Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №753/73/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/73/26

провадження № 2/753/2872/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., представника позивача - адвоката Курінної А.В., представника відповідача - адвоката Карася Б.О., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року адвокат Курінна Анна Вікторівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології», в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №109-к від 25 листопада 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора у зв`язку зі скороченням;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі, встановленому починаючи з 26 листопада 2025 року по дату ухвалення рішення суду;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що згідно з наказом Товариства №109-к від 25 вересня 2025 року він був вивільнений з посади заступника директора Товариства 25 листопада 2025 року у зв`язку зі скороченням. Позивач вважає, що його звільнення з посади було проведено з порушенням процедури, відповідач не дотримався та не виконав усіх у сукупності гарантій реалізації права позивача на працю при скороченні чисельності та штату працівників, здійснив таке звільнення з порушенням норм трудового законодавства. Вважає, що наказ Товариства № 109-к від 25 листопада 2025 року про вивільнення позивача з посади є незаконним і підлягає скасуванню, а він підлягає поновленню на посаді заступника директора Товариства.

Позивач стверджує, що Товариство як роботодавець в процесі вивільнення позивача відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України допустило такі порушення:

- не запропонувало жодної іншої роботи в Товаристві, враховуючи наявні відкриті вакансії станом на дату направлення попередження про вивільнення позивачу;

- не надало жодних пропозицій щодо переведення на вакантні посади протягом 2-х місяців до моменту вивільнення позивача з посади;

- не розглядало питання щодо наявності у позивача переважного права залишення на роботі;

- не надало на запити позивача Протокол загальних зборів учасників Товариства від 29 серпня 2025 року, якими було прийнято рішення про скорочення посади заступника директора Товариства;

- питання порядку денного цих зборів учасників містять чітку спрямованість на вивільнення саме позивача за будь-яку мету, не містять обґрунтування необхідності скорочення штату працівників, доцільності вивільнення позивача у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, якщо таке в дійсності мало місце;

- не ознайомило позивача з наказом директора Товариства від 11 вересня 2025 року № 2-ОД «Про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису Товариства»;

- не ознайомило позивача зі змінами штатного розпису Товариства;

- не надало копію наказу про вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України в день звільнення, письмового повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми при звільненні та трудову книжку з внесеним записом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2026 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

15 січня 2026 року надійшла відповідь щодо зареєстрованого місця проживання позивача.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/73/26 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання на 24 березня 2026 року, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології»:

- належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» призначених 29 серпня 2025 року;

- належним чином засвідчену копію реєстраційних відомостей учасників, що прибули на загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології», що були 29 серпня 2025 року;

- належним чином засвідчену копію наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» від 11 вересня 2025 року № 2-ОД «Про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису товариства»;

- належним чином засвідчену копію наказу № 109-к від 25 листопада 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора у зв`язку зі скороченням;

- письмове повідомлення про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми при звільненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології»;

- трудову книжку ОСОБА_1 з внесеним записом Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології».

27 лютого 2026 року відповідач подав до суду документи на виконання ухвали суду .

03 березня 2026 представник відповідача - адвокат Карась Борис Олександрович подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що (1) надані позивачем роздруківки з порталів Work.ua та robota.ua не є належними доказами наявності вільних посад у затвердженому штатному розписі саме відповідача, а з наданих позивачем роздруківок не можна встановити, що розміщені вакансії стосуються ТОВ НВП «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ». При цьому відповідач стверджував, що у період з 11 вересня 2025 року до 28 листопада 2025 року на підприємстві ТОВ НВП «ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» були відсутні будь-які вакантні посади; (2) доводи позивача щодо порушення його переважного права на залишення на роботі є безпідставними та ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права, так як положення статті 42 КЗпП України об`єктивно не могли бути застосовані Відповідачем, оскільки відбулося повне виключення зі штатного розпису єдиної унікальної посади, що унеможливлює саму процедуру порівняння кваліфікації; (3) статті 49-2 КЗпП України, як і будь-який інший нормативно-правовий акт України не зобов`язує відповідача ознайомлювати позивача з наказом про скорочення штату і новим штатним розписом; (4) позивач був відсутній на своєму робочому місці і 25 листопада 2025 року, про що складено відповідний акт про відсутність на робочому місці, а тому видати позивачу зазначені документи в день звільнення не було фізично можливим, оскільки позивача не було на робочому місці. У подальшому відповідач надіслав позивачу лист, в якому запропонував отримати документи або особисто, або, за згодою позивача, надіслати їх на адресу позивача. Отриманий у відповідь лист від 08 грудня 2025 року з проханням позивача надіслати трудову книжку, копію наказу про звільнення та повідомлення про нараховані виплати на його адресу, не був підписаний позивачем у встановленому порядку.

Підсумовуючи представник відповідача вказує, що вивільнення позивача було законним, процедура вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП була дотримана, посада реально скорочена, працівник попереджений вчасно, а тому не підлягає стягненню моральна шкода та середній заробіток за час вимушеного прогулу і підстави для задоволення похідних вимог відсутні.

Також відповідач вважає, що поведінка позивача суперечить принципу добросовісності, адже позивач зловживає своїми правами ймовірно з метою створення відповідачу перешкод у веденні звичайної господарської діяльності. Так, позивач проігнорував загальні збори учасників 29 серпня 2025 року, був вчасно повідомлений про вивільнення усіма можливими засобами комунікації, однак він стверджує, що йому не були надані документи, які й не повинні надаватися згідно чинного законодавства України.

09 березня представник позивача - адвокат Курінна Анна Вікторівна подала відповідь на відзив, у якій вказала, що ТОВ НВП «Інформаційні технології» було власником торговельних марок «IT-Enterprise» з 2008 року до 12 червня 2025 року і навіть після відчуження прав інтелектуальної власності на ці торгову марку відповідач не припинив її використання. Це підтверджується тим, що Товариство розміщувало цю ТМ (логотип) у листах, у тендерній документації, розміщеній на вебсайті Prozorro, з якої також слідує, що окрім зображеного логотипу IT Enterprise, у ній розміщена інформація щодо адреси - пр-т Бажана 14а, 4-й поверх, тел.: +38 (044) 585 90 70, email: it@it.ua, вебсайту www.it.ua, яка є ідентичною контактній інформації, зазначеній на сайті IT Enterprise www.it.ua як Центральний офіс IT Enterprise.

На переконання представника позивача ТОВ НВП «Інформаційні технології» і є IT Enterprise, а отже всі вакансії розміщені на дату вивільнення позивача на вебсторінках httр://www.work.ua та httр://robota.ua прямо стосуються Відповідача. Враховуючи кількість наявних відкритих вакансій та різноманіття посад, більша частина з них відповідала наявній освіті, досвіду та кваліфікації позивача та мала бути йому запропонована відповідачем при вивільнення.

Також представник позивача вказує, що відповідач не навів жодних інших обґрунтувань підстав та передумов звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, крім тих, що стосуються персонально особистості позивача. Відповідач жодним чином не пояснює, чим була зумовлена необхідність у скороченні штату працівників, окрім того, що результати оцінки ефективності діяльності позивача відповідачем визначено як неефективні. З відображених питань порядку денного загальних зборів учасників Товариства взагалі не вбачається будь-яких інших мотивів, передумов та підстав для скорочення штату працівників, окрім як персональна оцінка ефективної діяльності позивача у період 01 січня 2022 року по 31 липня 2025 року і відповідач не зазначає будь-яких економічних, організаційних тощо передумов, що стали б підставою для прийняття рішення про скорочення штату працівників.

Представник відповідача наголошує, що ще до моменту Попередження про вивільнення позивача, директор Товариства розпорядився аби позивача було відключено від корпоративної пошти, корпоративного Teams, були заблоковані доступи та паролі до корпоративної облікової системи IT-Enterprise та навіть скасовано картку-ключ входу до офісів компанії, а отже позивач не мав змоги дістатись до свого робочого місця, до якого йому було заблокований доступ відповідачем.

Також звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача, так як відповідач зазначає про неналежне підписання документів позивачем, хоча сам же відповідач на постійній основі використовує такий самий спосіб для підпису документів і вважає його таким, що відповідає законодавству.

17 березня 2026 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що жодних вакансій від ТОВ НВП «Інформаційні технології» не публікувалося і Товариство не наймало людей на роботу, що підтверджується офіційними документами (повідомленнями в податкову), натомість скріншоти веб-сайтів work.ua та robota.ua не містять жодної вказівки, що ці вакансії розміщені ТОВ НВП «Інформаційні технології». Спроби позивача переконати, що торговельна марка «IT-Enterprise» це і є ТОВ НВП «Інформаційні технології» відповідач спростовує, посилаючись на те, що Товариство входить до групи компаній «IT-Enterprise», які здійснюють свою діяльність у сфері створення ІТ-продуктів з метою їх подальшого продажу та обслуговування, до якої входять, зокрема, ТОВ «СМАРТТЕНДЕР» та ТОВ «АІХ ДІДЖИТАЛ», які розміщували вакансії і наймали людей на роботу у період вересень-листопад 2025 року.

Відповідач також ставить під сумнів «Звіт за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет» підготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «Веб-фікс» від 17 вересня 2025 року № 235/2025-ЗВ, яке не є експертною установою, до позовної заяви не додано жодних ліцензій, дозволів чи інших підтверджень наявності компетенції її співробітників проводити діяльність зі збору доказів.

Як стверджує відповідач, позивач не вчинив жодних дій, він не звертався ні до директора з заявою про недопуск на робоче місце, не звертався до суду з позовною заявою проти відповідача, він не звертався до державної служби України з питань праці та не вчиняв жодних дій, які б були спрямовані на поновлення порушеного, на думку позивача, права на працю. Також позивач не викликав поліцію 25 листопада 2025 року у день його вивільнення.

Щодо тверджень про заздалегідь прийняте рішення про звільнення позивача представник відповідача наголошує, що згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

20 березня 2026 року представник позивача подала додаткові пояснення, у яких зазначила, що відповідач не додав жодного ліцензійного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «СМАРТТЕНДЕР», ТОВ «МАСТЕР:СТРІМ», ТОВ «АІХ ДІДЖИТАЛ», ТОВ НВП «Інформаційні Технології», на підставі якого б зазначені компанії мали б право на використання ТМ «IT-Enterprise», а долучені бланки жодним чином не підтверджують правомірність використання цієї ТМ «IT-Enterprise» вказаними юридичними особами.

Представник позивача наголошує, що твердження відповідача «не наймав працівників» не є тотожним поняттю «відсутності вакантних посад», а тому посилання на документи, які свідчать про відсутність найму працівників у визначений період часу не можуть одночасно слугувати доказом того, що у товаристві були відсутні відкриті вакансії у той же період часу.

Також представник позивача зауважила, що викладення питань саме у Повідомленні про зміни до порядку денного загальних зборів учасників товариства прямо вказують та свідчать про завчасний намір прийняти рішення на Загальних зборах 29 серпня 2025 року про звільнення Позивача.

23 березня 2026 року відповідач також подав додаткові пояснення по суті спору.

23 березня 2026 року представник позивача подала клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 24 березня 2026 року оголошено перерву до 21 квітня 2026 року.

21 квітня 2026 року суд розглянув справу по суті і відклав проголошення судового рішення до 27 квітня 2026 року.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази у справі, дійшов таких висновків.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» (Товариство) з часткою в розмірі 410 320 гривень, що становить 39,67 % статутного капіталу Товариства.

Також наказом Товариства № 2 від 20 жовтня 1998 року позивача було призначено на посаду заступника директора за сумісництвом, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача.

Згідно з Повідомленням про зміни до порядку денного загальних зборів учасників Товариства, скликаних на 29 серпня 2025 року, до порядку денного зборів було включено, зокрема такі питання:

«23. Про заслуховування звіту заступника директора Товариства ОСОБА_1 за період його діяльності на займаній посаді у період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2025 року.

24. Про оцінку ефективності діяльності ОСОБА_1 на посаді заступника директора Товариства у період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2025 року.

25. Про розгляд доцільності подальшого зайняття ОСОБА_1 посади заступника директора Товариства за результатами оцінки ефективності його діяльності за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2025 року.

26. Про рекомендацію виконавчому органу Товариства скоротити штат працівників Товариства шляхом виключення із штатного розпису Товариства посади заступника директора, код класифікатора професій ДК 003:2010- 1210.1.

27. Про уповноваження директора Товариства на вчинення усіх дій (підписання усіх документів), необхідних для скорочення штату працівників Товариства шляхом виключення зі штатного розпису Товариства посади заступника директора, код класифікатора професій ДК 003:2010-1210.1».

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 29 серпня 2025 року, оформлених протоколом № 250829/зг, вирішено рекомендувати виконавчому органу Товариства скоротити штат працівників Товариства шляхом виключення із штатного розпису Товариства посади заступника директора, код класифікатора професій ДК 003:2010- 1210.1 та уповноважити директора Товариства на вчинення усіх дій (підписання усіх документів), необхідних для скорочення штату працівників Товариства шляхом виключення зі штатного розпису Товариства посади заступника директора, код класифікатора професій ДК 003:2010-1210.1

Відповідно до наказу Товариства від 11 вересня 2025 року № 2-ОД скорочено штат працівників шляхом виключення із штатного розпису Товариства посади заступника директора, код класифікатора професій ДК 003:2010- 1210.1 (пункт 1) та у зв`язку із відсутністю у Товариства вакантних посад за відповідною професією/спеціальністю здійснено попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення 25 листопада 2025 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

11 вересня 2025 року Товариство надіслало позивачу Попередження про вивільнення, яке отримане позивачем 15 вересня 2025 року, яким повідомило позивача, що відповідно до наказу директора Товариства від 11 вересня 2025 року №2-ОД «Про скорочення штату та внесення змін до штатного розпису Товариства» скорочується посада заступника директора, яку позивач обіймає у Товаристві, про відсутність у Товаристві будь-яких вакантних посад і неможливість Товариства запропонувати іншу роботу на тому самому підприємстві, про те, що останній робочий день позивача - 25 листопада 2025 року.

Наказом № 109-к від 25 листопада 2025 року звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора Товариства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

11 вересня 2025 року та 25 листопада 2025 року Товариство склало акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі у ці дати. Також 11 вересня 2025 року та 28 листопада 2025 року Товариство склало Акти про відсутність будь-яких вакантних посад у Товаристві станом на 11 вересня 2025 року та у період з 11 вересня 2025 року по 28 листопада 2025 року.

Як зазначає позивач, 08 грудня 2025 року він отримав лист Товариства без дати щодо необхідності отримати трудову книжку, яким його також повідомили про вивільнення з посади заступника директора 25 листопада 2025 року у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Згідно із Звітом за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет від 17 вересня 2025 року № 235/2025-3В, виконаним ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «ВЕБ-ФІКС», за посиланнями http://www.work.ua/jobs/by-company/481449/#jobs, http://robota.ua/zapros/it-enterprise/ukraine станом на 11 вересня 2025 року було наявно 12 відкритих вакансій роботодавця IT-Enterprise, які за твердженнями позивача відповідали його освіті, багаторічному досвіду та кваліфікації, однак не були йому запропоновані при звільненні.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право в тому числі на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Згідно із статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 753/9240/18, від 14 вересня 2023 року у справі № 306/472/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 487/7770/21, від 08 листопада 2023 року у справі № 443/299/22.

Судом встановлено, що рішенням загальних зборів учасників товариства від 29 серпня 2025 року, оформлених протоколом № 250829/зг, вирішено рекомендувати виконавчому органу Товариства скоротити штат працівників Товариства шляхом виключення із штатного розпису Товариства посади заступника директора, код класифікатора професій ДК 003:2010- 1210.1 та уповноважено директора Товариства на вчинення усіх дій, необхідних для скорочення штату працівників Товариства.

Відповідно до Наказу Товариства від 11 вересня 2025 року № 2-ОД скорочено штат працівників шляхом виключення із штатного розпису Товариства посади заступника директора, код класифікатора професій ДК 003:2010- 1210.1.

Як передбачено частиною першою статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Таким чином, суд встановив наявність підстави для звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату.

Доводи позивача щодо мотивів скорочення його посади суд відхиляє, оскільки це не спростовує суті ухваленого загальними зборами рішення та наявності в учасників Товариства повноважень ухвалювати такі рішення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15 зроблено висновок, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зазначені подібні висновки, зокрема, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом позивач був попереджений про звільнення з 25 листопада 2022 року, отже, роботодавець дотримався вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України щодо персонального попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Водночас позивач вважає, що йому не запропонували всі вакансії, відповідно до його кваліфікації.

Так позивач замовив фіксацію та дослідження змісту вебсторінок, за результатами якого ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «ВЕБ-ФІКС» склало Звіт від 17 вересня 2025 року № 235/2025-3В, з якого слідує, що станом на 11 вересня 2025 року, тобто на день Попередження про вивільнення, було наявно 12 відкритих вакансій IT-Enterprise, розміщених на вебсторінці http://www.work.ua/jobs/by-company/481449/#jobs та 24 вакансії розміщені на вебсторніці http://robota.ua/zapros/it-enterprise/ukraine, які відповідали наявній освіті, багаторічному досвіду та кваліфікації позивача.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як передбачено частинами першою, другою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Натомість на суд частиною п`ятою цієї статті покладено, зокрема обов`язок сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Структура та штат підприємства, в тому числі перелік посад і кількість штатних одиниць, передбачених для кожної посади, а також загальна чисельність працівників на підприємстві відображається у штатному розкладі (розписі).

Учасниками справи не подано суду штатного розкладу (розпису) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології», не заявлялися клопотання про його витребування, що унеможливлює з`ясування питання наявності у Товаристві будь-яких вакантних посад.

Суд відхиляє поданий позивачем Звіт від 17 вересня 2025 року № 235/2025-3В, виконаний ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «ВЕБ-ФІКС», як підтвердження наявних у Товаристві вакансій, оскільки зафіксований цим Звітом вміст вебсторінок не містить посилання безпосередньо на ТОВ Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» як роботодавця за вказаними вакансіями. Посилання позивача на використання відповідачем у своїй діловій практиці (листування, офіційна інформація у процедурі закупівель тощо) найменування (ТМ) ІТ-Enterprise не спростовує зазначеної обставини в тому числі і з огляду на те, що ТОВ Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» є однією з групи компаній, які у своїй діяльності використовують найменування (ТМ) ІТ-Enterprise. Крім цього, суд враховує, що позивачем не розкрито (зокрема і у наданому звіті) зміст кожної з описаних вакансій, що унеможливлює висновок, що така вакансія існувала саме на момент попередження позивача про вивільнення і до дати його звільнення, а не планувалася до заміщення на майбутнє.

Щодо доводів позивача про порушення його переважного права на залишення на роботі, суд зазначає, що положення статті 42 КЗпП України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відбулося виключення зі штатного розпису однієї посади, яка була зайнята однією особою. Також суд відхиляє доводи позивача про те, що Товариство ознайомило позивача з наказом про внесення змін до штатного розпису Товариства та з самими змінами штатного розпису, оскільки позивач не обґрунтував наявності у Товариства такого обов`язку, який не випливає безпосередньо з положень статті 49-2 КЗпП України.

Отже, аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що відповідач дотримався вимог закону щодо звільнення позивача, а саме: у відповідача мало місце скорочення штату, займану позивачем посаду було вилучено зі штатного розпису, відповідач у встановлений строк повідомив позивача про скорочення штату та про майбутнє звільнення, відповідач виконав приписи чинного законодавства України щодо пропозиції позивачу всіх вакантних посад, з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду роботи, які були на підприємстві на момент попередження позивача і до моменту звільнення.

Оскільки, встановлені судом обставини справи свідчать про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача, позовні вимоги про поновлення його на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,141, 263-265, 289, 353, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК