Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №345/1388/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1388/26

Провадження № 2-о/345/70/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючої судді Мигович О.М.

з участю секретаря Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Калуська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

Заявниця звернулася з вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті дідуся залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та господарські будівлі і споруди. Спадкодавець ОСОБА_4 , все своє майно заповів заявниці, про що складений заповіт від 13 листопада 2013 року, зареєстрований № 437 секретарем Голинської сільської ради. Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану, від 19.09.2025 року № 00053717174 відомості про померлого ОСОБА_4 дата народження змінена з 01.01.1935 на 01.12.1934 рік. Першою Рожнятівською нотаріальною конторою заявниці було відмовлено в оформленні спадщини через не співвідношення року та числа дідуся, лист № 807-02-14 від 24.12.2025 року. Спадкодавець ОСОБА_4 фактично народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . А в заповіті, посвідченим секретарем Голинської сільської ради, рік народження дідуся значиться як ІНФОРМАЦІЯ_4 . Фактично ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про його смерть від 19.09.2025 року, копією свідоцтва про одруження, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, де зазначено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин заявниця змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності їй заповіту від 13.11.2013 року, складений ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 .

23.03.2026 від заступника міського голови Калуської міської ради Богдана Білецького поступив відзив. Заінтересована особа вважає, що заявлена вимога про встановлення факту належності ОСОБА_1 заповіту від 13 листопада 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 437, не є належним способом судового захисту та у разі її задоволення не відновить порушені на думку заявниці права, не усуне розбіжностей у даних спадкодавця зазначених у вищевказаному заповіті та відповідно не створить правових підстав для вчинення нотаріусом відповідної нотаріальної дії. Акцентують, що заявницею обрано неналежний спосіб захисту, Калуська міська рада заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог у даній справі. Просять здійснювати розгляд справи без участі представників Калуської міської ради та не здійснювати розподілу судових.

Заявниця ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, а заяву задовольнити.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, проти задоволення заяви не заперечують.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, взявши до уваги відзив, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у віці 88 років ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті зробив розпорядження, про що складений заповіт від 13 листопада 2013 року, зареєстрований № 437 секретарем Голинської сільської ради (а.с.9).

Відповідно до листа нотаріуса Першої Рожнятівської нотаріальної контори Ничипорук І.Б. № 807-02-14 від 24.12.2025 року заявниці ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні спадщини через не співвідношення року та числа народження ОСОБА_4 , а також пропущення шестимісячного строку прийняття спадщини (а.с.10).

Як вбачається із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану від 19.09.2025 року № 00053717174 виданого Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості про померлого ОСОБА_4 дата народження змінена з 01.01.1935 на ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).

Звертаючись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 просить встановити факт належності їй заповіту, посилаючись на те, що у цьому заповіту допущено помилку при його складанні, а саме, неправильно вказано дату народження спадкодавця.

Встановлення цього юридичного факту їй необхідно для прийняття спадщини.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (ч. ч.1,3 ст. 1277 ЦК України).

За змістом ст. ст. 1233, 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

З урахуванням положень ст. ст. 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, відповідно до ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до роз`яснень, які викладені в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Від встановлення цього факту (належності заповіту заявниці, яка вважає себе спадкоємцем), не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав спадкоємця.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.06.2021 року в справі № 597/971/17.

Заповіт, про визнання належності якого просить заявниця, не є правовстановлюючим документом, а тому в порядку ст. 315 ЦПК України не можна встановити його належність.

При цьому, питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину (схожа правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.01.2024 року в справі № 175/654/22).

До того ж, висновок Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 року в справа № 335/9398/16-ц, зводиться до того, що неточності та помилки в тексті заповіту усуваються через пред`явлення в судовому порядку вимог, у тому числі про визнання права власності на майно у порядку спадкування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, а вказане питання підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом пред`явлення позову особою, яка вважає себе спадкоємцем про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Калуська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або уразі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: