Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №216/1770/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа №216/1770/26

провадження 3/216/716/26

ПОСТАНОВА

іменем України

16 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецов Р.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, офіційно не працевлаштованої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №000768 від 28.02.2026, ОСОБА_1 28.02.2026, о 05 год. 40 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство економічного характеру, а саме, погрожувала потерпілому та вимагала гроші, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілого.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 вину не визнала, з протоколом не погодилася, пояснила що не вчиняла насильницькі дії, щодо потерпілого, речі не шкодила.

Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення правопорушниці, вважаю, що провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.

Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП визначається вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Визначення терміну «домашнє насильство» наведено в п. 2 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». За його змістом під домашнім насильством розуміються всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання між колишнім чи теперішнім подружжям або особами, які спільно проживають чи проживали однією сім`єю, але не перебувають або не перебували в шлюбі, незалежно від того, чи проживає або проживала особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що і особа, яка постраждала від домашнього насильства.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а постраждалою є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Згідно з п. 4 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під економічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні об`єктивні ознаки за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням передбаченим ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

В якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП до матеріалів справи було долучено:

- протокол про адміністративне правопорушення;

- рапорт інспектора взводу 3 роти 1 батальйону 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Богдана Онисько;

- відеозапис з фіксацією складання адміністративних матеріалів, щодо порушниці.

Так, у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вчинила відносно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство економічного характеру, а саме, погрожувала потерпілому та вимагала гроші, проте під час розгляду справи порушниця заперечила ці факти.

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Так, у рапорті працівника поліції зазначено, що прибувши на місце виклику було встановлено ОСОБА_1 , яка повідомила, що її чоловік ОСОБА_2 вчинив відносно неї домашнє насильство, розібравшись в ситуації, вислухавши всі сторони, було прийнято рішення притягнути до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення домашнього насильства, а саме, умисні дії економічного та психологічного характеру, які полягали у погрозах чоловікові, вимаганні коштів, інакше вона надасть у поліцію неправдиву інформацію, щодо його поведінки в побуті, що підтверджується листуванням та поясненнями ОСОБА_2 .

Водночас, у матеріалах справи відсутня заява потерпілого з проханням притягнути до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення домашнього насильства, щодо нього, відсутні його пояснення з цього приводу та листування, вказіка на яке мається у рапорті.

Отже, інформація, зазначена у рапорті не підтверджується належними та допустимими доказами, тому не може бути взята до уваги судом.

Крім цього, суд бере до уваги за належний та допустимий доказ вчинення домашнього насильства долучений до матеріалів справи відеозапис, адже на ньому відсутні дані, щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до чоловіка, вказаний відеозапис має лише фіксацію складання адміністративних матеріалів, щодо порушниці.

Наведені факти свідчать про неналежність доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але і оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об`єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 283-285 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,- закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, який виніс постанову. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ