Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №404/12595/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/12595/25

Номер провадження 2/404/4770/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді – Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення.

В обґрунтування поданого позову зазначала, що вона є власницею 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 09 березня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А. та зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після укладення договору дарування між ОСОБА_2 та позивачем право власності на вказану частку житлового будинку перейшло до неї.

Незважаючи на це, у спірному житловому приміщенні продовжують проживати відповідачі — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не мають будь-яких речових чи зобов`язальних прав на користування цим житлом. Між позивачем та відповідачами не укладено жодних договорів найму, користування або безоплатного проживання, що могли б легітимізувати їх перебування у спірному будинку.

Відповідачам неодноразово повідомлялося про необхідність звільнити приміщення, однак вони відмовляються виїхати добровільно, продовжують користуватися майном, перешкоджають позивачу у володінні та користуванні належним їй житлом.

Крім того, згідно з витягом № 5005468692582 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачі є власниками іншого житлового об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджує їх забезпеченість житлом та відсутність підстав залишатися у чужому будинку.

Згідно п. 9 договору дарування від 09 березня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А. та зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 02 грудня 1978 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Отже, будинок за адресою АДРЕСА_2 придбаний у шлюбі і відповідно перебуває у спільній сумісній власності відповідачів.

Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , в той час як за адресою місцезнаходження спірного будинку зареєстровані позивач та двоє її синів, що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади від 20 вересня 2025 року та від 21 жовтня 2025 року.

На даний час відповідачі не пускають позивача та її синів до будинку, створюють всі умови для того, щоб позивач не мала змоги попасти до житла, не дають вільно користуватися своїм майном, вільно пересуватися по будинку, користуватися ванною кімнатою, кухнею та влаштовують сварки, систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку.

Позивач неодноразово зверталась до відповідачів з проханнями припинення порушення своїх законних прав, але ж вони не дали результату.

Крім того, позивач двічі зверталась до правоохоронних органів із заявою про вчинення правопорушення, що також не мало позитивного вирішення проблеми.

Таким чином, відповідачі займають житлове приміщення без жодних законних підстав, порушуючи право позивача на володіння, користування і розпорядження власністю.

Просила суд усунути їй перешкоди у користуванні будинком, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 та усунути їй перешкоди у користуванні будинком, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 22 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 12 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У підготовче засідання від представника позивача, адвоката Куєвда Ю.С. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідачі у підготовче засідання надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали у повному обсязі.

Правом надання відзиву не скористались.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися до зали судового засідання.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно зі ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі і у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є власницею 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 09 березня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А. та зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У вказаному житловому приміщенні продовжують проживати відповідачі — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з витягом № 5005468692582 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачі є власниками житлового об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно п. 9 договору дарування від 09 березня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Нестеренко С.А. та зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 02 грудня 1978 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Отже, будинок за адресою АДРЕСА_2 придбаний у шлюбі і відповідно перебуває у спільній сумісній власності відповідачів.

Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , в той час як за адресою місцезнаходження спірного будинку зареєстровані позивач та двоє її синів, що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади від 20 вересня 2025 року та від 21 жовтня 2025 року.

Позивач зверталась до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області із заявами щодо вжиття заходів реагування для поновлення її прав у вільному користуванні своїм житлом.

Відповідно до положень ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Разом з тим, виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені Житловим кодексом України(далі -ЖК України) підстави для позбавлення права на житло.

Частиною 3 статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частин 1 статті 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 157 ЖК України члени сім`ї власника будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.

Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЖК України визначено, що якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов`язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, та відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про виселення відповідачів позивач посилалась на те, що відповідачі не пускають її та синів до будинку, створюють всі умови для того, щоб позивач не мала змоги попасти до житла, не дають вільно користуватися своїм майном, вільно пересуватися по будинку, користуватися ванною кімнатою, кухнею та влаштовують сварки, систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання виявились безрезультатними.

Вказані обставини підтверджені письмовими доказами, дослідженими судом, а також і визнанням позову відповідачами, про що ними зазначено у заявах.

З наведених обставин у діях відповідачів вбачається систематичне порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання виявились безрезультатними, у зв`язку з чим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід виселити із житла, належного на праві власності позивачу, без надання іншого житлового приміщення.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі по 1211,20 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 .

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 28.04.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова