Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №215/1628/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1628/26

2/215/2415/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання – Савельєвої Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

03.03.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, у якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , для вільного користування майном та його приватизації.

В обґрунтування позову позивач вказує, що їй 18.02.2010 як головному наймачу було видано квартиру АДРЕСА_2 та в склад сім`ї входили: син ОСОБА_2 , 1985 р.н., та син ОСОБА_3 , 1988 р.н. Проте ОСОБА_2 з січня 2024 року не проживає за місцем реєстрації, не здійснює жодних дій для утримання квартири, не бере участі у видатках на оплату житлово-комунальних послуг, а також в інших видатках на утримання даної квартири, при цьому в квартирі відсутні будь-які речі відповідача.

Позивач зазначає, що вона змушена власними силами та за власні кошти нести витрати на утримання квартири, а відповідач в свою чергу жодним чином не допомагає та всіляко ухиляється від написання відповідної заяви про зняття з реєстрації місця проживання.

Заяви, клопотання учасників справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд розглядати справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, згідно поштового повідомлення, а.с. 31-32, 40-41, а також за допомогою оголошення про виклик відповідача, яке було опубліковано на сайті Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а.с. 37, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність до суду не надходили, відзив на позов до суду не надавав.

Третя особа, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 09-00 год. 02.04.2026, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України, 27.04.2026 Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановлено ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з виписки з протоколу №3 від 18.02.2010 засідання громадської комісії по житловим питанням Виконкому Тернівської районної у місті ради, було переоформлено договір найму на ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , зі складом сім`ї: ОСОБА_1 , 1961 р.н. – наймач, син ОСОБА_2 , 1985 р.н., та син ОСОБА_3 , 1988 р.н. (а.с. 16).

З довідки №11 від 20.02.2026, виданої ТОВ «Нова Ком», вбачається, що в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані: наймач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

Згідно акту від 19.02.2026, який підписано мешканцями будинку АДРЕСА_4 , та завірено головою ОСББ «Терни 64», відповідач ОСОБА_2 не мешкає у квартирі АДРЕСА_3 , з січня 2024 року по теперішній (а.с. 11).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає можливим, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, розглянути справу за відсутності учасників справи, які надали заяви про розгляд справи за їх відсутності та на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється, як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Відповідно до ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Судом встановлено, що згідно виписки з протоколу №3 від 18.02.2010 засідання громадської комісії по житловим питанням Виконкому Тернівської районної у місті ради, було переоформлено договір найму на ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , зі складом сім`ї: ОСОБА_1 , 1961 р.н. – наймач, син ОСОБА_2 , 1985 р.н., та син ОСОБА_3 , 1988 р.н. (а.с. 16).

Згідно ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, у якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 65 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

За правилами ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз`яснено у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в іншій населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-п (провадження № 61 -30912св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження № 61-7317св19), від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19).

Так, судом встановлено, на даний час, у спірній квартирі по теперішній час зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , але з січня 2024 року не проживає за спірною адресою.

Таким чином, наявність реєстрації відповідача у квартирі, позивачу ОСОБА_1 безумовно створює перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, визначених ч.1 ст. 319 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу України.

Оскільки відповідач не проживає у спірній квартирі більше двох років без поважних причин, не утримує квартиру та не сплачує за надані комунальні послуги, його реєстрація перешкоджає позивачу розпоряджатися майном, тому вона має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, суд вважає необхідним позов задовольнити, та усунути перешкоди в праві користування квартирою визнавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3 .

На підставі ст.ст. 64, 65, 71, 72 ЖК України, ст. 23, 319 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено та підписано 27 квітня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя: