Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №453/2218/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/2218/25

№ провадження 3/453/51/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року суддя Сколівського районного суду Львівської області Курницька В.Я., за участі захисника Андрейківа Ю.Я., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався, -

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 543054 від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме: те, що він 17 грудня 2025 року об 11 годині 07 хвилин керував транспортним засобом «Mazda CX-7», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Шевченка в с. Нижня Волосянка, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд, у встановленому законом порядку проводився зі згоди водія із застосуванням приладу Drager 6820, тест 1523, результат тесту 0, 33 %. Зафіксовано на нагрудну бодікамеру 1848, від керування транспортним засобом водій відсторонений. Чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 05 лютого 2026 року на адресу суду скерував заперечення на протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, в якому вказав, що на грубе порушення вимог закону працівниками поліції, які невмотивовано та безпідставно спинили його автомобіль на дорозі, незважаючи на те, що жодного порушення він не вчиняв, а тому мав право відмовитись від проходження будь – якого огляду на стан сп`яніння. Зазначає, що працівник поліції, не повідомивши причини зупинки його автомобіля відразу вимагав в нього пройти медогляд на місці зупинки його транспортного засобу. Вказує, що знаючи, що нічого не вживав, відразу погодився добровільно пройти медогляд на місці протиправної зупинки транспорту. Просив звернути увагу на те, що після продування його алкотестеру «Drager» поліцейський, не показуючи на відео дані приладу, вказав, що тестер нібито показав 0,3 проміле об 11-12 годині. Зазначив і те, що крім вказаного вище, в даному спірному протоколі не вказано, чи погодився він з цим тестом, чи було запропоновано пройти такий медогляд в закладі охорони здоров`я. КУПАП чітко визначає, що в змісті протоколу про адмінправопорушення має міститись чіткий опис вчиненого правопорушення та усі обставини справи. Зазначає, що як на першу, так і на останню пропозицію пройти медогляд, він жодного разу не заперечив та не висловив своєї відмови, більш цього, така відмова не зафіксована на доданому відеозаписі. Вказує, що навпаки, погодився пройти такий медогляд, але працівники поліції самі створюючи різні перешкоди (заберем права, усунемо від керування транспортом, залишай автомобіль на дорозі і їдем аж в Сколівську лікарню і т.д.) почали його провокувати, щоб він в спішці не погоджувався з їхніми заходами. Коли він почав просити відвезти його до найближчого медзакладу в смт.Славське, так як поспішав, то сержант ОСОБА_2 замість того, щоб роз`яснити йому наслідки відмови від проходження медогляду в медичному закладі, відразу почав вигукувати, що складає нібито відмову від проходження ним медогляду на стан сп`яніння в медзакладі і що він матиме змогу оскаржити такий в суді. Зазначає і те, що в подальшому не витримавши такого психологічного навантаження та протиправності діянь зі сторони поліції він заявив, що причин зупинки не було, він не є в стані алкогольного сп`яніння і не відмовляється проходити медогляд, але не зважаючи на це об 11 годині 46 хвилин на нього було складено даний спірний протокол з грубим порушенням як норм процесуального так і норм матеріального права. Відтак, зважаючи на викладене вище, вважає, що є усі підстави для закриття провадження у даній справі за відсутності події та складу адміністративного проаворушення.

В судовому засіданні захисник особи, щодо якої складено протокол, ОСОБА_3 підтримав вимоги, викладені у клопотанні, з підстав, аналогічних наведеним у такому.

Суд, заслухавши захисника особи, щодо якої складено протокол, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов такого висновку.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов`язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В силу ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Про це ж йдеться і у п. п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за № 1452/735.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 543054 від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме те, що він 17 грудня 2025 року об 11 годині 07 хвилин керував транспортним засобом марки «Mazda CX-7», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Шевченка в с. Нижня Волосянка, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд, у встановленому законом порядку проводився зі згоди водія із застосуванням приладу Drager 6820, тест 1523, результат тесту 0, 33 %. Зафіксовано на нагрудну бодікамеру 1848, від керування транспортним засобом водій відсторонений. Вказаним порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду надано відеозапис, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керує транспортним засобом «Mazda CX-7», державний номерний знак НОМЕР_1 , а також те, що останній на вимогу поліції здійснив його зупинку праворуч. З наданого відеозапису також вбачається згоду водія на проходження огляду з метою виявлення алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Drager», його результат, а також незгоду водія з таким.

У вказаному відеозаписі не зафіксовано роз`яснення поліцейським порядку проходження огляду на стан сп`яніння, а також того, що в разі такої незгоди водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Однак, з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 просив проїхати найближчого медичного закладу за для того, щоб спростувати результати приладу Drager. Проте, мав хвилювання щодо припаркованого на узбіччі автомобіля, неодноразово просив працівників поліції вжити заходів щодо збереження його майна, в тому числі просив забезпечити можливість доставити його автомобіль до домоволодіння чи будь-якого іншого безпечного місця, на що працівники поліції відмовились та прожовували наголошувати на праві водія відмовитись від проходження такого огляду в медичному закладі. Незгоду з результатом огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що внаслідок стану здоров`я він взагалі не вживає алкогольних напоїв. Як вбачається з наданого відеозапису, про те, що ОСОБА_1 взагалі не вживає алкогольних напоїв, зазначено і присутнім на відеозаписі чоловіком, який проходив повз під час події.

Матеріали справи не містять інформації про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та передачі цього автомобіля для керування іншій особі, як про це зазначено працівником поліціїв протоколі, що порушує вимоги ст. 2652 КУпАП.

Суд звертає увагу, що у наданому відеозаписі чітко видно, що мова ОСОБА_1 зрозуміла, чітка, рухи тіла теж адекватні, а його поведінка відповідає дійсності.

Згідно з п. 6 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться на місці зупинки транспортного засобу, у присутності двох свідків. І тільки у випадку відмови водія від проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж висловлення ним незгоди з його результатами, водій направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що водій від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився у встановленому законом порядку, оскільки ОСОБА_1 неодноразово наголошував на незгоді з результатами огляду за допомогою приладу Drager та бажанням прослідувати в медичний заклад за для проходження такого, проте побоюючись на своє майно та, в результаті не сприяння працівниками поліції в збереженні такого, не відмовляючись від проходження такого огляду в медичному закладі, все ж не поїхав, оскільки працівники поліції, незважаючи на його прохання, не мали наміру реалізації проходження такого огляду. Більше того, суддя вважає дії працівників поліції такими, що були спрямовані на схиляння особи до відмови у реалізації свого законного права без роз`яснення наслідків такої відмови. Таким чином, за вказаних обставин, незгода ОСОБА_1 з результатами огляду за допомогою приладу Drager та, зрештою прохання пройти медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я свідчить про неналежне складання адміністративного протоколу. Ненаправлення поліцейським водія, виходячи з категорично висловленої ним незгоди з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, не відповідає вимогам п. 6 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, зважаючи на недостатні та суперечливі докази, які містяться в матеріалах справи, суд констатує, що з матеріалів справи неможливо встановити факт керування автомобілем особою у стані алкогольного сп`яніння, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Окрім цього, дійсно матеріали справи містять розбіжності, а саме: у Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів без дати його складання, без зазначення особи, огляд якої був проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager та у Направленні до закладу охорони здоров`я на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння від 17 грудня 2025 року, відповідно до якого огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу не проводився, що не відповідає вказаному Акту огляду.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачаться на її користь.

В силу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є кримінальним. Відповідно воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, заява № 39598/03, п. 65). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», заява №16437/04. Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючої в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що у справі відсутні належні докази, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку стосовно винуватості ОСОБА_1 . Враховуючи, що докази мають бути беззаперечними, належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь цієї особи.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження по справі слід закрити у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 401 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 247, 280, 283-284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Я. Курницька