Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №202/7840/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/7840/25

Провадження № 1-кп/202/923/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_3 ,

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_4 ,

захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра кримінальне провадження №62025050010024613 від 09.07.2025 року у відношенні,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Узин Київської області, громадянина України, з професійно - технічою освітою, розлученого, раніше не судимого, який має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді стрільця-номера обслуги 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 11 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 09 липня 2025 року приблизно о 07 годині 55 хвилин, перебуваючи в місці району зосередження підрозділів військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , підполковника ОСОБА_7 № 3398/БР/дск від 08.07.2025, доведене старшим офіцером відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_8 , згідно якого особовому складу військової частини НОМЕР_1 у складі вищевказаних військовослужбовців до 11.30 години 09.07.2025 необхідно створити зведений загін та в подальшому у складі зведено підрозділу до 12 год.00 хв. 09.07.2025 року вищевказані військовослужбовці мали здійснити переміщення з району зосередження Яцьківка у район очікування Борова за визначеним у бойовому розпорядженні маршрутом та в подальшому приступити до охорони та оборони позиції відділення «Молдова» з завданням не допустити прориву противника – чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.

Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 підтримав позицію свого підзахисного, та не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 69, та ст. 62 КК України, і визначити йому тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на два роки з огляду на те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому злочині, та сприяв швидкому розкриттю кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 , та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 402 КК України, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, при призначенні покарання з іспитовим строком необхідно враховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, які не оспорюються сторонами справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченим покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів з урахуванням індивідуалізації покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 62 КК України, покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

При визначенні ОСОБА_4 виду та розміру покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є тяжким умисним злочином; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимим, злочин вчинив вперше, є військовослужбовцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття та сприяння швидкому розкриттю злочину; відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням принципу індивідуалізації покарання, наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема щирого каяття обвинуваченого та активного сприяння ним розкриттю злочинну, та особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання, за ч. 4 ст. 402 КК України з урахуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі, при цьому судом визнається можливим застосування положення ст. 62 КК України, та замінити призначене покарання у виді позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 2 (два) роки, бо саме така міра покарання буде необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на те, що судом визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначено йому остаточне покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні, для запобігання ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, а також зважаючи на тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ

Визнати виним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі встановленою санкцією статті, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 62 КК України замінити основне покарання, що призначене засудженому ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 продовжити у вигляді тримання під вартою строком до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 09.07.2025 року.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в порядку ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі строком з 09.07.2025 року, до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпра.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1