Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №646/1841/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/1841/26

№ провадження 3/646/500/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі судді Іщенко О. В., розглянувши матеріали, що надійшли з Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області з протоколом про адміністративне правопорушення громадянки України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202048 від 18.02.2026 встановлено, що 14.02.2026 об 11:41 годині за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків стосовно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме виник конфлікт із сином через вживання нею алкогольних напоїв, у зв`язку з чим вона викликала поліцію, оскільки син перешкоджав їй у вживанні алкоголю, порушила статтю 150 Сімейного кодексу України.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202048 від 18.02.2026 уповноваженою особою Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області додано рапорт інспектора ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 14.02.2026; пояснення ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 10 вересня 2010 року Червонозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не визнає.

Суд, заслухавши думку особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, дійшов такого висновку.

Суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені статтею 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, кваліфікуючою ознакою правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тобто при складанні протоколу уповноважена особа повинна встановити, від виконання яких саме обов`язків по відношенню до дітей ухиляються батьки.

Об`єктом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють від виконання передбачених законодавством обов`язків. Отже, диспозиція цієї статті є бланкетною (відсилочною), не конкретизованою, а такою, що скеровує до норм законодавства України, які регулюють обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють по відношенню до дітей.

Згідно із частиною першою статті 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до статті 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Диспозицією частини першої статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

При цьому у пункті 16) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202048 від 18.02.2026 зазначено, що невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків стосовно її сина ОСОБА_2 полягало у тому, що у неї виник конфлікт із сином через вживання нею алкогольних напоїв, у зв`язку з чим вона викликала поліцію, оскільки син перешкоджав їй у вживанні алкоголю.

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення, уповноваженою особою Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, надано, зокрема, рапорт інспектора ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області від 14.02.2026 та пояснення ОСОБА_1 .

У письмових поясненнях, наданих працівникам поліції, ОСОБА_1 зазначила, що ввечері 13.02.2026 вона отримала судове рішення про позбавлення її права керування транспортними засобами строком на 10 років. У зв`язку зі значним емоційним напруженням, спричиненим цими обставинами, вона вирішила вжити алкогольні напої, що не сподобалось її неповнолітньому сину. Унаслідок цього між ними виник конфлікт, під час якого син почав ховати алкоголь, після чого вона викликала працівників поліції.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків у розумінні статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та положень сімейного законодавства.

Зокрема, до матеріалів справи не долучено жодних відомостей, які б свідчили про систематичне ухилення ОСОБА_1 від виховання дитини, ненадання їй необхідного догляду, забезпечення умов проживання, навчання чи розвитку.

Надані ОСОБА_1 пояснення та рапорт працівника поліції містять лише опис конфліктної ситуації, що виникла на побутовому грунті, однак не фіксують обставин, які б об`єктивно свідчили про ухилення від виконання батьківських обов`язків як юридично значущої ознаки складу правопорушення.

Сам по собі факт конфлікту між матір`ю та неповнолітнім сином, навіть за наявності емоційного напруження чи ситуативної поведінки, не може автоматично розцінюватися як адміністративне правопорушення без встановлення конкретних порушень обов`язків щодо виховання та забезпечення дитини.

Отже, суд уважає, що докази, які містяться у справі, не підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, яке ставиться їй в провину, і це при тому, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що належні та допустимі докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення: ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, відсутні.

За положеннями пункту 1) частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 184, 247 та 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обставини якого зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202048 від 18.02.2026, закрити відповідно до пункту 1) статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Суддя О. В. Іщенко