконувати самостійно.

Отже, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 369 КК України, не призначив остаточне покарання за сукупністю вказаних кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, внаслідок чого не застосував закон, який підлягає застосуванню, що відповідно до ст.413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає що вирок суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню в зв`язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 409,419, 615 КПК України, колегія суддів,

постановила:

апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задоволити.

Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців;

- за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання покарань, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців та штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі) гривень виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: