Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №643/7479/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/7479/26

Провадження № 3/643/1486/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026

Суддя Салтівського районного суду м. Харкова Олійник О.О., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Опис обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, ОСОБА_1 ухилялась від виконання передбачених ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме неповнолітній ОСОБА_2 з 19.01.2026 року по теперішній час не відвідує заняття без поважних причин, про що неодноразово повідомлялось ОСОБА_1 адміністрацією ліцею, чим ОСОБА_1 порушила право дитини на здобуття середньої освіти та ЗУ «Про охорону дитинства».

Дії ОСОБА_1 інспектором поліції кваліфіковані за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, як ч. 2 ст. 184 КУпАП а саме, ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання та навчання неповнолітньої дитини, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Підстави розгляду справи за відсутності її учасників.

ОСОБА_1 у судові засідання не з`явилась.

Повідомлялась про час та місце розгляду справи своєчасно, шляхом направлення судової повістки, причини неявки суду не повідомила. В графі протоколу «Заяви та клопотання» зазначила, що провину визнає, просить розглядати без неї.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов`язковою, враховуючи визначені ст. 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення строки розгляду даної категорії справ, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .

Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 204545 від 06.04.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 06.04.2026; листом Служби у справах дітей Кіндрашівської сільської ради від 24.03.2026..

ОСОБА_1 не скористалась правом з`явитись до суду та надати суду свої пояснення, докази та заперечення проти доказів, наданих працівниками поліції.

За таких обставин у суду відсутні підстави ставити під сумнів вказані вище докази, які надані працівниками поліції на підтвердження вини ОСОБА_1 .

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище правопорушення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП за ознакою повторності, суд керується таким.

Протокол відносно ОСОБА_1 складено за ч. 2 ст. 184 КУпАП. Відповідно, її дії кваліфіковані згідно протоколу як адміністративне правопорушення, вчинене повторно протягом року.

Разом з цим, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суду не надана та в матеріалах справи відсутня.

Отже, доказів повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення матеріали не містять.

За таких обставин суд не може кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантований розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 року у справі «Михайлова проти України» зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

За таких обставин, розглядаючи справу на підставі наданих доказів, суд констатує, що будь-які належні та допустимі докази факту повторного протягом року вчинення ОСОБА_1 вказаного вище правопорушення, в матеріалах справи відсутні. Виходячи з положень ч. 2 ст. 251 КУпАП та практики Європейського суду з прав людини, суд позбавлений можливості за власною ініціативою збирати докази винуватості ОСОБА_1 , зокрема докази ознак повторності в її діях.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ознакою повторності, тобто як повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Оскільки положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд застосовує аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Суд констатує, що санкція цього правопорушення є каральною для особи, а тому застосовує кримінальний аспект в справі про адміністративне правопорушення та виходить із аналогії закону, яка дає право суду застосувати перекваліфікацію дій особи на менш тяжке кримінальне правопорушення.

За таких обставин, оскільки це покращує становище ОСОБА_1 , суд кваліфікує вказані вище дії ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а не за ч. 2 ст. 184 КУпАП, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, позаяк в Україні діє принцип верховенства права, на цю категорію справ поширюється гарантії передбачені Конвенцією про права людини передбачені ст. 6, яка гарантує право особи на справедливий розгляд її справи в суді.

Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , з метою виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 184, 276, 279, 280, 283 285, 289, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесяти) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на неї штрафу у передбачений законом строк, до неї може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя - Олійник О.О.