Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №464/9198/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/9198/25

пр.№ 2/464/1106/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова у складі: судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 464/9198/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 08 жовтня 2018 року в розмірі 61 430,22 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2025 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 02 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача – адвокатом Зачепіло З.Я. подано відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано доказів перерахування коштів відповідачу, заборгованість не підтверджується жодними доказами, такі ґрунтуються виключно на припущеннях та є надуманими, не містять детального розрахунку відсотків, нарахованих на таку суму заборгованості.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому просять позов задоволити в повному обсязі.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи із положень ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1і2 глави 71цього Кодексу ст.ст.1046-1057-1 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч.1, 2 ст.1069 ЦК України).

У ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

08 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено кредитний договір № Z52.20425.004412070.

За умовами договору, сума кредиту становить 39999 гривень.

Як установлено судом, позивачем укладено з відповідачем кредитний договір позики, умови укладеного договору ПАТ «Ідея Банк» виконано та надано відповідачу, передбачені кредитним договором кошти.

Як регламентовано ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року, з витягом з реєстру боржників, укладеним між АТ «ІДЕЯ БАНК» (клієнт) та позивачем (фактор), останнє набуло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача за вказаним кредитним договором.

З урахуванням взятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором, який ним не виконувався належним чином, та обов`язковості договору для сторін, доводи позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі кредиту 31971,06 грн з відповідача є підставними та позов в цій частині підлягає до задоволення.

Розглядаючи вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 29459,16 грн, суд виходить з наступного.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 07 липня 2023 року вже утворилася заборгованість у розмірі 61430,22 грн (31971,06 грн. + 29459,16 грн), перед кредитодавцем АТ «ІДЕЯ БАНК», після чого жодні нарахування не проводилися, то такий розрахунок не містить ні порядку, ні розмірів, ні часу нарахування відсотків у такій сумі, що унеможливлює дослідження та перевірку такого.

Договір факторингу та витяг з реєстру прав вимоги до нього, які є похідними від кредитного договору, не є безумовними доказами підтвердження достовірності розміру заборгованості в цій частині. Оскільки за положеннями ч.5 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому установлені у своїй сукупності обставини свідчать щодо непідтвердженості позивачем позовних вимог у розмірі 29459,16 грн, що має наслідком відмови у позові в цій частині.

У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 1575,77 грн судового збору, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № Z52.20425.004412070 від 08 жовтня 2018 року в розмірі 31971,06 грн, а також 1575,77 грн судового збору.

У решті вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 28 квітня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Галина ШАШУРІНА