Вирок від 26 квітня 2026 р. у справі №754/4997/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/770/26

Справа№754/4997/26

Вирок

Іменем України

27 квітня 2026 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду міста Києва кримінальне провадження № 12026105030000097, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2026, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, незаміжньої, з вищою освітою, на утриманні інших осіб не має, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , у невстановленому під час проведення досудового розслідування місці, у невстановлені час та спосіб, з метою незаконного зберігання психотропної речовини для власного вживання, без мети збуту, придбала 1 (один) прозорий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною світло-бежевого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,657 г, що є великим розміром, яку поклала до правої кишені своєї куртки та почала зберігати.

Надалі, 24.02.2026 близько 20 год. 24 хв. проходячи біля житлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 12, була затримана працівниками поліції.

У ході затримання та особистого обшуку у ОСОБА_4 працівниками поліції було виявлено та вилучено з правої кишені куртки, в яку вона була одягнена, 1 (один) вищевказаний зіп-пакет з кристалоподібною речовиною світло-бежевого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,657 г, що є великим розміром, яку остання зберігала без мети збуту.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю, підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті та пояснила, що ввечері 24 лютого 2026 року вона проходила пустирем неподалік відділення «Нової пошти» за адресою: вул. Миколи Закревського, 12. На землі вона помітила прозорий зіп-пакет із кристалічною речовиною біло-жовтого кольору, яку за зовнішніми ознаками ідентифікувала як «альфа». За словами обвинуваченої, вона час від часу вживає наркотичні засоби, щоб розслабитися через сильне нервове напруження. Піднявши пакет, вона поклала його до правої кишені своєї куртки для власного споживання. За деякий час, коли вона переходила дорогу, її зупинили працівники поліції для перевірки документів. На запитання правоохоронців про наявність при собі заборонених речовин обвинувачена зізналася, що має при собі психотропну речовину. Після цього на місце прибула слідчо-оперативна група, яка у присутності понятих вилучила в неї згаданий поліетиленовий пакет та його вміст. Обвинувачена повністю підтверджує обставини події, не оспорює вагу вилученої речовини та наголошує, що знайшла і зберігала речовину виключно для особистого вживання, без будь-якого наміру на його збут.

Також обвинувачена ОСОБА_4 підтвердила, що всі обставини, викладені у обвинувальному акті, відповідають дійсним обставинам справи щодо дати, місця, часу та способу вчинення злочину, які вона не оспорює. Обвинувачена у вчиненому щиро розкаяялася.

Обвинувачена ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини, пояснивши при цьому, що вона правильно розуміє зміст пред`явленого їй обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того у суду немає сумнівів в добровільності та істинності її позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченій порядок та наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок про те, що винність обвинуваченої ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту у великих розмірах.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч. 2 ст.309 КК України передбачено покарання у виді покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке за класифікацією згідно ст. 12 КК України, є не тяжким злочином.

У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує, що юридична відповідальність особи, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер. Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обвинуваченим обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. часу, місця, способу вчинення.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачена ОСОБА_4 висловила щирий жаль з приводу учинених дій, засудила свою поведінку та щиро розкаялася.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 : вона раніше не судима; під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; за місцем проживання характеризується посередньо.

Також судом враховуються позиції: прокурора, який просив визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк один рік та, ураховуючи положення ст. 75 КК України, просив суд звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з однорічним іспитовим строком; та обвинуваченої яка просила суд не позбавляти її волі.

Обираючи ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України, з огляду на її щире каяття та обставини скоєного кримінального правопорушення, суд робить висновок про необхідність призначення їй покарання у виді позбавлення волі в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України.

Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має визначене місце реєстрації та проживання, офіційно не працевлаштована, посередню характеристику за місцем проживання та відсутність обставин, які б обтяжували покарання. З огляду на викладене, суд робить висновок, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за її поведінкою уповноваженим органом з питань пробації за місцем її проживання, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє її від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті - виправлення засудженого, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

На переконання суду, призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього Кодексу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно вимог ст. 124 КПК України, зі ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта.

Під час досудового розслідування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі із випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до вимог ст. 165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 3565 грн. 60 коп., за проведення експертиз.

Речові докази в кримінальному провадженні: кристалоподібну речовину світло-бежевого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,657 г, - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_5